Юрій Мойсеєв в жовтні 2020 року втретє став депутатом Житомирської міської ради і вже другу каденцію він очолює комісію з питань бюджету, економічного розвитку, комунальної власності, підприємництва, торгівлі та залучення інвестицій. Про бюджет міської територіальної громади на 2024 рік, плани щодо благоустрою і ремонтів, пошук партнерів для співфінансування великих проєктів, позбавлення повноважень деяких депутатів та роздуми про мобілізацію – читайте в інтерв’ю Житомир.info з Юрієм Мойсеєвим.
- В чому основна відмінність бюджету на 2024 рік від тогорічного?
- Головна відмінність, звісно, в тому, що Верховна рада минулого року, у листопаді проголосувала про зняття ПДФО військових і правоохоронних органів, яке раніше було в міському бюджеті, зараз цих грошей немає. Це сама головна відмінність, і це досить потужно відобразилося на бюджеті міста. Якщо взяти, наприклад, три останні місяці 2023 року – це мінус близько 400 млн грн, якщо говорити про планові показники на 2024 рік – це 1,7 млрд грн, які ми могли б отримати від ПДФО військових. З цієї суми десь приблизно 250 млн грн – це ПДФО із зарплат працівників правоохоронних органів: СБУ, поліція, прокуратура. Тобто це ці суми, які бюджет міста Житомира недоотримав і недоотримає вже через рішення Верховної ради. До цього рішення можна відноситись по-різному, спочатку я як голова бюджетної комісії віднісся досить негативно і сприйняв боляче в контексті того, що це ж гроші, на які ми розраховували.
- Нові сквери, нова плитка...
- Якщо ми говоримо про благоустрій, то в тому числі так. Але навіть не стільки це, а те, що була велика робота проведена міським головою і командою міського голови в контексті перереєстрації військових частин у Житомирі. І дійсно багато частин перереєструвалися з розумінням того, що вони сплачують податки в Житомирі, а бюджет міста виділяє їм кошти різними шляхами: або напряму субвенцією, або придбанням якогось обладнання, яке потрібно їм. Ми домовилися, наприклад, що на якусь суму, відсоток коштів, які надходять від ПДФО, ми щось їм купуємо або перераховуємо. І це влаштовувало всіх. Це влаштовувало нас, тому що у нас залишались кошти, це влаштовувало військові частини, тому що так вони набагато швидше могли отримати обладнання для ведення оборони нашої країни.
- Щодо «влаштовувало всіх»: мабуть, не всіх, якщо кілька сотень людей з плакатами виходили на мітинг і постійно обурювалися, що треба більше допомагати військовим, а ви витрачаєте кошти незрозуміло на що. І що треба все ПДФО, яке ви від них отримали, їм же й повертати.
- Можливо. Хоча ми виділяли багато коштів: ви бачили по рейтингу, що Житомир навіть не в десятці, а завжди в п'ятірці або в трійці міст України, які виділяють кошти на підтримку Збройних сил. І це досить немалі кошти навіть для нашого бюджету.
- Останнє, що я бачила, це було про 700 мільйонів. При тогорічному бюджеті в 5 мільярдів це не так і багато.
- Але давайте не забувати про те, що на сьогодні пройшло вже два роки повномасштабного вторгнення, а у міських рад досі немає повноважень витрачати кошти на озброєння. Те, що сьогодні робить Житомирська міська рада – ходить по такому тонкому лезу ножа, бо немає сьогодні в бюджетному кодексі можливості з міського бюджету купувати конкретні якісь речі, які сьогодні просять від нас військові. І сьогодні ми це робимо, а завтра до тих людей, які підписують ці всі рішення, можуть бути питання. І скоріш за все, дивлячись, як все відбувається, вони будуть. Тут буде так: якщо ти мер лояльний до центральної влади, то окей, якщо ти не дуже лояльний, то давайте розберемося, на що ви витрачали кошти і як ви їх витрачали.
- А у нас мер лояльний до центральної влади?
