Ліс, котрим багата і славна наша мала бáтьківщина, – це складна і, водночас, гармонійна, збалансована екосистема. Однак, якщо у випадку самої природи, вона генетично «схильна» до розумного і органічного регулювання балансів, то у випадку взаємодії з людиною не все так просто і досконало.
Останнім часом галузь перманентно лихоманить від пропозицій і «бачень» стратегічного реформування, розподілу «сфер впливу», політичних рішень, що частіше нагадують відверте загравання з електоратом, аніж економічно і науково обґрунтоване лісове господарювання.
Протести, до яких змушені були вдатися лісівники цього року, пов`язані із «кулуарними» рішеннями стосовно стратегічного реформування лісової галузі. Відсутність покрокового плану з прогнозованими показниками, відповідними прорахунками і науковим підґрунтям не має права на існування і втілення у життя. Якщо є політична воля до зміни нинішньої системи, то повинна бути і політична відповідальність, це дійсно повинна бути ефективна і адекватна альтернатива, а не підміна одних понять іншими. Невідомо, чи «потягнуть» самоокупність підприємства на півдні країни. Свого часу на «стримання» наступу пісків на лісостеп виділялися мільйоні суми, сьогодні ж найбільша пустеля Європи вперто насувається і відвойовує нові й нові території. І у цьому розрізі варто почути науку, хоч по всій Україні працюють філії профільного науково-дослідного інституту. Ми абсолютно готові до конструктивного діалогу і фахової, підкреслюю, фахової дискусії. Люди, котрі півжиття віддали професії мають право знати свою долю, розуміти, що буде з колективами….
За останні півроку ми об’їхали чимало держпідприємств області і повсюди мали змогу наочно переконатися в економічній і фінансовій успішності підприємств. Модернізація деревообробки і сертифікація переважної більшості лісогосподарств сьогодні не дає підстав говорити про «примітивні» лісопильні та непрозоре управління.
До прикладу, візьмемо Ємільчинський держлісгосп. Осучаснення виробництва почалося два роки тому. Основний принцип – забрати із непершосортної деревини максимум (а це важливо, маючи проблему усихання), що дає змогу задовольнити всі попити ринку. У цеху поруч із дошками, брусами – безліч піддонів із найдрібнішими, навіть 5-10-сантиметровими дощечками: щоправда, вже без сучків, із відповідною волокнистістю. Відходи зводяться фактично до кори, а за тирсою стоїть черга серед заводів-замовників. Як наслідок, на підприємстві найвища зарплата у районі - 7 400 гривень. Сума ж перерахованих податків складає левову частку бюджету району. Тільки за цей рік тамтешня громада отримає на розвиток майже 10 мільйонів!
На власні зароблені Ємільчинським лісгоспом гроші, зокрема, лісівники будують дороги! За 10 років тут збудували 45 кілометрів доріг, які, окрім всього, сполучають між собою і села.
Повертаючись до прозорості у нашій роботі. 15 із 20 держпідприємств сертифіковані за міжнародною системою FSI. Простими словами, це говорить про відповідність ведення лісового господарства міжнародним стандартам! Щороку зарубіжні аудитори перевіряють роботу наших лісгоспів і жодного! зауваження зі сторони світових експертів за ці роки не було. Така сертифікація суттєво підвищує нашу продукцію у ціні і на світових ринках.
Вцілому, із основних досягнень галузі у 2017 - збільшення обсягів виробництва у середньому на 20%, наповнення бюджету більш як на півмільярда, стабільне підвищення заробітної плати, яка більша від середньостатистичної по області на 25%, відтворення лісів на площі у 8,5 тисяч гектарів! Завдяки нашій дисциплінованості і згуртованості, ми створили надзвичайно потужний соціальний клімат на підприємствах. У нас працює 8 тисяч професіоналів. Середня зарплата стабільно росте і сьогодні складає 7,5 тисяч гривень проти 6,5 тисяч у 2016 році. Але у низці підприємств заробітки набагато вищі. В Овруцькому спецлісгоспі працівники у середньому отримують 9 370 тисяч, у Новоград-Волинському та Баранівському майже 9 тисяч. І це абсолютно легальні зарплати, з котрих людям нараховуватиметься пенсійне забезпечення, а відтак гарантуватиметься можливість достойно зустріти поважний вік.
На часі можна з впевненістю сказати, що політика роботи наших державних підприємств базується на трьох китах: економіка, відтворення лісів, соціальна складова діяльності.
