Днями у Києві відбувся міжнародний енергетичний саміт. У черговий раз з київських трибун озвучавалися наміри щодо енергозберігаючих технологій. Нагадаємо у цьому зв’язку, як у 2006 році з великою помпою, за участі Президента Віктора Ющенка, була презентована схвалена Кабміном Енергетична стратегія України на період до 2030 року. У її розвиток на Житомирщинi у травні минулого року створили власну програму енергозбереження на 2007—2010 роки. Один з її розділів був присвячений відновленню малої гідроенергетики. Аргументували це передусім практичною відсутністю в регіоні власних генеруючих потужностей, а також маневрових потужностей для розв’язання проблем енергопостачання в «пікові» періоди.
Згідно з дослідженням Харківського науково-дослідного інституту «Укргідропроект», загальний річний гідроенергетичний потенціал усіх річок Житомирщини сягає 336 млн. кВт/год. В той же час в області нині працює лише п’ять малих ГЕС загальною потужністю 1,5 мВт, які у 2006 році виробили близько 5 млн. кВт/год електроенергії. Виходить потенціал практично не використовується.
Якщо ж погортати розділи згаданої обласної програми, то ми побачимо, що вже у 2007 році намічалося відновити Повчанську малу гідроелектростанцію (далі МГЕС) на річці Жерев в Лугинському районі та Слободищенську МГЕС на річці Гнилоп’ять в Бердичівському районі. У 2008 році пропонувалося розпочати, а в 2009 році завершити відновлення такого об’єкту на річці Тетерів (неподалік Житомира) та Розсохівської МГЕС на річці Уж в Народицькому районі. (Всього з залученням фахівців-гідроенергетиків і виробників турбін було обстежено 11 таких об’єктів. Більшість з цих станцій побудовані у 50-х роках минулого століття і входили у систему сільської електроенергетики, яка налічувала 14 подібних об’єктів. З тієї системи нині дають струм три МГЕС, інші вже за часів незалежності спочатку припинили роботу, а потім були нещадно пограбовані. Але ж греблі залишилися). Річне виробництво електроенергії на згаданих чотирьох станціях, які збирались відновлювати, мало бути в межах 7,38 мільйона кВт/год. Це небагато, але по суті означало б подвоєння виробництва електроенергії малими ГЕС. Передбачалось, що вартість необхідного обладнання трохи перевищить 8,5 мільйона гривень. Термін окупності станцій, згідно з розрахунками, становив 4,6 років. До речі, існують розрахунки, що собівартість електроенергії на малих ГЕС коливається в межах 12—14 коп. за кВт/год.
Згідно договору, підписаного свого часу в присутності голiв Житомирської і Харківської облдержадміністрацій (тоді це були Юрій Павленко і Арсен Аваков), обладнання для відновлюваних станцій —спеціальні турбіни — мало надати (в експериментальну експлуатацію з наступною оплатою) харківське ВАТ «Турбоатом».
Що маємо зараз? З часу, коли була затверджена обласна програма енергозбереження, минув рік, і деякі з цих станцій мали б уже працювати, але на жодному з цих об’єктів струм не виробляється, фактично там немає ї невідомо коли будуть встановлені генератори. Минулої середи у виправдання такого становища голова облдержадміністрації Юрій Забела на запитання «Дня» з цього приводу відповів, що, мовляв, область у 2008 році не отримала жодної копійки з держбюджету на будівництво як соціальних, так й інших об’єктів, отже для фінансування згаданої програми немає коштів. Власне, пояснюючи відставання, а насправді просто зрив відновлення роботи малих ГЕС цю ж причину назвали й начальник відділу енергетики й енергозбереження головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Житомирської облдержадміністрації Владислав Ліневич і голова правління ЗАТ «Облагропроменерго» Олександр Мороз. І досить дивно, що навіть губернатор нічого не знав про договір з харків’янами щодо турбін для малих ГЕС. Але, за словами Мороза, «Турбоатом» після того, як там змінилось керівництво (вірніше підприємство було втягнуто в судову боротьбу навколо власності й питання, хто буде його очолювати) не виявляє особливого інтересу до спільної роботи із житомирянами, отже отримати турбіни без попередньої оплати поки не вдається. Загалом, вважає досвідчений енергетик, втрачається хороший шанс для виробника, який міг би поставляти уніфіковані турбіни для малих ГЕС по всій країні, де налічується близько 500 подібних станцій. На думку Мороза ускладнює ситуацію те, що реальний термін окупності подібних проектів може складати більше семи років, і тому підняти їх самотужки таким підприємствам, як «Облагропроменерго», складно. Отже справі могли б зарадити або державні інвестиції за рахунок коштів, призначених для впровадження енергозбереження, або кредити під невисокі відсотки з відстрочкою платежів на 5—7 років. З іншого боку, говорить Ліневич, деякі київські організації ведуть роботу із закордонними інвесторами, зокрема, французькими, із залучення коштів на малу гідроенергетику, але немає впевненості, що іноземний капітал прийде скоро і всерйоз. Отже швидше за все, у програмі будуть коригуватися параметри і терміни спорудження малих ГЕС. Однак схоже, що у занічені строки ці плани виконані не будуть. То вже зовсім по- радянському — оголосити про проекти, а якщо не вдасться залучити або просто отримати необхідні кошти, тихенько їх припинити. Не сталося б так і з загальнодержавною Енергетичною стратегією, в якій почесне місце займають відновлювальні джерела енергії. Це при тому, що на всіх рівнях, до найвищих владних включно, визнається надзвичайна енерговитратність нашої економіки, яка перевищує європейські показники у кілька разів.
...Тим часом на Житомирщині приватні інвестори без державної допомоги поступово освоюють місцеві річки. Вже працює мала ГЕС на річці Гуйва у селі Ліщин неподалік Житомира. Її власники вже продають електроенергію і мають з цього зиск. Скоро має дати струм ще одна приватна мала ГЕС у с.Млинища на цій же, далеко не повноводній річці. Тобто, якщо є бажання і хист, справу робити можна. Цікаво, що обласні інстанції вносять приватні об’єкти у загальну звітність щодо введених малих гідроелектростанцій по області, хоча помітної участі в реалізації цих проектів не брали.
Валерій КОСТЮКЕВИЧ, «День»
|
№92, середа, 28 травня 2008 |