- (сміється) Я думаю, що більше так, ніж ні. Але ж це все тимчасове: сьогодні – так, завтра – ні. І тут же не можна ніколи бути впевненим в тому, що відбувається, і що може відбуватися завтра. Тому що завтра можуть бути якісь інші вказівки, розпорядження, вимоги, і ставлення може змінитися досить різко і швидко. Тому міські ради, можливо, і хотіли б допомагати більше, і хочуть допомагати більше, але не всі готові йти на певні порушення законодавства. Можу розказати вам приклад одного військового – нашого депутата міської ради Андрія Умінського, який сьогодні служить у 115-й бригаді, в 141-му батальйоні, вони зараз знаходяться на сході нашої країни, і він безпосередньо бере участь у військових діях. Він поїхав по громадах – Звягельський, Коростенський, Житомирський район – і назбирав там два мільйони гривень. Але умова у громад була одна: ми гроші вам виділимо як субвенцію, але проводити тендери на закупівлю того, що вам потрібно, ми не будемо. Якщо хочете, ми цю субвенцію дамо Житомирській міській раді, і хай вона займається закупівлями. Так і було: прийшли гроші, і Житомирська міська рада проводила тендери на закупівлю того, що потребує сьогодні даний батальйон.
Юрій Мойсеєв та Андрій Умінський, фото з Facebook Мойсеєва, оприлюднене 10.12.2023
- Скільки таких субвенцій від інших громад на закупівлі для військових отримав бюджет Житомира?
- Це була ініціатива конкретної людини, яка проробила роботу, і завдяки їй ці гроші прийшли. Якщо ми говоримо про якісь інші випадки, то їх немає, цей був один. Але я згадав про цей випадок, тому що багато громад, малих чи великих, не хочуть брати на себе відповідальність і купувати те, що сьогодні по закону вони не мають купувати.
- Але ж машини, пікапи можуть купувати?
- Знову ж таки, пікапи купувати під виглядом придбання автомобілів для якихось потреб... Ми навіть дрони купуємо і пропускаємо в бюджеті, як для якихось загальних потреб, а не для військових. І мені здається, що держава вже мала б це врегулювати. І якщо ви дійсно хочете допомагати і зменшити навантаження на державний бюджет – дайте можливість міським громадам приймати рішення і купувати те, що потрібно сьогодні військовим. Так, це має бути під контролем держави, для цього є і Міністерство економіки, і Міністерство фінансів, і Міністерство оборони, і багато різних міністерств, зрештою є казначейство, яке може якусь оплату пропускати чи не пропускати. І це можна було б врегулювати, навіть не забираючи ПДФО з міських бюджетів. Але це вже зробили, і сьогодні 1,7 млрд з бюджету міста Житомира перейшло в державний.
- Можна однозначно сказати, що цього року ніякого благоустрою не буде в місті?
- В основному не буде. Станом на сьогодні, а у нас з вами розмова 1 березня, виділені кошти на поточний ремонт доріг – 50 млн грн, це ми заклали на минулій сесії, частково на співфінансування реконструкції спортивних майданчиків в ліцеях, де головним спонсором є фонд BGV. Ще у нас закладені кошти на будівництво укриттів у ліцеях №№21, 8, 6, 7, якщо не помиляюсь. І в принципі все. Все, що стосується благоустрою, станом на сьогодні нічого більше не закладено, жодної копійки.
- Тобто плитки точно не буде?
- Не плануємо (сміється), плитку в цьому році не плануємо. В планах: поточний ремонт доріг; будівництво укриттів; співфінансування спортивних майданчиків; будівництво сонячної електростанції для водоканалу, це близько 50 млн; реконструкція мереж і котелень для теплокомуненерго.
- І там по капітальному ремонту лікарні №1 в УКБ вже були тендери.
- Так, і лікарня. Зараз ще шукаємо спонсорів, які б нам допомогли побудувати окремий корпус для лікарні №2 – онкоцентр.
- Щодо спонсорів і грантів: за відбудову ліцею №25 начебто вже взялася Португалія, можливо, ще є якісь великі проєкти, які готові профінансувати іноземні партнери чи фонди?
