В Україні впроваджується нова система оцінювання повсякденного функціонування особи для забезпечення прозорості та орієнтації на потреби людини.
Про це 30 січня 2025 року нагадала пресслужба Міністерства охорони здоров’я.
«Нова система враховуватиме принципи Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ), тобто не лише медичні аспекти, але й соціальні фактори, вплив середовища та бар’єрів. Такий підхід сприяє індивідуалізації підтримки, підвищує її ефективність та допомагає створювати умови для максимально можливої незалежності та активності людини», - йдеться у повідомленні.
Категорії життєдіяльності
Оцінювання життєдіяльності проводиться на основі ключових категорій, визначених у постанові Кабінету Міністрів України № 1338, що охоплюють усі аспекти повсякденного функціонування людини. Ці категорії спрямовані на те, аби оцінити як стан здоров’я впливає на здатність виконувати базові життєві завдання, брати участь у суспільному житті, навчатися чи працювати.
Самообслуговування. Оцінюється здатність людини до виконання базових завдань повсякденного життя, таких як особиста гігієна, приготування їжі, одягання та інші дії, необхідні для підтримки власного добробуту.
- Легкий ступінь обмеження: людина може виконувати більшість завдань самостійно, але іноді потребує нагадувань або мінімальної допомоги (наприклад, нагадати про прийом ліків).
- Помірний ступінь: необхідна регулярна допомога для виконання окремих завдань, таких як приготування їжі чи догляд за гігієною.
- Виражений ступінь: людина потребує сторонньої допомоги кілька разів на день.
- Серйозний ступінь: повна залежність від сторонньої допомоги.
Пересування. Охоплює здатність людини ходити, долати відстані, користуватися транспортом або допоміжними засобами для мобільності, залежно від її стану здоров’я.
- Легкий ступінь: здатність долати 200–500 метрів із короткими перервами або використовувати особистий транспорт.
- Помірний ступінь: можливість пересуватися лише з допомогою палиці чи ходунків на відстань до 200 метрів.
- Виражений ступінь: пересування можливе тільки на короткі відстані або за допомогою інвалідного візка.
- Серйозний ступінь: повна залежність від сторонньої допомоги при пересуванні.
Орієнтація. Визначається здатність орієнтуватися у просторі, сприймати оточення за допомогою зору, слуху та інших органів чуття, а також пристосовуватися до нових умов.
- Легкий ступінь: людина може самостійно орієнтуватися за допомогою окулярів чи слухових апаратів.
- Помірний ступінь: потрібна стороння допомога в нових умовах або використання додаткових засобів (наприклад, тростини для сліпих).
- Виражений ступінь: людина суттєво обмежена у здатності орієнтуватися без сторонньої допомоги.
- Серйозний ступінь: повна неможливість самостійно орієнтуватися.
Спілкування. Оцінюється здатність людини встановлювати та підтримувати контакти з іншими людьми, ефективно взаємодіяти у різних життєвих ситуаціях, використовуючи усні, письмові чи невербальні способи комунікації.
- Легкий ступінь: людина може спілкуватися самостійно, але може потребувати допоміжних засобів у нових чи стресових умовах.
- Помірний ступінь: складнощі у спілкуванні з новими людьми, потреба у письмових інструкціях чи інших засобах.
- Виражений ступінь: здатність підтримувати контакт лише з близькими людьми або через спеціальні пристрої.
- Серйозний ступінь: відсутність можливості спілкування без сторонньої допомоги чи пристроїв.
Контроль за поведінкою. Визначається здатність до самоконтролю, дотримання суспільних норм і адекватної поведінки у різних ситуаціях, а також забезпечення особистої безпеки.
- Легкий ступінь: іноді потрібні підказки в незвичних ситуаціях.
- Помірний ступінь: людина може контролювати поведінку у звичних умовах, але потребує допомоги у складних ситуаціях.
- Виражений ступінь: потрібен постійний контроль і допомога навіть у знайомих обставинах.
- Серйозний ступінь: людина не здатна самостійно контролювати свою поведінку.
Здобуття освіти. Охоплює можливості людини навчатися, опановувати нові знання та навички, пристосовуватися до освітніх умов і досягати поставлених навчальних цілей.
- Легкий ступінь: можливість навчатися з мінімальними адаптаціями, наприклад, подовження термінів засвоєння матеріалу.
- Помірний ступінь: необхідність спеціального режиму навчання або допоміжних засобів.
- Виражений ступінь: можливість опановувати лише обмежену кількість знань із постійною допомогою.
- Серйозний ступінь: навчання можливе лише на базовому рівні, під індивідуальним наглядом.
Трудова діяльність. Оцінюється здатність людини до виконання професійних обов’язків, адаптації до умов праці, включно із можливістю використання допоміжних засобів чи технологій.
