Усі люблять котиків. Ну, майже всі. Але ті, хто люблять, люблять їх на стільки, що у світі відзначають мінімум п’ять днів кота: є кілька міжнародних та один всесвітній.
17 лютого вважають європейським Днем кота, тож ми вирішили розповісти про котиків, які живуть у журналістів нашої редакції Житомир.info, адже вони допомагають нам створювати матеріали та релаксувати після важкого робочого дня.
Ба більше, наша редакція настільки любить котиків, що майже у кожного на роботі є чашки чи інші речі з котиками.
А у шістьох наших журналістів вдома живуть котики. Усі вони - безпородні.
Рекордсменка з врятованих котиків - наша операторка Тетяна Соболь. У її родини під опікою 15 котів.
“Фея, Рошенка, Султан, Горошок, Аляска, Веста, Ася, Мишик, Кузя, Барсик, Котя, Лучик, Матрьошка, Люся, Яша”, - перераховує імена дівчина. Зараз з нею живуть два коти - Султан та Горошок.
Султану півтора роки. Його підібрали на трасі у кюветі. Горошку пів року і його підібрали на смітнику.
“Мої батьки їхали з дачі в Житомир. Не знаю, як, але вони побачили кошеня. Він сидів на узбіччі. Вони зупинилися його забрати, але він був дуже лякливим і втік у кювет. Мама дуже довго його виманювала іграми так вмовляннями. Спочатку кота хотіли прилаштувати. А потім я до нього прикипіла і не змогла віддати.
Чому Султан? Хотіла, щоб мій кіт виріс великим та розкішним. Як корабель назвеш, так він і попливе. Виріс він дуже примхливим та балуваним”
“Єдиний раз вирішила пройти пішки з роботи додому і знайшла Горошка. Побачила біля траси сміттєві баки, біля них побачила чоловіка, який відганяв кошеня, а кошеня за ним бігло. Я зрозуміла, що така безстрашна тварина на вулиці довго не протягне, позвала кошеня і ми пішли додому. Теж хотіли його прилаштувати, але звикли до нього і вже не змогли. Горошок - бо він був маленьким, незграбним і кругленьким. А на животику у нього були чорненькі плямки”, - розповідає Таня
Оператор Олександр Мельничук власник кота-рекордсмена нашої редакції - коту Антону вже 17 років. Кота в дім принесли його батьки, вони ж і придумали йому ім’я.
Журналістка Марія Чумальчук власниця рудого п’ятирічного Лоліка.
“Мені подарували кошеня на день народження. Я вважаю, що такі подарунки не завжди є доречними, бо кіт - це живе створіння, і добре, що я хотіла кота і моя родина хотіла кота. Котику пощастило, що я відповідальна, хотіла тварину і все склалося вдало. Мені тоді було 17 років. Коли я принесла його додому, я чомусь вирішила поселити його у коробці, бо мала йти святкувати. У нас до того ніколи не було тварин і я була розгублена.
Коли мені подарували кота, його попередні власники сказали, що то дівчинка. Я вирішила назвати її Лолітою. А коли ми вперше пішли на щеплення до ветеринара і хотіли записатися на стерилізацію, то лікар сказав, що у нас хлопчик і його потрібно каструвати. Йому тоді був рік і він звик відкликатися на “Ло”, і тому ми придумали йому нове ім’я “Лолік”.
У нашої редакторки Томи Коваль живе чотирирічна чорна кішка Мортиція.
“Син захотів кошеня і приніс те, яке йому сподобалося. Спочатку ми думали, що це кіт, бо воно було таке кругле і пухнасте, що не змогли зрозуміти. Довго обирали йому ім’я як для кота, хотіли назвати Бегемот. А коли з’ясували, що це кішка, то швидко вирішили, що буде чорна Мортиція. Зазвичай ми називаємо її Мотя, а ще у неї є друге ім'я “Киця на ручки”, бо коли хтось з домашніх сідає їсти чи щось робити, то вона відразу вмощується на колінах””
Журналістка Валерія Володіна хазяйка сіро-білого кота Френкі. Френкі, або Франкенштейн, був куплений на ОЛХ за 5 гривень три роки тому.
“Я хотіла “висловухого” кота. Шукала на ОЛХ. Побачила там одного красивого. Чому він був красивим? Бо один з п’яти на фото був з рожевим носиком, і я зрозуміла, що так, це любов! Я хочу цього кота і це моє найбільше бажання! Але мій хлопець сказав, що я не буду за ним прибирати і кота ми не будемо брати. Пішла я на роботу, засмучена, адже я дуже хотіла кота. Цей рожевий ніс прям стояв переді мною. А коли я повернулася, відкрила двері, там стояла коробка, а в ній - мій Френкі! От, і тепер він у нас живе. І так, ми купили його за 5 гривень.”
“Він два тижні в нас жив без імені, а тоді ми назвали його Франкенштейн. Спочатку ми його так назвали, а тоді він став чудовиськом. Ну чому ти смієшся, знаєш, як він за голову кусається?”, - сміється дівчина
Фотокореспондентка Анна Максимова, живе у кота Макса. Раніше кіт був вуличним і важив менше кілограму, а зараз - під 7 кг вагою і у нього є власний акаунт у інстаграм.
"Ввечері на початку грудня 2018 року побачила біле кошеня на вулиці. Я взяла його на руки і обійшла кілька приватних будинків, поряд, питаючи людей, чи це не їх кошеня. Поки я його так носила, кошеня успішно сходило в туалет прямо на мене, тож я лишила його там, де взяла, і пішла додому. Заводити кота я не збиралася, бо моя кішка Муська нещодавно померла, і я вирішила не мати вдома тварин. Проте, тієї ночі я так і не змогла заснути і пішла за котом. Він сидів там, де я його і знайшла. Почав падати сніг. Я загорнула кота у пакет (щоб знову мене не обмочив) і потарабанила додому.”
“Макс сам обрав собі ім'я. Я зібрала всі варіанти імен від друзів та знайомих, написала їх на папірцях і вкинула у коробку, а кіт сам дістав папірець з іменем.”
Іграшкові котики - теж котики. Журналіст Євген Герасимчук зі своєю дружиною назвали іграшкового кота Падінгтоном на честь героя мультику і кажуть, що він може бути як звичайним котом, так і “жостким” протестувальником у випадку революції.
Збирала фото та історії про котів фотокореспондент Житомир.info Анна Максимова
