Ті, хто одні з перших приїздять на місце надзвичайної події, ті, хто рятують життя людей, їх домівки, а інколи і їх чотирилапих друзів. Щороку, 17 вересня, в Україні відзначають День рятівника. Чому обирають таку професію, що в ній найскладнішого та за що люблять свою роботу – з Житомир.info поділився один з житомирських надзвичайників.
Олег Малішевський – 17 років у ДСНС, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня, зараз тимчасово виконуючий обовʼязки заступника начальника загону з реагування на надзвичайні ситуації 1ДПРЗ ГУ ДСНС України у Житомирській області.
Чому ви вирішили стати рятувальником ?
Мабуть, в дитинстві як усі бачив фільм «Зворотня тяга», ось так і захотілося здійснити дитячу мрію – допомагати людям, рятувати людей, йти за покликом.
Що за цей час для вас було найкраще, за що ви любите свою роту ?
За колектив. Це друга домівка, тут один за всіх – всі за одного. Якщо їдемо на виклик, то всі разом, ніхто нікого не залишить у біді, один за одним дивимося. Єдиність – це, мабуть, найголовніше у нашій професії.
А що найскладніше у вашій професії?
Мабуть, те, коли ти їдеш на виклик і не володієш всією інформацією від людей: чи є там люди, чи немає. Бо бажання врятувати, щоб ніхто не загинув – це найголовніше, що ми маємо робити.
Ви допомагаєте людям після нападу ворога, розкажіть про це?
У Житомирському районі залучалися на відновлювальні роботи після обстрілів рф. Допомагали людям перекривати будинки плівкою, вікна забивали, щоб люди могли якось повернутися у свою домівку, бачили різне.
Якщо говорити про людський фактор, ваші відчуття, можете передати, щоб ми зрозуміли, як це для вас?
Словами – це не передати, тому що ти розумієш, куди та після чого їдеш. Словами не передати, там емоції, ти розумієш – там зруйновані будинки, є травмовані.
Ми знаємо, що ворог підло завдає ударів повторно, чи не страшно вам?
Ти не знаєш, що очікувати від них. Завжди треба бути насторожі. Без страху людина не може бути, страх є, але у всіх він по різному відображається.
За вашу службу можливо був такий випадок, який запам’ятаєте?
Мабуть, це був 2017 рік, і мабуть, навіть не рятування людей, а запам'яталося, коли врятувати двох котиків з квартири і люди подарували торт особовому складу за котиків. Як вони сказали – це їх члени сім’ї з якими вони понад 10 років.
Чи проводять якісь спеціальні тренування, навчання, чи вдосконалюєте свої навички?
Так, у нас проходять тренування та навчання. Ми тренуємо свої навички на різних об'єктах, будівлях, підприємствах. Навчання допомагають працювати. Навички – гасіння пожежі, аварійно-рятувальні роботи, розбирання будівель. Також були навчання на будинках підвищеної поверховості. Відточуємо до автоматизму.
Що вас мотивує залишатися у професії, адже вона складна і морально, і фізично?
Поклик. Бажання – врятувати, запобігти, допомогти !
За 17 років не думали покинути, звільнитися ?
Ні. Я так відповім: якби я не йшов за покликом, не відчував, що це моє, то можна було б сюди й не йти, обрати альтернативу. А так, я тут 17 років, немає бажання змінити, бо обрав, що мені приносить задоволення. На службі – живеш цією професією.
Нагадаємо, 17 вересня 2024 року житомирські надзвичайники розповіли про роботу в умовах повномасштабної війни та отримали нагороди до Дня рятівника
