Аналізуючи доволі незвичні події для України в останній рік, в голову прийшла певна паралель з подіями часів «культурної революції» в Китаї у 60-х роках минулого століття, про яку, викладали свого часу в інституті. Ситуація в Піднебесній того часу була наступна: китайський лідер Мао Цзедун затіяв великомасштабну перебудову країни, і заважали йому ліберальні настрої в суспільстві (наслідок хрущовської відлиги) та доволі суттєвий супротив по сприйняттю нових ідей. І тоді, на допомогу владі прийшли молоді люди, які, в прямому сенсі, силою примусили значну частину суспільства думати так, як великий Мао!
Довідково: хунвейбіни (кит. 紅衛兵), прототип радянських червоноармійців – червоних охоронців порядку, які за основу використовували дацзибао – червону книжечку, цитатник Мао, як єдиний та останній аргумент.
Відрізнялось це угруповання крайньою зневагою до інакодумців, небаченою жорстокістю та як основний доказ в хід йшло виключно застосування силових методів впливу. В додаток це ще були і малоосвічені, в основному мало культурні молоді люди, як правило з низьким інтелектом, який сторицею компенсувався фізичними даними та нахабністю.
Тодішній міністр внутрішніх справ Китаю відкрито виправдовував дії хунвейбінів такими словами: «Ми не можемо залежати від довгого правосудного рішення, від кримінального кодексу, так як у нас не має на це часу!.. Чи варто заарештовувати хунвейбінів за те, що вони вбивають? Я думаю так: вбив так вбив, не наша справа... Мені не подобається, коли люди вбивають, але якщо народні маси так ненавидять когось, що їх гнів не можна стримати, ми не будемо їм заважати... Народна міліція повинна бути на боці хунвейбінів, об’єднатися з ними, співчувати їм, інформувати їх...»
Більше того, рішенням уряду загонам хунвейбінів (червоноармійцям) безкоштовно надавався проїзд на всіх видах транспорту в зв’язку з їхньої «благородною» діяльністю.
Юридично це угрупування діяло автономно, не маючи прямого відношення до влади, тобто ніби на свій власний розсуд, а фактично – їх дії чітко корегувалися з загальними вказівками Мао та більш детально особами від влади, які безпосередньо ними опікувались.
Пишу це все тому, що вже дуже все це мені нагадує нашу сьогоднішню реальність, коли українська влада також залучила до боротьби з власним народом антисоціальних елементів, місце яким в тюрязі та в інших виправних установах. Сьогоднішні дрібні, подаючі види кримінальні елементи взяті під контроль, в першу чергу силовими структурами, яких використовують як «голос народу», який теж має своє право на волевиявлення.
Їм віддаються злочинні установки влаштовувати погроми, бити авто, просто громадських активістів, залякувати інтелігенцію та й просто знущатися з людей. Все це злагоджено регулюється українськими спецслужбами, які в працюють над зачисткою «неугодного електорату».
Чому кажу про спецслужби, а хіба цим покидькам окрім грошей та втіх щось потрібно в цьому житті, отож додуматись до таких дій вони могли виключно тільки з допомогою «спеціалістів» з провокацій, а такі у нас де знаходяться?
Регулярні побиття журналістів, активістів, демонстрантів, мітингуючих, учасників євромайдану та вже і нардепів, на сьогодні на жаль стали вже звичним явищем нашого життя, і це кільця одного ланцюжка, який планомірно затягує влада на шиї українського народу та всіляко підтримує, в першу чергу грошима.
Передбачаю, що далі в асортименті «послуг» ТОВ «Влада/спецслужби+дрібний кримінал» будуть масові провокації на кшталт: несанкціоновані «візити» до Вашого авто чи квартири → підкидання наркотиків, зброї, порнографії → Вас «випадково» зупиняють на дорозі або приходять додому з обшуком та «правильними» понятими. Звинувачення в участі у не скоєному ДТП, погрози членам сім’ї, судові позови по несплаті неіснуючої комунальної заборгованості, банальні залякування по телефону вночі, тощо…
Організований владою антимайдан, проплачені транспортні витрати для учасників, харчування, намети, охорона міліціянтів, численні провокатори та спецназ все це дуже і дуже схоже на китайські досвід, який модернізували (хоча й не особливо) під сьогоднішні українські реалії.
Відносно китайського хунвейбінського досвіду, то його на протязі останніх років постійно набувала наша влада, здійснюючи регулярні візити до Китаю в складі великих і дуже великих делегацій. Так, у вересні 2010 р. В. Янукович відвідує Китай, в 2011 р. Голова КНР Ху Цзіньтао відвідує Київ, в 2012 р. чисельна делегація з України на чолі з президентом знову в Піднебесній, грудень 2013 р. В. Янукович знову в Китаї, а повертаючись «залітає» в Сочі, де підписує досі нікому невідомі за змістом документи.
До речі, в 2012р. в складі делегації були і наші земляки з Житомирщини міністр АПК М. Присяжнюк та голова ЖОДА С. Рижук, які, як я розумію, особисто доторкнулися та перейнялися не стільки чудесами по будівництву великої китайської стіни (бо в нас взагалі нічого не будується) або філософією шаолінських монахів, скільки рідним та дуже близьким для них досвідом хунвейбінів, або на український манер просто тітушки. Правда, в нашому випадку китайську суть вже остаточно підмінили і «червоними» ці «охоронці громадського порядку» (тітушки) тільки тому, що руки у них червоні від крові наших з Вами співвітчизників!
Володимир Піньковський, блог на Житомир.info