Лісівники значну увагу приділяють соціальній захищеності не тільки своїх працівників. Проводиться значна робота по допомозі героям АТО, їхнім родинам. Так склалося, що людям нашої професії притаманне підвищене, навіть загострене відчуття відповідальності. Жоден призовник не уник мобілізації, коли ми вшановували родини лісівників загиблих під час виконання свого службового обов’язку, всі абсолютно засвідчили повсякденну турботу лісгоспів, їхню допомогу і підтримку.
У зону проведення антитерористичної операції передано 42 одиниці техніки, для будівництва оборонного рубежу поставлена понад 2 тисячі кубів лісу кругляка. Також лісогосподарські підприємства брали активну участь в облаштування навчальних фортифікаційних споруд на Житомирському військовому полігоні. Ми допомагали і будемо допомагати нашій передовій - пиломатеріали, продукти харчування, усе, чим багатий ліс, постійно приїжджає до наших бійців.
Хотілося б наголосити і на тому, що діяльність наших підприємств не пов’язана лишень із заготівлею деревини та її переробкою. Цьогоріч на ведення лісового господарства у тому числі відтворення лісів витрачено близько 30 мільйонів, а це 35% до суми отриманих доходів від реалізації необробленої лісопродукції. Цей рік однозначно був «врожайним» на відтворення лісів. Нам вдалося поновити 8,5 тисяч гектарів, а на 2,5 тисячах висадити матеріал із цінними спадковими властивостями, у теплицях лісгоспів щорічно вирощується майже 30 мільйонів сіянців сосни, на багатьох розсадниках «експериментують» із інтродуцентами, такими як чорний горіх, павловнія, псевдотсуга... І у цьому ракурсі варто згадати про унікальні, без перебільшень, організації - шкільні лісництва, які ініціюють вирощування нових культур, пишуть наукові роботи, стають фактичними піонерами нового часу, адже кліматичні зміни з часом змусять мінятися і ліс.
Всього на території області функціонує 26 шкільних лісництв, науково-дослідною роботою охоплено 574 дитини. Роль наших шкільних лісництв важко переоцінити, адже вони фактично перебрали на себе відповідальність за позаурочний час школярів. Діти мають змогу долучатися до корисної справи, бути зайнятими, об’їздити всю Україну, займатися художньою самодіяльністю. Одне із останніх ноу-хау, зокрема, Левківського шкільного лісництва - вирощування дерева, котре здатне замінити нафту. За ініціативи директора Житомирського держлісгоспу було закуплено насіння павловнії, яке зараз перебуває на дорощенні у Житомирському базовому розсаднику. Це дерево цікаве, насамперед, тим, що швидко росте і вважається гарною сировиною для виробництва біопалива.
Усе вище сказане і перераховане є чітким свідченням того, що ліс реформувати, оновлювати систему управління, модернізувати підходи до господарювання повинні професіонали, ті, хто глибоко і глибинно знає абсолютно всі процеси, пов`язані з лісом.
Нам потрібно закумулювати зусилля над написанням Національної Лісової Програми та визначитися із формуванням лісової політики України. Політичні «недомовленості» призвели до відсутності чіткої вертикалі влади у галузі, що, у свою чергу, тягне за собою розпорошення у діяльності і в основних пріоритетах.
Книга американських економістів «Чому одні країни багаті, а інші бідні» чітко окреслює шлях розвитку успішних країн. Початок у розбудові інституцій, котра призведе до збалансованого, невиснажливого лісоуправління, забезпечить екологічну, економічну та соціальну стабільність лісового господарства.
Саме цьогоріч лісівники України, і ми, як одна з найбільш заліснених територій відчули на собі розбалансованість державного управління лісом. Біологічна пожежа спричинила загибель десятої частини хвойного лісу Житомирщини. Досвід європейських колег, котрі переорієнтували і виробництво і підхід до ведення лісового господарства, державою врахований не був.
Введення надзвичайної ситуації, про яку ледь не благали лісівники, застрягло на все тих же «пагорбах». По суті, нас лишили сам-на-сам із короїдом, усиханням і відсутністю стратегії, як такої.
І хоч недоліків багато, ми продовжуємо бути містоутворюючими підриємствами, продовжуємо відтворювати ліс і берегти його, як від злочинців, подекуди, голими руками, так і від «стереотипного», шаблонного таврування нашої професії.
Лісівник – професія архаїчна і, великою мірою, «спадкова». Галузь формують цілі династії і покоління лісівників. І, якщо є схильність, до сарказму з цього приводу, то варто нагадати, що ліс – це організм, який треба вміти і навчитися відчувати, і котрий відторгне тебе у випадку нещирості і зарозумілості ставлення.
З повагою і найкращими побажаннями у Новому
Році, Андрій КУРІНСЬКИЙ.
