Як стало зрозуміло з масових мітингів у Києві та інших українських містах 4 листопада, все ще нечисельна та політично малоактивна соціальна група розпочала акцію протесту проти уряду Миколи Азарова. Протестувальники тримали плакати з написами "Ганьба новій владі", "Ні – азаровщині!", "Третій Податковий – ганебніший від третього рейху".
У відповідь Прем'єр-міністр Азаров безтурботно назвав протести малих та середніх підприємців "штучними" і пояснив їх виникнення тим, що податковою реформою уряд нібито перекриває кисень українській "тіньовій" економіці.
"Ми всі спостерігали, як минулого тижня в країні намагалися продемонструвати протест малих підприємців. Насправді ці люди, яких змусили зображувати протест, їх господарі податкового кодексу в очі не бачили", – розповів Азаров.
"Досі протести відбувалися під маніпуляційними гаслами – це знищить малий бізнес", – додав прем'єр-міністр. На його думку, опозиція нібито використовує ці гасла для своїх корисливих цілей.
Неспроможність усвідомити, що протести можуть мати під собою об'єктивне підґрунтя, є звичною для Партії регіонів, чиї представники переконані, що мітинги організовують лише за гроші і лише в якості "провокації" чи "змови" опонентів. Саме так вони й досі розуміють Помаранчеву революцію – не як загальнонаціональну акцію протесту, спрямовану проти влади, яка знехтувала Конституцією та законами, а як профінансовану західними розвідувальними службами технологію.
Така нездатність зрозуміти справжні причини акцій протесту завжди б'є бумерангом по самій владі. Вона також псує її "реформаторський" імідж як серед українських громадян, так і серед представників міжнародної спільноти.
У посткомуністичних країнах Центрально-Східної Європи малий та середній бізнес став двигуном переходу до ринкової економіки. У країнах ЄС цей сектор бізнесу в середньому виробляє 57% ВВП, у той час як в Україні – усього 16%, що є найнижчим показником у Європі. У результаті дослідження, проведеного ЄС, за цим показником Україна посіла 34 місце із 44.
Нелюбов уряду Азарова до малого та середнього бізнесу можна пояснити двома факторами.
По-перше, східноукраїнським походженням теперішніх представників влади, для яких "нормальними" є великі заводи, де працюють тисячі найманих робітників. Такі заводи ідеальні для контролю за робітниками та їхніми сім'ями, а також для навернення їх до складу Партії регіонів. Перебуваючи під тиском втрати роботи та доступу до різноманітних соціальних привілеїв, таких як дитячі садки чи літні відпустки, вони змушені на виборах голосувати за правильну партію та правильного кандидата.
На таких великих заводах успішно працює модель керованої демократії, на відміну від сектору малого та середнього бізнесу, якому більш притаманною є демократична система відносин.
По-друге, велика частка малого та середнього бізнесу знаходиться у центрі та на заході України, де зосереджені прихильники опозиції. Протести 4 листопада пройшли у містах, які колись були "помаранчевими": Києві, Львові, Тернополі, Полтаві, Житомирі тощо.
Варто зауважити, що прийняття Податкового кодексу є нелегальним, оскільки законодавство вимагає, щоб зміни податків та механізмів їх збору вносилися не менш ніж за шість місяців до початку нового бюджетного року. Друга проблема полягає в тому, що Податковий кодекс не досягне мети, яку декларували його творці: вивести економіку з "тіні". Навпаки, він підштовхне більшу кількість бізнесменів у "тінь" і тому зменшить – а не збільшить – податкові надходження до бюджету.
Перелік скарг протестувальників досить серйозний: новий Податковий кодекс призведе до закриття їхнього бізнесу, відрахування до Пенсійного фонду зростуть, вони будуть більше платити, якщо працюють не там, де живуть, бізнес не буде соціально захищеним.
Ці проблемні сфери доповнюють зростання квартплати та цін за комунальні послуги. Крім того, прийняття Податкового кодексу може призвести до закриття щонайменше одного мільйона малих і середніх підприємств, яких витиснуть у "тінь" чи з бізнесу взагалі, переконаний директор Інституту підтримки регуляторної реформи Володимир Дорош.
У свою чергу, Олександр Данилюк, один з організаторів акцій протесту і керівник Всеукраїнського центру сприяння підприємницькій діяльності, зазначив, що своїм наполяганням на політичній вмотивованості мітингів уряд проігнорував їхню критику.
Першою жертвою цих акцій став Віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко, популярність чиєї партії "Сильна Україна" на виборах 31 жовтня впала до 4 відсотків. Виборці з середнього класу таким чином "віддячили" Тігіпку, який вважався автором Податкового кодексу й зіпсував свій імідж "реформатора".
Виборці також "віддячили" Тігіпку за те, що той входить до уряду, який знехтував популістською передвиборчою обіцянкою Януковича щодо п'ятирічних податкових "канікул" для малого та середнього бізнесу.
Міжнародна організація праці нещодавно помістила Україну в список країн з високим ризиком соціальної нестабільності. Представники малого та середнього бізнесу вперше підняли свої голови під час Помаранчевої революції 2004 року, коли вони зробили багато чого для організації сімнадцятиденної демократичної акції протесту. Якщо їх притиснуть до стіни, вони так само можуть організувати Помаранчеву революцію-2.
