14 червня наша політична партія «Фронт Змін» самоліквідувалась. Але мої цілі та позиції залишились незмінні – я продовжую представляти інтереси житомирян у Верховній Раді, залишаюсь безпартійним депутатом у фракції «Батьківщина» та працюю в опозиції до діючої влади та Партії Регіонів. Тож вважаю себе повноправним членом опозиції, і несу на собі усі обов’язки та зобов’язання нашої фракції.
Але хочу пояснити передусім людям, які за мене голосували, причини моєї відмови вступити до партії «Батьківщина».
Я здобув підтримку виборців як мажоритарний безпартійний кандидат. І вийшов з партії саме для того, щоб отримати підтримку житомирської громади загалом, представляти інтереси не тільки членів партії «Батьківщина» чи «Фронт Змін», а усіх земляків.
На мені відповідальність за довіру виборців, а також за тих людей, яких я привів у «Фронт Змін». Для мене важливий кожен з них. Усі вони – одна команда, жодного ми не повинні втратити.
Поспішне автоматичне записування усіх у партію «Батьківщина» навіть не залишило часу на консультацію з ними. Вважаю, що у себе в мажоритарному окрузі своєю роботою я суттєво посилив підтримку «Об’єднаної опозиції» і аж ніяк не спирався автоматично на її прихильників.
Особисто я усіляко підтримую об’єднавчі процеси. Буду працювати, як і раніше, на перемогу об’єднаної опозиції, на створення потужної об’єднаної націонал-демократичної політичної сили. Але механічне складання двох партій в одне прокрустове ложе не має сенсу.
Ми забуваємо той важливий факт, що фракція «Батьківщина» у Верховній Раді по своїй суті представляє набагато ширше явище – «Об’єднана опозиція». Формально ми фракція політичної партії «Батьківщина», але ж по своїй суті це фракція народного руху «Об’єднана Опозиція». Саме з цією ідеєю широкого народного об’єднання ми йшли на вибори.
«Об’єднана Опозиція» ставала над партіями, над партійними програмами – і саме цим мала привабити ширші кола виборців. Ми хотіли вийти за межі партійних прихильників, і здобути симпатії тих українців, яким байдужі партійні кольори, яким потрібні зміни, зрушення в країні.
Власне, про це говорила в своєму посланні до спільного з'їзду двох партій лідер «Батьківщини» Юлія Тимошенко, коли заявила, що сьогодні об'єднання тільки почалося і завдання всіх прогресивних сил – скооперувати заради змін в країні ширші кола і команди небайдужих громадян. Про потенціал безпартійного середовища говорив і Юрій Луценко, заявивши, що головна рушійна сила зараз в суспільстві, але воно зневірилось в політиках. Я з ним повністю погоджуюсь.
Ми, усі хто стали народними депутатами в рамках «Об’єднаної Опозиції», відповідальні за те, щоб не відбулась підміна понять. Намагатись загнати підтримку та симпатії наших співгромадян у партійні рамки – це нечесно по відношенню до виборців, які за нас голосували.
Запресовування усієї опозиції в рамки однієї політсили виглядає як спосіб монополізації права на керування національно-демократичним рухом. Це природно, але кардинально звужує базу нашої підтримки. Нам потрібно навпаки створювати широкий форум демократичних партій та громадян, що розширить межі опозиційного руху, залучати до нього моральних та суспільних авторитетів без партійних квитків.
Впевнений, що лише таким широким об’єднанням на кшталт народного руху чи фронту, куди увійдуть національно-демократичні партії та громадські організації, ми зможемо здобути масову підтримку.
Народний депутат України Геннадій Зубко