- З цього приводу міський голова постійно їздить вже, напевно, по всьому світу – Японія, Європа. Але для цього мають бути конкретні проєкти, на які теж треба виділити немалі кошти, а потім з цими проектами їздити і презентувати їх. І є ціла команда в міській раді, яка сьогодні цим займається. В нас є проєкти, які зараз презентуються по всьому світу: будівництво онкоцентру, будівництво реабілітаційного центру в гідропарку – це такий, я б сказав, знаковий об'єкт, який хочеться збудувати в Житомирі. Наразі у нас десь на підході сьогодні реалізація кредитної угоди з німецькою компанією KfW, яка готова провести роботи по енергомодернізації бюджетних установ – садочків і шкіл.
- Скільки у нас ще залишилось неутеплених шкіл і садочків?
- Багато, в нас же лише декілька шкіл були утеплені раніше. Ми рахували, що ще десь приблизно 30 навчальних закладів потребують енергомодернізації. Коли ми спочатку проговорювали суму, то її мало вистачити майже на всі заклади, але це ще було до війни. Зараз, зрозуміло, з підняттям вартості матеріалів і робіт, цієї суми нам не вистачить на ту кількість навчальних закладів, яку ми хотіли би. Тому ми вивчаємо питання і робимо рейтинг закладів – які найдорожче нам обходяться в опалюваному періоді. І в першу чергу в цих закладах будемо проводити термомодернізацію.
- Закривати якісь навчальні заклади не планує? Мер же постійно озвучує дані про кілька тисяч дітей Житомира, які залишаються за кордоном.
- Це питання дійсно актуальне. Говорити конкретно про якісь заклади поки зарано, але сьогодні дійсно є певний дефіцит дітей. І в першу чергу це відчувається навіть не по ліцеях, а по дошкільних навчальних закладах, по садочках. Якщо раніше в садочки черга була, то сьогодні ситуація змінилася, і керівники садочків разом з вихователями вже самі телефонують батькам і питають, чи не хотіли б водити дітей в їх заклад.
- Якщо ми вже заговорили про садочки, то дітей з іншої громади, або батьки яких фактично живуть у Житомирі, але тут не прописані, в садочки не беруть. Навіть якщо батьки військові, навіть якщо це 95-та бригада. І пояснюють це дефіцитом коштів у бюджеті.
- Так, у нас наразі є таке. Наприклад, взяти одного з найближчих наших сусідів – Оліївська ОТГ, яка нам за минулий рік винна 7 млн грн за дітей громади, які сьогодні навчаються в місті Житомирі. І на цей рік вони мали б закласти у свій бюджет 10 млн грн на це, але не заклали жодної копійки. Тобто, якщо так буде і далі, то борг тільки однієї Оліївської ОТГ перед бюджетом міста Житомир складатиме 17 млн грн.
- Але ж дітей не відраховують?
- Ні, вони навчаються, харчуються в закладах Житомира. І це питання неврегульоване. Зазвичай, приходять батьки з дитиною, у них питають, чи вони тут живуть, де прописані, якщо прописані, наприклад, в якісь ОТГ, то рекомендують принести лист від ОТГ, яка просить, щоб дитина ходила до нас у навчальний заклад.
- Для військових така сама практика, так?
- Практика для всіх така сама, шкода, але так. І це не забаганка міста Житомира, така практика в Україні, тут немає якихось інших варіантів: цього беремо, а цього не беремо, цього хочемо чи не хочемо. Якщо приходить людина з іншої ОТГ, не з Житомира, то треба лист, щоб потім вимагати від цієї ОТГ якісь кошти на компенсацію за навчання дитини.
- Взагалі ОТГ платять кошти за навчання своїх дітей?
- Після початку повномасштабного вторгнення на компенсацію за дітей в наших навчальних закладах наразі є договір тільки з Оліївською ОТГ, всі інші – Тетерівська, Станишівська, Глибочицька – взагалі нічого не платять, сказали, що у них є свої школи та садочки і щоб Житомир не приймав їхніх дітей. Фактично тільки Оліївська платить, але не ті суми, які ми їм кажемо: щодо кількості дітей вони з нами погоджується, але платять частково, не в повному об'ємі. Я не бачу проблеми, якщо батьки підуть в ОТГ і скажуть, що їм зручно водити дитину в садочок чи в ліцей Житомира. І ті кошти, які ОТГ маєте закласти в себе на цю дитину в садочку, треба перерахувати в Житомир. Скажу чесно, якби, наприклад, я був головою якоїсь ОТГ, то для мене така ситуація навіть була б краща і приємніша. Тобто діти ходять в навчальні заклади сусіднього ОТГ, я це оплачую, і для мене взагалі ніяких немає питань щодо будівництва навчальних закладів, школи чи садочка. А навчальний заклад треба ж не тільки збудувати, а й обладнати його, взяти працівників, утримувати його, а це зарплата, енергоносіїв. Для чого? Можете ходити в місто Житомир навчатися – йдіть, а ми будемо за вас платити. Це ідеальна ситуація, якщо дивитися на це з точки зору здорового глузду і логіки, але напевно, у когось інша думка.
