_w440_h290.jpg)
Останнім часом ми, на жаль, починаємо звикати до парадоксів і очевидних абсурдів у діях міської влади. Чомусь звичними стали випадки, коли відверто невигідні місту рішення приймаються житомирськими чиновниками всупереч інтересам житомирян. Замість того, щоб на кінець своєї каденції спробувати виконати хоча б невеличку часточку тих обіцянок, що так щедро роздавались в 2006 році, наша поточна влада продовжує робити все від себе можливе, щоб ускладнити нам з вами і без того нелегке життя. До вашої уваги свіжий приклад діяльності можновладців, яка окрім погіршення побутового стану жителів Житомира нічого корисного не несе.
Отже, наш сьогоднішній гість і співрозмовник директор приватного підприємства «ПВН», яке займається пасажирськими перевезеннями, Петюх Володимир Никифорович.
- Пане Володимире, розкажіть будь-ласка про ваші досягнення як керівника підприємства?
- Підприємство, яке я очолюю більше 10 років, є єдиним в Житомирі, що має державний сертифікат відповідності. Зараз ми перевозимо по місту десятки тисяч житомирян щомісяця, включаючи 7 пільгових категорій громадян, не отримуючи будь-яких дотацій з бюджету міста. Забезпечуємо робочими місцями понад 50 людей, які своєчасно отримують конкурентну зарплатню. І головне, для зручного пересування житомирян ми закупили нові автобуси великої місткості і тим самим фактично інвестували в наше з вами місто 3,5 мільйона гривень.
- Чи відзначила держава вашу професійну роботу та внесок у розвиток міста?
- Так, свого часу наше підприємство отримало нагороди та грамоти обласної та міської адміністрацій.
- Але чому з 6-го вересня 2010 року в односторонньому порядку міська влада намагається розірвати договір з Вами по перевезенню житомирян на маршруті №3 Богунія – Корбутівка (Міське кладовище)? Ваша професійна діяльність не влаштовує виконавчий комітет Житомирської міської ради?
- Напрошується логічний висновок, що поточній владі не потрібні чесні та професійні підприємці. Як наслідок – у влади виникає паніка і страх. Здавалося б, щомісяця ми сплачуємо до державного бюджету та різних фондів 30-35 тисяч гривень податків та платежів, що саме по собі є вагомим внеском до міського бюджету. Жодних, підкреслюю, жодних інцидентів з боку населення та з боку влади не виникало. Працюємо ми завжди стабільно, то ж законних підстав для розривання договору у міськвиконкому немає.
- В цій складній ситуації ви дієте таксамо професійно?
- Звичайно, як прийнято в цивілізованому світі ми звернулись до суду і перемогли: 10-го вересня 2010 року Корольовський районний суд м. Житомира зупинив дію рішення щодо розірвання контракту в односторонньому порядку. Копію цієї ухвали ми направили до виконавчого комітету Житомирської міської ради. Оскільки правда на нашому боці, за п’ять днів, що надані законом, місцева влада навіть не намагалася оскаржити це рішення, а продовжувала діяти підступно: 16 вересня 2010 року в газеті «Місто» міськвиконком оголосив про організацію конкурсу на визначення нового перевізника на маршрут №3 Богунія – Корбутівка (Міське кладовище).
- Тобто, ухвала суду для міськвиконкому не підстава?
- Виходить, що так.
- А що кажуть ваші пасажири?
- Ми, як підприємство з сучасним баченням, прислуховувались до думки людей, обговорювали доцільність маршруту: люди хочуть зберегти цей маршрут таким, як він є.
- Чи може така хаотична поведінка міської влади спричинити незручності у повсякденному житті громадян?
- Цілком ймовірно, адже людям треба пересуватися містом. Я тепер розумію, що від влади, яка настільки нехтує буквою закону, що не звертає уваги на власноруч підписані договори, наївно було б чекати виконання своїх обіцянок і в інших питаннях.
- Але ж ви будете працювати для міста?
- Я звик працювати і буду працювати. Я хочу, щоб я і мої земляки жили в місті, в якому враховується думка простої людини, де ніхто не душить чесних підприємців, де щодня створюються нові робочі місця, люди мають рівні можливості і змогу забезпечити себе і свої сім’ї.
