Широкомасштабна війна з Росією – до цих пір звучить це дико, бо наша свідомість з трудом уявляє пряму агресію колись братньої країни-сусідки. Проте іноді навіть відверта дикість може стати реальністю. Після загарбання Криму без жодного пострілу, після тривалої гібридної війни на Сході України нарешті ми зрозуміли, що колишнє братство завершилось, що прийшов час, коли від північного сусіда можна чекати чого завгодно.
Звідси постає цілий ряд питань економічного плану, в тому числі на місцевому рівні. Наприклад, у якому становищі опиниться економіка Житомирської області у випадку прямої агресії? Які галузі найбільш постраждають? А які, можливо, отримають друге дихання і відродяться? Що буде з дрібним бізнесом? У якому стані буде зайнятість населення? На всі ці питання ми спробували відповісти, оперуючи цифрами (в даному випадку якраз цифри відтворюють реальну картину) облдержадміністрації, головного управління статистики у Житомирській області та ГУ Міндоходів у Житомирській області.
Що кажуть цифри
Одразу виявляємо цікаву річ: не тільки Донбас економічно інтегрований до Росії, Житомирська область також досить тісно співпрацює з РФ. За даними облстату, за І півріччя 2014 року обсяг зовнішньої торгівлі товарами (експорт продукції) у цілому склав 325479,7 тис.дол.США, з нього до Російської Федерації – 81839,2 тис. дол.США (85,7% до січня-червня 2013 року). Тобто, близько 25% всього експорту з Житомирської області припадає саме на Російську Федерацію. Це означає, що доволі велика частка підприємств нашого регіону працює на російському ринку, і у випадку втрати його, значно погіршить свою діяльність.
Що ж експортується до Росії. За інформацією з наявних баз даних ГУ Міндоходів у Житомирській області повідомило, що обсяг реалізації до РФ добувної продукції складає 767,5 млн.грн., або 40,5% загального обсягу експорту. За видами діяльності: добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю – 329,2 млн.грн. (17,4%); добування піску, гравію, глини i каоліну – 438,4 млн.грн. (23,1%).
Практично така ж питома вага реалізації на експорт продукції переробної промисловості - 40,4%. За видами діяльності. Виробництво неметалевої мінеральної продукції - 183,3 млн.грн. (9,67%), машинобудування - 176,0 млн.грн. (9,28%), виробництво готових металевих виробів – 103,6 млн.грн. (5,4%), харчова промисловість - 88,4 млн.грн. (4,66%), виробництво паперу та картону – 63,2 млн.грн. (3,33%).
Підприємства оптової торгівлі. Торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням, машинами й устаткуванням, верстатами, хімічними продуктами та ін. - 322,5 млн.грн., або 17,0% загального обсягу експорту.
Яка ситуація цього року. За даними ГУ Міндоходів у Житомирській області обсяг експортних операцій за І півріччя 2014 року до Російської Федерації склав 1115,3 млн.грн. Лідирує традиційно добувна продукція – 493,3 млн.грн., або 44,2%. Переробна продукція - 453,5 млн.грн., або 40,7%. З неї легка промисловість – 94,9 млн.грн., або 8,5%; виробництво іншої неметалевої мінеральної продукції – 90,8 млн.грн., або 8,1%; машинобудування – 72,5 млн.грн., або 6,5%; харчова промисловість – 50,6 млн.грн., або 4,5%; оброблення деревини та виробництво виробiв з деревини, крiм меблiв – 48,7 млн.грн., або 4,4%; виробництво паперу та картону – 48,7 млн.грн., або 4,4%. Оптова торгівля – 150,6 млн.грн., або 13,5%.
Динаміка експорту. Останніми роками він поступово збільшувався: 2010р.- 114,3 млн. дол., 2011р.-152,2 млн. дол., 2012р.-193,2 млн.дол., 2013р.- 202,8 млн.дол. В поточному році, скоріш за все, буде суттєвий спад, адже за перше півріччя експорт склав тільки 81,8 млн. дол., що становить 85,7% до аналогічного періоду минулого року. Спад експорту підприємств м. Житомира ще більший - 66,7% до минулого року.
