Сьогодні, коли лютує напасть звичайного грипу, грипу каліфорнійського та ГРВІ, принагідно провести історичну паралель та згадати, як в Житомирі в XIX столітті боролись з смертоносною епідемією холери. Характерно, що актуальність теми боротьби з епідеміями зовсім не втрачається, бо медики очікують через місяць - півтора нового спалаху простудних захворювань.
На думку провідного спеціаліста Житомирського обласного державного архіву Руслана Кондратюка, спалахи холери на території теперішньої Житомирщини в 20-х, 30-х і 50-х роках XIX ст.. забрали життя у кількох тисяч осіб. Вогнища цієї, сезонної хвороби (літо - осінь) розгоралися епізодично переважно в південних повітах тодішньої Волинської губернії. Географія інфекційного недуга пояснюється в основному дислокацією військових частин царської армії, котрі, повертаючись з походів, заносили холеру в населені пункти, що межували з Поділлям. Особливо часто від холери страждала Чуднівщина, в окремих селах якої вимирало до 100 людей на рік.
Що робили, коли насувалась холера?
Щонайперше – не панікували, не робили з хвороби політичного шоу, бо розуміли, що емоції тут ні до чого. Тодішній владі, правда, було дещо простіше, ніж теперішній, бо двісті років тому в нашому краї існувала доволі низька концентрація народу. Раз так, то дещо зайвими були нині популярні заборони масових зібрань, які могли стати «носіями» холери.
Як і тепер, в XIX столітті запроваджувався карантин. Крім того, облаштовувалися поліцейські застави, вапнувалися криниці. Та й люди самі оберігали себе як могли, найчастіше утримувалися від спілкування та інших контактів з мешканцями сіл, де лютувала холера.
Чимало цікавої інформації, актуальної дотепер, знаходимо в Протоколах Волинського губернського комітету суспільної охорони здоров'я стосовно боротьби з холерою за 1887 рік: «З отриманням всякого офіційного чи приватного повідомлення про захворювання холерою, негайно провести ретельне розслідування його властивостей і дуже уважно спостерігати за тим, як воно протікає до самого кінця. Весь одяг хворого знищувати шляхом спалення, можна також зарити в землю після дезинфекції спеціальним розчином».
Тепер достеменно відомо, що українська влада на перших порах приховувала факти летальних випадків від гострої пневмонії. А чи відкритою була інформація про смерті від холери в Житомирі в XIX ст.?
«Коли з'являються випадки захворювань холерою, необхідно своєчасно повідомляти населення, - цитуємо названі Протоколи. - Крім того, потрібно видавати настанови про правила індивідуальної профілактики, а також розпорядження стосовно санітарного спостереження по ділянках, особливо в центрах скупчення бідного робітничого класу».
Небаченим, і , скоріш за все, штучним ажіотажем навколо лікарських засобів супроводжується теперішня епідемія грипу. А чи був ажіотаж двісті років тому?
« Потрібно негайно оголосити про умови прийому хворих в лікувальних закладах та про адреси осіб і місць, куди необхідно звертатись за лікарствами, - зазначається в архівному документі. - Потрібно також відкрити лікарські пункти для надомної допомоги, створити приюти для бідних».
Нинішня влада Житомира на період епідемії закривала ринки, проте в багатьох випадках торгівля продовжувалась, не дивлячись на заборону. А за царських часів до цього ставилися надто серйозно, адже в Протоколі ми знайшли факт, коли поліція просто розганяла тих, хто торгував під час епідемії холери.
Стосовно лікування хворих слід зазначити також, що воно певним чином було своєрідним. Під час масової епідемії, особливо бідноту фактично не лікували. Людей просто звозили до житомирської лікарні ( тепер 1-ша «радянська»), для того, щоб вони в ізольованому середовищі померли, і таким чином не заразили інших.
Хоронили ж покійників, згідно з розпорядженням губернатора, впродовж 1-ї доби після смерті, і прямо через дорогу: там, де зараз знаходиться Музикальна фабрика, було виділено ділянку землі під кладовище для «холериків». Його закрили тільки через півстоліття після останнього поховання, з часом зрівняли із землею та віддали під забудови житомирянам. Цікаво, як тепер людям живеться на могилах померлих від холери ?
Принагідно відмітити, що покійників - «холериків» не дозволялося вносити в церкви, аби не поширювати хворобу. А ось померлих євреїв відносили на кладовище взагалі в примітивних дерев'яних ящиках з кришками, котрі на місці захоронення спалювалися , або заривалися в землю.
Як фіксувалася заразна хвороба?
Роль первинних статистів відігравали священики, які зобов'язані були в метричних книгах фіксувати усі випадки холери та й інших хвороб, що мали кінець летальний.
«В селі Топорище смерть наступала переважно від гарячки,- говориться в метричній книзі за 1874. - В с.Тригір'ї домінували летальні випадки в основному від простуди»,- зазначає далі священик.
Резонно також нагадати про грип - іспанку, яка на початку XX століття забрала життя у кілька мільйонів європейців. А на Житомирщині цього лиха фактично не було, відтак є надія, що і грип «свинячий» не «розгуляється» в нас тепер «на повну котушку».
На фото: Адміністративне приміщення музичної фабрики. А колись тут було кладовище померлих від холери.
Остап Криничний
Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
