Наступний 2020 рік називають роком сріблястого Пацюка. Хтось вважає представників цього символу гидкими, бридкими та страшними. Ну а інші живуть з ними під одним дахом, чому несказанно раді.
Руслан Давидов – житомирський оператор, фотограф і по сумісництву – «щуротатко». Пацючки Тихон і Тьома – не перші його хвостаті улюбленці. До того у нього було вже кілька пацюків та пацючок. Проте, щурики живуть не довго, тож після смерті останнього улюбленця він не планував більше їх заводити. Та склалося по-іншому.
«Коли виставили на продаж на студії старий об’єктив, нам написала одна дівчина і попросила знижку. Спочатку я проігнорував – думаю,та навіщо, хтось знайдеться і без знижки. Через тиждень вона знову написала і дуже попросила. Я думаю, ну раз просить, зайду на її сторінку, перевірю, чи не шахраї. Виявилося, що вона – заводчик пацюків, у неї цілий розплідник у Києві. І все. Я їй пишу: «Давайте ви мені знижку на пацючків, а я вам – знижку на об’єктив». І через кілька місяців маршруткою Київ –Житомир у переносці приїхали дві малявки», – розповідає хлопець.
Бридкими чи сташними щурів хлопець не вважає. Навпаки, розказує про те, які вони милі та соціальні.
«Для мене це своєрідний позитив після роботи. Коли ти приходиш втомлений, а тут на тебе чекають ці дрібні морди. Вони завжди на позитиві, хочуть поспілкуватися і погратися. Мені щурики більше подобаються, ніж хом’яки чи інші тварини. Вони більш активні, веселі та соціальні. Прив’язуються та люблять своїх хазяїв. Вони схожі на людей. За ними цікаво спостерігати. Коли вони живуть групою, у них є своя ієрархія. У них цікаві характери. Той, який світленький, Тьома, він любить підлизуватися, сидіти на ручках. При цьому – дуже ображається, якщо щось не так. Одного разу я купив їм грибочок-будиночок, хотів показати йому, що потрібно залазити у нірку. Але йому ця ідея не сподобалася. Він вирвався, подряпав мені руку і сидів у кутку, нікуди не виходячи. Не допомагали ні пригощання, ні ігри. Другий пацючок, Тихон, він інтроверт. Сам по собі.
Можливо, людей лякають їх хвости. Хоча насправді у здорового пацючка хвіст теплий та трішки пухнастий», – ділиться власник.
Попри весь позитив, пацючки – не іграшки, а живі істоти. Їм потрібна увага та догляд. Тож бездумно заводити чи дарувати їх комусь – не варто. Про догляд за щуриками можна прочитати в Інтернеті або дізнатися у заводчика, а тоді вже вирішувати, чи підійде вам такий улюбленець. З застережень при утриманні хвостатих: вони живуть недовго, в середньому два роки; у Житомирі складно знайти лікарів-ратологів; вони можуть померти з голоду за кілька днів, якщо забути їх погодувати, через швидкий обмін речовин та можуть пошкодити речі, якщо надовго лишати їх без нагляду.
«Рідко, але мітко, вони можуть нашкодити. Попередній мій пацючок не зробив жодної пакості. А ще одна зробила решето з моєї домашньої кофтини. Ця парочка також “накосячила” – зробила дірку у пледі. Також знайшли надірвані обої та почали з того місця їх відривати. Так як клітку з ними я не зачиняю, то вони їх добряче надірвали. Ми жартуємо, що допомагають робити ремонт. У туалет вони ходять в одне місце у своїй клітці. Прибираю я щодня, ну або максимум через день. Від самих пацюків запаху немає, вони постійно вичищаються та вимиваються. Але якщо не прибирати їх туалет, то запах від туалету є.
Щодня міняю поїлку та годую зранку та ввечері. Годую їх спеціальним зерновим кормом з зоомагазину. Зі стола їх годувати не можна: ніяких ковбас, шоколадок, жирного, смаженого, солоного чи солодкого. Можна пригощати свіжими фруктами або несолоною кашею. Коли я ставлю їм миску з гречкою, у них ледь не до бійки доходить.
Як жити з пацючками? Весело! З ними точно ніколи не засумуєш!», – резюмує Руслан Давидов.
Нагадаємо, символом року, що минає, є Свиня. Фото фетрових, воскових та пряничних свинок, які продавалися на Різдвяному ярмарку в центрі Житомира, дивіться тут.
