Маю слушну та актуальну пропозицію до тих політичних сил, які представлені в парламенті VII скликання, або планують стати парламентарями наступного VIII скликання. Якщо сьогоднішнім потужним партіям по-справжньому «болить» за Україну (як це вони говорять), то у них на сьогодні є реальна можливість, можливо вперше і по-справжньому довести це на справжньому полі бою, де і вирішується доля держави.
Партії, як правило стверджують, що в них десятки і сотні тисяч однопартійців у всіх куточках країни, які поділяють програмні цілі та завдання, в тому числі – захист територіальної цілісності держави.
Не секрет, що в кожній політичні партії є купа мільйонерів, олігархів, які прийшли туди з однією метою аби примножити свої статки, помноживши мінімум як на п’ять, а то і на десять порядків.
Отож, коштів на утримання повноцінного батальйону (± 500 осіб) від ВО «Батьківщина», ВО «Свобода», УДАР, Партії Регіонів та КПУ більше ніж досить. Партійні олігархи мали б попіклуватися про безпеку однопартійців забезпечивши їх бронежилетами, харчуванням, транспортними засобами, пальним та іншими необхідними матеріально-технічними засобами, необхідними для успішного функціонування бойового підрозділу та ведення повноцінних бойових дій.
На посаді командира такого партійного батальйону мав би бути один з народних депутатів, який водив би однопартійців в бій, піднімаючи в атаку, розділяючи з ними всі незручності військово-польових умов та щоденно морально надихаючи побратимів не тільки по партійній приналежності, а вже і по зброї та захисту держави.
Вважаю, що цю ініціативу мають підтримати і Радикальна Партія (лідер відомий по телевізору борець з сепаратистами), і партія «Громадянська позиція» (колишній міністр оборони, який каже що знає толк у цій справі), і «Солідарність» (президент, головнокомандуючий, олігарх), як новітні, перспективні політичні бренди аби довести, що прихід до влади та парламенту для них не самоціль, а засіб до досягнення державницької мети, яка сьогодні вирішується на Донбасі.
Таким чином, суспільство має реально перевірити партії на «вшивість», а самі партії позбавитися від прилипал, покидьків та інших тимчасових кон’юктурщиків та пристосуванців, які точно накивають п’ятами при такому розкладі.
І тільки після таких практичних дій чисельних політичних партій прийде довгоочікуване очищення, довіра, підтримка і повага.
Володимир Піньковський, блог на Житомир.info