- Якщо говорити про логіку, то я не бачу логіки в тому, що депутати, які не ходять на сесії і комісії, отримують з бюджету кошти на потреби виборчих округів.
- Насправді ми проговорювали цей момент, проговорювали його із секретарем міської ради. Немає якогось законного шляху, як би ми цього хотіли чи не хотіли, як обмежити депутата у виконанні таких його повноважень. Ми кажемо: ти не ходиш на комісії, ти не ходиш на сесії, на що тобі ці гроші? А з іншої сторони депутат скаже: так, я не ходжу на сесії, на комісії, але я виконую свої повноваження, в мене є помічники, в мене є прийом громадян, до мене приходять люди і вони просять... Я хотів би, щоб ми до цього підходили законним шляхом. На мою думку, гроші – це другорядна ситуація, треба говорити про позбавлення депутатських повноважень, У нас ж немає депутатів-самовисуванців, всі прийшли від певних політичних партій, і партія несе відповідальність за кожного депутата.
Юрій Мойсеєв на сесії міської ради 6 червня 2023 року
- Так це депутати з вашої партії «Пропозиція» – Олександр Порядін і Вікторія Федорова.
- І з нашої партії, так. З інформації, якою я зараз володію: у нас ведеться наразі робота, щоб все-таки зняти депутатські повноваження…
- З двох, з одного чи з однієї?
- Як мінімум з одного. Процес уже розпочався. А от гроші я б вже розглядав другим питанням, тому що депутата ж обирають не для того, щоб він отримував депутатські гроші, а все ж таки виконував свої повноваження: ходив на сесії, надавав якісь рекомендації, голосував і розвивав місто.
- Але приємний бонус 400 тисяч, чому б і ні. На цей рік теж така сума буде?
- Поки ні. Поки ми виділили 100 тисяч. Будемо дивитись по виконанню бюджету, якщо буде можливість, буде потреба – однозначно ще будемо виділяти. І давайте говорити відверто, що ніколи міські бюджети, в тому числі Житомира, не мали таких бюджетів, як минулого року і як позаминулого року.
- Можна сказати, що просто «зірвало дах» від такої суми коштів і почали все зразу робити?
- Та всі так, всі. Бюджети отримали такі кошти від військових, тому що в кожному обласному центрі і не тільки були зареєстровані військові частини, десь більше, десь менше, але таких бюджетів ніколи не було в жодній громаді. І тому дійсно громади, паралельно підтримуючи Збройні Сили України, дозволяли собі займатися і благоустроєм. Хтось більше, хтось менше. Хтось це робив постійно, і можливо це не так було помітно, а хтось не робив раніше, але почав робити.
- Житомир до якої категорії відноситься – ті, що не робили і почали, чи які постійно робили?
- Я би сказав, що постійно, але не так, як минулого року. Гроші дійсно були, і вони досить великі.
- Але погодьтесь, що сквери – це ж не перша необхідність, навіщо їх було робити?