Першою обвалиться добувна галузь
Власне, такою є картина економічної співпраці мовою цифр. Тепер висновки. Перше – як вказувалося вище, економіка Житомирської області доволі тісно інтегрована до Росії, і в разі війни з нею, розірвання дипломатичних відносин, повного закриття кордону, припинення будь-яких торгових відносин, сильно постраждає (симптоми цього явища спостерігаються уже зараз). Друге - одна із пріоритетних галузей нашого регіону певною мірою є сировинним додатком для Росії. Факт на лице: більше 40% експорту з Житомирської області до РФ складає добувна продукція. Звідси очевидне - саме ця сфера обвалиться першою, якщо справа дійде до прямої агресії.
До речі, ситуація у цій галузі доволі абсурдна, бо значна частина власників добувних підприємств (а в щебеневій продукції майже 100%) є росіяни. Вибір у них невеликий. Як варіант - виведення капіталу, що в даному випадку надто складно з огляду на те, що дані інвестиції є занадто матеріалоємні (великогабаритне обладнання сучасного щебеневого заводу непросто вивезти навіть залізною дорогою). Другий варіант – переорієнтовуватися на інші ринки. Але і це неможливо зробити за короткий термін. Третій варіант - шукати якусь «об’їзну» дорогу: вже зараз деякі фірми, за неофіційною інформацією, експортують продукцію до Росії через Білорусь. Дорожче обходиться, але робота підприємств не припиняється.
В зоні ризику – підприємства Житомирщини, які виробляють неметалеву мінеральну продукцію. Частка їх експорту майже 10% . Тому пошук інших ринків є нагальним завданням для обробників каменю, виробників скляних виробів, керамічних плит, електроізоляторів та ізоляційної апаратури. Аналогічне завдання перед нашими машинобудівниками, які зараз перебувають не в кращому стані, але забезпечують експорт в межах 9%.
Про нові ринки збуту тепер треба думати виробникам інструментів i обладнання, електронних компонентів, обладнання зв'язку, електророзподільної та контрольної апаратури, промислового холодильного та вентиляційного устаткування, машин i устаткування для сільського та лісового господарства, машин i устаткування для виготовлення харчових продуктів i напоїв тощо. Завдання також складне, тому що з такою продукцією українцям пробитися на високотехнологічні ринки майже не можливо.
Значно краще становище у підприємств харчової промисловості. Частка їх продукції в експорті – в межах 4%. Виробники молочної продукції, шоколаду, цукерок тощо менш уразливі ймовірним прямим військовим вторгненням. Те саме стосується виробників паперу, картону, продукції деревообробки.
Ось приблизно такі висновки напрошуються, якщо мислити теоретично, відштовхуючись від реалій мирного часу.
Практично все перевернеться з ніг на голову
Відомо, коли йде повномасштабна війна, економіка працює переважно не за ринковими законами. Виключенням є хіба що дрібна торгівля харчовими продуктами домогосподарств. Все інше регулює держава. Економіка змінюється структурно, все перевертається з ніг на голову, тому що все тоді працює для фронту і для перемоги.
За таких обставин друге дихання точно отримають підприємства Оборонпрому. І таке вже спостерігається. Приклад – Житомирський бронетанковий завод, який за останніх півроку значно наростив обсяги виробництва. Нещодавно ми писали про банкрота – Житомирський науково-дослідний інститут радіосистем, якому також знайшлася робота після багатьох років забуття. Незрозуміла поки що ситуація з Житомирським ремонтним заводом систем ППО. Проте ясно одне – якщо буде війна, і цей завод запрацює. Загалом, весь машинобудівний комплекс області оживе, тому що він в першу чергу працюватиме на оборону країни.
Що буде з тими заводами і фабриками, які не відповідають вимогам часу? Вони просто зникнуть. Більше того, згорнеться весь бізнес, тому що в умовах війни держава монопольно встановлює і регулює ціни, в тому числі і на сільськогосподарську продукцію. Тому бізнесовим структурам навряд чи можна розраховувати на отримання прибутку в умовах воєнного часу. Кардинально зміниться також ринок праці. Відома аксіома: коли війна, тоді безробіття немає. Всі буду чимось зайняті. Трудова повинність в умовах мобілізації та воєнного стану вже введена в Україні. І вже зараз роботи в зруйнованому Донбасі більш ніж достатньо.
З великим ступенем достовірності можна говорити і про післявоєнний період. Тоді економіка завжди оживає, отримує додаткові імпульси, розвивається набагато інтенсивніше, ніж в довоєнний період. Так що економіка Житомирщини в будь-якому випадку(мир чи війна) підніметься на новий щабель розвитку. Тільки хотілося б, щоб цей розвиток проходив би, все таки, в умовах миру.
Сергій Ткачук для Житомир.info
