Розсипана сіль – до сварки, чорна кішка – до невдачі, свистіти в хаті – до біди та відсутності грошей – ці та інші прикмети передаються з покоління в покоління. Чи вірять житомиряни у народні прикмети та наскільки забобонні, дізнаємося разом.
«Так, вірю. В чорну кішку – не вертаюся додому, а взагалі у всі, що нам дісталися від наших предків», — каже Тетяна.
«Звичайно, вірю. Як виходжу з дому — не повертаю голову назад, а йду прямо, якщо щось забула — не повертаюся», — говорить Ольга.
«Ні, не вірю. Я знаю, як це робиться, як розум це створює, тому немає сенсу вірити. Але прикмети — це час народної гри», — каже Прауда.
«Дивлячись в які. Вірю, наприклад, коли свербить права рука — це до грошей, в мене таке буває. Коли падають якісь речі — хтось приходить в гості, таке теж буває. Я думаю, що кожна жінка в душі забобонна, така наша натура, мабуть», — говорить Віта.
«Я дуже люблю райдугу, мені здається, що якщо райдуга десь з’являється, в мене буде удача в найближчий час, і саме так і виходило, але це я сам собі вигадав, це моя особиста прикмета, вона не народна. В народні прикмети я, напевне, не вірю. Свій глибокий сенс там точно є, і вони не могли з’явитися просто так, в будь-якому випадку, вони мають свою концепцію, але просто треба правильно сприймати», — каже Ліос.
«Це, в будь-якому випадку, прикольно, коли щось збігається, це наче знак вищих сил. Про чорну кішку точно не вірю, але вірю в прикмети пов’язані з їжею. Як колись дітям казали: якщо їсти кашу — можна вирости великими і здоровими», — говорить Рита.
Психологи кажуть: люди, які вірять в прикмети, таким чином намагаються зменшити свою тривожність та заспокоїтися.
«Забобони слугують способом знизити тривожність, заспокоїти бентежну внутрішню «дитину». Таке відокремлення забобонів як амулети, талісмани, обереги — вони замінюють батьківську опору. Якщо в дитинстві колись дитина не отримувала опори, або навпаки, якщо хтось в родині сильно вірив в силу амулетів, талісманів, це прототип батьківської опори, фігура, на яку можна спертися, і це забезпечує певну ясність буття, гарант стабільності, або якщо ти чогось уникнеш, якихось закономірностей, з тобою чогось точно не станеться. Це спосіб заспокоїти себе і бути причетним до великої родини, і цим самим «маленька дитина» внутрішньо заспокоюється», — розповідає практикуючий психолог-психотерапевт Наталія Горбова.
Психолог також розповідає, що робити, аби не звертати увагу на забобони.
«Потрібно локалізувати увагу: чого саме я боюсь, що може статися саме сьогодні, саме в моєму житті найтривожнішого і найжахливішого, яким чином я можу вплинути на те, щоб цього не було, чи є на це певні можливості та ресурси. Це такий раціональний хід. Інший суто психологічний прийом — періодично візуалізувати, уявляти всередині себе маленького себе і намагатися дати опіку, заспокоїти себе – любов, обійми. Спосіб самодопомоги — візуалізувати, контактувати і надавати їй увесь захист зі своєї дорослої позиції, тоді віра у забобони знизиться», — каже Наталія Горбова.
Як повідомляв Житомир.info, 5 липня 2021 року, коли відзначається День трудоголіка, психологи давали поради житомирянам стосовно того, як зберегти спокій та здоров’я.