- Так, взагалі не предмет першої необхідності. Але знову ж давайте говорити про дітей військових, про дружин військових – в яких умовах вони тут мають жити, заради чого воюють наші захисники. І хочеться з міста зробити щось нормальне, щоб якийсь вигляд був, не хочеться, щоб Житомир на фоні інших міст мав якийсь сумний вигляд. Взяти, наприклад, мій округ, сквер на Героїв Пожежних, 125, напроти взуттєвої фабрики. В мене є фото, що там було – багнюка, болото, вирвані бордюри, МАФи перекошені стоять один перед одним, освітлення немає. До того, як ми зробили цей сквер, я не думав навіть, що на Мальованці є стільки мамочок з дітьми, з колясками, які повиходили туди гуляти. Тобто для мене, я думаю, як і для громади, міста, це виявився досить якісний об'єкт, який сьогодні покращив цей район. Я кожен день там був, коли будувався цей сквер, і до мене підходили військові, які питали наскільки це зараз необхідно. Я показував, що там було раніше, питав чи є в них дружина, діти, чи будуть вони тут гуляти. І тоді вони казали: так, взагалі класно, супер, дякую. Наче можна було б і не робити сквер, але з іншої сторони військовий каже: я приїхав у відпустку і зараз їду знову, але мені приємно, що з'явився такий сквер. І я хочу думати: він відчув, що воює в тому числі й за те, щоб тут щось покращувалися. Бо він там в тому всьому, де все дуже сумно і безперспективно, і коли він приїжджає сюди і бачить те саме тут, то мені здається це якось неправильно. Я не кажу, що треба зараз кругом благоустрій, але треба якось покращувати це місто в розумних якихось моментах. Це моя особиста думка.
Фото з Facebook Юрія Мойсеєва, оприлюднене в грудні 2023 року
- Щодо військових – як в ТЦК сходили?
- Нормально сходили, оновили анкетні дані, пройшли ВЛК. Прийшло розпорядження від міського військкомату, щоб такого-то числа о такій-то годині з'явитися в ТЦК для оновлення анкетних даних. Прийшло це розпорядження на 10 депутатів міського ради, в тому числі і на мене. Більшість із нас у визначений час з'явилася, тобто я там бачив майже всіх. Оновили анкетні дані, пройшли ВЛК, нам видали необхідні документи. Запитали хто служив чи не служив, чи має якісь військові звання. Ну, хтось має, хтось не має. Я особисто не служив і не маю ніякого військового звання. Нам видали документи і сказали чекати. Хоча, скажу відверто, стосовно чекати-не чекати в мене є думка, щоб йти навчатися на оператора БПЛА. Я думаю, що це можуть бути або приватні курси, або навчальний центр, і це про ударні дрони, або розвідувальні дрони. Наразі мене це цікавить. Єдине, зараз така ситуація: якщо хочеш бути оператором якогось БПЛА, то краще мати свій цей БПЛА, купити його, прийти зі своїм, і тоді навчання пройде швидше. Я так розумію, що вчитися, особливо зараз, на операторів FPV-дронів, багато бажаючих, бо зрозуміло, що не всі хочуть бути штурмовиками. А що стосується розвідувальних дронів і більш потужних ударних, то бажаючих не так багато, бо там складніше.
- Хтось з колег-депутатів ще це підтримує, плануєте вчитися разом з кимось?
- Можливо, так, ми про це говорили. Я не знаю, чи треба називати прізвища, думаю, що я не маю права говорити, але це про колег, з якими ми не перший рік в міській раді і з якими оновлювали анкетне дані в ТЦК. Я скажу своє суб'єктивне бачення: є депутати, і не тільки депутати, люди, які мають якийсь бізнес, мають компанії, мають працевлаштованих людей, платять податки і при цьому хочуть бути теж корисні для оборони країни. Я б зробив якісь контракти, де, наприклад, я, як оператор розвідувального дрона, який пройшов навчання, отримав певний документ, виконував би якесь бойове завдання. Мені дають бойове розпорядження поїхати, наприклад, в таку-то область, в якийсь район, провести, наприклад, розвідку якогось місця. Виїхали, відпрацювали, повернувся назад.
- Скільки депутатів Житомирської міської ради зараз призвані і воюють? Я знаю про двох – Андрія Умінського і Сергія Гринчука.
- Якщо про міську раду, то, напевно, я більше не знаю. І, якщо не помиляюся, то вони добровольці, самі пішли. Умінський пішов в ТрО в травні 2022 року, і в нього було багато можливостей не поїхати на Схід, але ми з ним підтримуємо зв'язок, намагаємося допомагати, і в нього був саме такий настрій, що якщо мій батальйон поїде туди, то я маю поїхати з ним. Тобто, в нього була позиція така: не може бути так, що я побув тут з ними на півночі Житомирщини разом, а коли вони поїхали на Схід, то я звільнююся.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
