Оптимальний варіант для Литвина - втримати ситуацію такою, як вона була до 3 липня. Тобто закон не підписувати, але при цьому залишатися спікером, пише Сергій Лещенко у своїй статті "Мова і Литвин - взаємні заручники" на Українській правді.
За чинним законом "Про регламент Верховної Ради", що його заява про відставку практично не підлягає імплементації. Голосування за призначення та звільнення голови парламенту відбувається таємним голосуванням бюлетенями. При чому є друга умова - щоб зняти Литвина з посади, потрібно, щоб 300 депутатів прийшли та взяли бюлетені для голосування. І лише потім щонайменше 226 мають проголосувати за його відставку.
Наявність кворуму в 300 голосів - це залізобетонна броня Литвина, яку він вигадав ще коли працював спікером парламенту 2004 року.
Тоді, у 2004 році, Литвин остерігався інтриг з боку глави адміністрації президента Віктора Медведчука. Тому він зміг провести до регламенту спеціальну норму - за якою звільнення спікера можливе лише за умови участі в голосуванні двох третин конституційного складу парламенту.
Потім цієї вимоги не було в регламенті, але коли Литвин повернувся у крісло спікера в 2008-му, він непомітно повернув її назад. Поправку до регламенту "з голосу" вніс Юрій Кармазін, з яким перед цим плодотворно попрацював керівник фракції Литвина Ігор Шаров. У підсумку, в регламенті знову з'явилося положення, за яким звільнити спікера можна тільки коли бюлетені для голосування візьмуть 300 депутатів. Тобто - ніколи.
У середу Партія регіонів домоглася ухвалення закону, яким міняється ця норма регламенту - для звільнення спікера буде достатньо кворуму в 226 голосів, а голосувати можна картками.
За інформацією Української правди, цей закон було прийнято за вказівкою з Банкової. На що вказує і те, що регламентний комітет, який розглядав питання перед внесенням до зали, зібрався тільки для схвалення цього єдиного законопроекту.
Крім того, показово, що за цей закон проголосувала фракція самого Литвина майже в повному складі - 18 з 20 депутатів.
Що вказує на те, що Литвин вже майже не контролює своїх депутатів - це і не дивно, адже він жодним чином не може посприяти їхній подальшій кар'єрі. Партія Литвина не має шансів на проходження до наступного парламенту, тому частина нинішніх литвинівців балотуватиметься за мажоритаркою і змушена сам-на-сам домовлятися про підтримку з боку влади. Частина іде в список Партії регіонів - і з Литвином їх взагалі більше нічого не пов'язує.
"Золота акція" Литвина, яка декілька років дозволяла йому триматися на плаву, девальвована до нуля.
Але проблема в тому, що цей закон про зміни до регламенту, який має відкрити дорогу звільненню Литвина, на підпис президенту може надіслати тільки... голова Верховної Ради, тобто той же Литвин.
Таким чином, нинішнє звільнення Литвина може відбутися тільки за його доброї волі.
А ситуація з законом про мови вимагає щонайменше триходової комбінації - спочатку усунення Литвина, потім - обрання нового спікера (при цьому треба знайти компромісну фігуру), і зрештою - подання новим спікером закону на підпис Януковичу.
Розуміючи складність ситуації, Партія регіонів взяла Литвина в облогу.
Вони не збираються переголосовувати мовний закон - не просто з принципу, але і щоб не створювати прецедент, до якого зможуть апелювати у майбутньому.
Задача Партії регіонів - змусити Литвина як мінімум подати на підпис Януковичу закон про зміни до регламенту в частині обрання спікера. Власне, і сам Литвин вразливий: відмова підписати регламент автоматично наражатиме його на звинувачення регіоналів, що він тримається за тепле місце.
Сесійні засідання парламенту на цій сесії завершуються 6 липня, але депутати можуть не поспішати. Вони мають час змусити Литвина підписати зміни до регламенту через суд. Або шантажуючи його порушенням кримінальної справи за вбивство Гонгадзе та зробивши подання про зняття недоторканості.
Якщо закон про мови Литвин може відмовлятися підписувати з огляду на очевидні порушення, то зміни до регламенту були схвалені згідно з усталеними правилами. Справді, його проголосували кнопкодави за командою Чечетова - але до цього аналогічним чином було проголосовано сотні законопроектів. І в жодному випадку це не зупинило Литвина.
Якщо він підпише зміни до закону про регламент, то депутати переоберуть Литвина на позачерговому засіданні, яке можна провести в перших числах серпня. Цього дня депутати все одно повернуться до Києва, оскільки 31 липня має відбутися передвиборчий з'їзд Партії регіонів, на якому буде затверджено список кандидатів на жовтневих виборах.
Після цього новий спікер підпише закон про мови та віддасть його Януковичу. Така затримка навіть на руку владі: процес розтягнеться на декілька тижнів, суспільна напруга впаде, всі еліти будуть у відпустці, Янукович відпочиватиме у Криму, тому опозиції не буде навіть кого пікетувати.
У п'ятницю заплановано розгляд заяви про відставку Литвина. Після провального голосування бюлетенями спікер готовий повернутися до ведення сесії. За словами соратників, Литвин сприйме як вотум довіри нездатність парламенту звільнити його.
Але після цього виникає наступне питання - скріплення автографом Литвина вже проголосованих змін до регламенту, які відкриють дорогу для його звільнення шляхом голосування картками.
Парадоксальна ситуація: єдиний варіант поведінки Литвина, який може врятувати українську мову - це не підписувати ні зміни до регламенту, ні закон Колесніченка-Ківалова. Це варіант, коли Литвин, рятуючи власну шкуру, фактично може заблокувати і всю ситуацію з мовою.
Що потребуватиме спікер в цій ситуації - це мати силу волі піти на відкритий конфлікт з Партією регіонів. Але вся його попередня поведінка не залишає надій на такий сценарій. І всі неприємності, які зараз випали на долю Литвина - це результат його надто пристрасного роману з Партією регіонів.
Повний текст статті "Мова і Литвин - взаємні заручники" читайте тут.
