Свого часу житомирський завод «Автозапчастина» був одним з найпотужніших підприємств області та забезпечував продукцією багатьох велетнів автопромисловості, таких як, наприклад, завод імені Лихачова та ЛіАЗ.
У його цехах виробляли запчастини для красенів Ікарусів та трударів УАЗиків. Дещо з того, що могли зробити житомиряни, не могли москвичі ЗІЛівці. Працювати на «Автозапчастині» — звучало гордо! На жаль, сьогодні від заводу залишилася лише пам‘ять та слава. Та ще ветерани, які нечасто, але зустрічаються.
6 жовтня їм якраз випала нагода привітатися, згадати про минули трудові будні та перемоги, обмінятися новинами. І не зважаючи на те, що зустріч було приурочено до Міжнародного дня людей похилого віку, а дехто із присутніх віддав підприємству понад 30 років, ветерани випромінювали енергію та позитив — молодше за молодих.
Вони радо привітали кандидата у народні депутати України Валерія Онопрієнка, який ініціював зустріч. Багато хто пам‘ятає його ще підлітком, коли той приходив на завод до батька. Онопрієнко-старший починав свій трудовий шлях як електрик, згодом працював енергетиком, головою профсоюзного комітету, заступником директора, а врешті решт, і керівником підприємства.
Колишній головний металург заводу Леонід Гольдшмидт згадує Василя Онопрієнка як людину роботящу, енергійну, кваліфіковану, товариську та виключно порядну. Він поважав людей і його також поважали. Коли прийшли лихі часи занепаду промисловості, Василь Володимирович намагався врятувати підприємство, але, на жаль, зовнішні обставини виявилися сильнішими. Дуже важко переживав крах свого дітища.
Те що не вдалося батьку, вдалося сину. Інше славне житомирське підприємство — Комбінат силікатних виробів — Валерій Онопрієнко не лише втримав, але й успішно розвиває. Про його виробничі будні, про намір впливати на розвиток економіки у країні кандидат у народні депутати розповів ветеранам.
Зустріч затягнулася. Було про що поговорити. Не лише про минуле, але й про майбутнє.
Прес-служба кандидата в народні депутати України Валерія Онопрієнка
