За десять років війни в Україні мільйони людей залишились без домівок та були змушені покинути міста в яких проживали. Свою історію Житомир.info розповіла Лариса Пащенко. До повномасштабного вторгнення жінка працювала вихователем у садочку в Скадовську, що на Херсонщині. Її рідне місто окупували росіяни.
У березні 2022 року Лариса зі своїм чоловіком та його батьками прийняли рішення виїхати з окупованої території.
«Коли почалася окупація, ми чотири місяці були в окупації. 6 березня до нас зайшли російські війська в місто. Було дуже важко, морально, фізично, матеріальні труднощі почалися, тому ми залишилися без роботи. Почався рух транспорту, машини, танки, бронемашини заїхали. Це була колона, ти не міг їхати сам, тому що через кожних сто метрів стояли російські блокпости. Скільки машин не доїжджали. Ти міг виїхати й не доїхати взагалі нікуди, пропасти безвісти, це було дуже часто. Тому ми шукали, щоб виїжджати колоною, щоб ми були не одні. 6 липня 2022 року ми приїхали в Житомир», – говорить внутрішньо переміщена особа Лариса Пащенко.
Щоб оговтатися від пережитого знадобився час, ділиться Лариса.
«Трохи, як то кажуть оговталися від цього всього, від переїзду, від емоцій, і мені стало трошки сумно. Треба було десь себе реалізовувати, щоб не думати про те, що було там (ред. в Скадовську)», – розповідає внутрішньо переміщена особа Лариса Пащенко.
Тоді Лариса почала будувати нове життя в Житомирі. Спочатку пішла працювати у дитячий фонд ЮНІСЕФ. А зараз вона Член Ради з питань ВПО Житомирської ОВА та волонтер Товариства Червоного Хреста Житомирської міської організації. Зараз жінка вважає Житомир другим домом, каже: їй тут подобається.
«Мені взагалі дуже подобається Житомир. Він вже такий рідний став нам. Люди доброзичливі. Знаєте, тут всі посміхаються, у нас там такого не було, що кожен тобі говорить добрий день і гарного дня, гарного вечора. Оце мені дуже подобається в Житомирі. Почала вивчати та більше звертати увагу на свою українську мову. Бо там такий регіон, де більше було російської мови. Тут мені подобається дуже, говорити українською – це класно», – ділиться внутрішньо переміщена особа Лариса Пащенко.
А зараз Лариса наважилася втілити мрію свого життя, відкрити власну справу. Вже отримала грант від держави.
«Вирішила все-таки ризикнути та написала заявку на грант, 30 серпня нам погодили грант, а 19 вересня тільки зайшли кошти на рахунок. Зараз закуповуємо. Те, що я хотіла втілюємо в життя. Ми відкриємо чебуречну. В Житомирі, наскільки мені відомо, чебуречна поки що одна, тому ми вирішили – чому й ні», – говорить внутрішньо переміщена особа Лариса Пащенко.
Наостанок Лариса зізнається, що поки не знає чи повернеться в рідний Скадовськ.
Нагадаємо, фітнес-тренерка, яка була вимушена переїхати через війну, відкрила власну справу у Житомирі.
Матеріал виготовлено за підтримки ГО «Інститут масової інформації» в рамках проєкту міжнародної організації Internews Network.
