У Житомирі попрощалися з 36-річним захисником Віталієм Бурмістренком, який загинув у 2025 році на Донеччині, та 39-річним воїном Ігорем Якимовим, який помер у квітні 2026 року.
Про це 9 квітня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой...
Бурмістренко Віталій Ігорович (02.06.1989 — 19.06.2025рр.)
Віталій Ігорович народився у селі Коритище на Житомирщині. Закінчив 9 класів Топорищенської школи (нині – ліцей), де запам’ятався як добрий, щирий і товариський хлопець. Мав багато друзів, був відкритим і щедрим душею – умів ділитися не лише речами, а й теплом свого серця.
З юних років захоплювався автотехнікою та спортом, зокрема баскетболом. Дуже любив свою бабусю, завжди допомагав по господарству, цінував родину. Особливе місце в його серці займала природа – він любив тварин і «тихе полювання», знаходячи у цьому спокій і гармонію.
Обравши шлях, пов’язаний із технікою, Віталій вступив до ПТУ №15 м. Житомира, де здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів та водія категорії «С». Згодом підвищив кваліфікацію до категорії «Д».
Пройшов строкову військову службу в Президентському полку в місті Києві, навчався у школі міліції, працював в органах МВС України.
Згодом, після служби в міліції, працював водієм маршрутних автобусів.
Його працьовитість і відповідальність виявлялися у всьому – де б він не працював, його поважали за чесність і сумлінність.
Віталій був люблячим сином, турботливим онуком і, найголовніше, – люблячим батьком для донечки Віки та сина Максима. Він мріяв про щасливе, мирне майбутнє для своїх дітей, для своєї матері, для всієї родини.
Коли Україна покликала до захисту, Віталій не залишився осторонь. У лютому 2025 року він добровільно став до лав Захисників України. Пройшов військову підготовку і служив стрільцем-снайпером. Побратими поважали його за відданість, щирість і готовність завжди прийти на допомогу. Він був з тих, хто віддає останнє, аби підтримати іншого.
19 червня 2025 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Віталій Ігорович героїчно загинув, віддавши найдорожче – своє життя – за свободу і незалежність України, за майбутнє своїх дітей і кожного з нас.
Лише через десять місяців Герой на щиті повернувся до рідного дому, до рідного міста.
Житомир попрощався з Воїном-Захисником...
Якимов Ігор Олександрович (17.06.1986 — 02.04.2026рр.)
Ігор Олександрович народився 17 червня 1986 року в м. Дрездені (Німеччина), у сім’ї військовослужбовця. Згодом родина переїхала до Житомира, де минули його дитячі та юнацькі роки. Навчався у ЗОШ№21(нині - ліцей №21).
З дитинства вирізнявся відповідальністю, щирістю та добрим серцем, любив творчість, захоплювався кулінарією, завжди допомагав рідним.
У Житомирському професійному ліцеї харчових технологій здобув фах кухаря-кондитера.
Після проходження строкової військової служби створив люблячу сім’ю, став турботливим і люблячим батьком, для якого родина завжди була найбільшою цінністю.
Працював в АТ «Рудь», згодом – на ДП «Житомирський лікеро-горілчаний завод», а пізніше – на ІП «Євроголд Індестріз ЛТД», де трудився до початку повномасштабного вторгнення рф.
Із початком повномасштабного вторгнення російських загарбників Ігор не залишився осторонь – став на захист Батьківщини. Проходив службу у складі 25-ї ОПДБр. Брав участь у бойових діях на Харківщині та Донеччині, де виявив мужність, витримку та відданість військовому обов’язку. За сумлінну службу був підвищений до звання молодшого сержанта.
Побратими пам’ятають Ігоря як надійного товариша, сильного духом Воїна, людину честі, яка завжди підтримувала інших і до останнього залишалася вірною Військовій Присязі та Україні.
2 квітня 2026 року невблаганна смерть вирвала Воїна з лав Захисників України.
Нагадаємо, 8 квітня у Житомирі попрощалися з 46-річним захисником Олександром Морозюком, який став до лав ЗСУ у серпні 2023 року і загинув у січні 2024 року в Бахмутському районі.
Як повідомляв Житомир.info, 7 квітня 2026 року на щиті до Житомира повернувся 45-річний воїн Олександр Гришко, який попри проблеми зі здоров’ям торік став на захист України і загинув під час виконання бойового завдання у березні 2026 року.