- Легкий ступінь: людина може виконувати більшість завдань, але потребує певних адаптацій (спеціального робочого місця).
- Помірний ступінь: здатність виконувати лише обмежений обсяг завдань із суттєвою підтримкою.
- Виражений ступінь: людина може працювати лише за умов постійного супроводу чи додаткових заходів реабілітації.
- Серйозний ступінь: відсутність можливості займатися трудовою діяльністю.
Кожна з цих категорій є важливим компонентом комплексного оцінювання життєдіяльності та допомагає визначити реальні потреби людини для розробки ефективних заходів підтримки.
Групи інвалідності та строки їх встановлення
Встановлення груп інвалідності та визначення строків їх дії здійснюється відповідно до законів України, постанов Уряду та наказів МОЗ.
Групи інвалідності
Пацієнти, яким встановлюється статус інвалідності, залежно від ступеня розладу функцій організму і систем організму та обмеження життєдіяльності, можуть отримати одну з трьох груп інвалідності:
- III група.
Встановлюється у випадках помірного ступеня (1 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності, зумовленого захворюванням, травмами або вродженими вадами. - II група.
Встановлюється за наявності вираженого ступеня (2 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. Сюди належать особи, які мають одне або кілька захворювань, наслідки травм або вроджених вад, що спричиняють комбіновані порушення. - I група.
Встановлюється у разі значного ступеня (3 ступінь) обмеження одного або кількох критеріїв життєдіяльності. До цієї групи належать особи з найважчим станом здоров’я, які повністю залежать від сторонньої допомоги у самообслуговуванні, пересуванні або виконанні інших життєвих функцій.
Строки встановлення інвалідності
Залежно від характеру порушень і прогнозів, строки встановлення інвалідності визначаються таким чином:
- Безстроково:
- Для осіб з анатомічними дефектами або іншими незворотними порушеннями функцій організму.
- Для осіб з інвалідністю I групи, якщо вони проходять повторне оцінювання протягом 5 років.
- На 5 років:
- Для осіб з онкологічними або гематологічними захворюваннями із несприятливим прогнозом.
- Для осіб із хронічними захворюваннями з важким перебігом.
- На 1 рік:
- Для осіб, яким вперше встановлюється III група інвалідності.
- На 2 роки:
- Для осіб, яким вперше встановлюється II група інвалідності.
- На 1–3 роки:
- Для осіб, які проходять повторне оцінювання.
Реформа системи оцінювання повсякденного функціонування — це важливий, але водночас непростий процес, що супроводжується низкою викликів:
- Нерозуміння критеріїв.
Багато людей звикли асоціювати статус інвалідності виключно з наявністю діагнозу, тоді як система оцінює не діагноз, а вплив стану здоров’я на повсякденне життя. Пацієнтам і лікарям важливо адаптуватися до роботи за такими принципами та стандартизованими підходами. - Необхідність інформування про те, що діагноз ≠ інвалідність.
Підхід орієнтований на функціональні можливості людини. Це потребує широкого інформування населення про те, що навіть за наявності складного діагнозу або поєднання діагнозів особа може не мати обмежень у життєдіяльності, і навпаки, певні обмеження можуть виникати навіть при менш складному діагнозі. - Перехідний період.
Поступове впровадження Міжнародної класифікації функціонування (МКФ) у різних сферах стане основою для нової системи оцінювання повсякденного функціонування. Це передбачає важливу підготовку: уточнення критерії щодо станів здоровʼя, навчання експертів роботі з МКФ, роз’яснення нових підходів людям, а також адаптацію цифрових інструментів.
Співпраця лікарів із фахівцями інших сфер залишається ключовим фактором для створення ефективної системи підтримки пацієнтів, яка враховує їхні реальні потреби.
«Новий підхід сприяє визначенню необхідних реабілітаційних заходів, соціальної підтримки та адаптації середовища, що підвищує рівень незалежності та активності людини. Водночас він спрямований на те, щоб створювати можливості для інтеграції в суспільство, рівного доступу до освіти, працевлаштування та участі в житті громади», - наголошує МОЗ.
Нагадаємо, у січні 2025 року після ліквідації МСЕК до десяти медичних закладів Житомирської області надійшли 846 справ для оцінювання працездатності людини.
Як повідомляв Житомир.info, 19 грудня 2024 року Верховна рада ухвалила закон, який передбачає ліквідацію медико-соціальної експертизи для дорослих та запровадження людиноцентричної моделі оцінювання повсякденного функціонування, яке з 1 січня 2025 року будуть проводити експертні команди лікарів-практиків – саме вони будуть встановлювати інвалідність замість застарілих, корумпованих МСЕК. За інформацією МОЗ, станом на 16 грудня вже були створені у лікарнях 1348 експертних команд, найбільше – за профілем «загальнохірургічна», «загальна», «хірургічна» та «травматологічна».
