Логіка примирливого табору, який раніше завжди був табором яструбів проста: революція не на часі. Суспільство не готове до виступів. Найближчі соратники Тимошенко розказують їй, що на Майдан народ не вийде так само, як і не вийшов на майдан підприємців. Правда, ці самі люди, серед яких чи не першу скрипку грає Олександр Турчинов зробили все від себе залежне, щоб люди тоді на майдан не вийшли. Як тут не згадати депеші, які в час підприємницьких акцій йшли в регіони. До прикладу, пропонувалося місцевим осередкам безкоштовно(!) розмістити виступи Тимошенко в місцевих ЗМІ. Те, що ці вказівки ніхто не виконував годі й говорити. Зараз же Тимошенко пожинає те, що вона посіяла пару років тому. Вона так і не закінчила чистку своїх рядів. Чистку болючу і радикальну. Про це писалося тисячу разів. Це знає сама Юлія Володимирівна. Але вона, ніяк не наважиться після «А» сказати «Б». Чому? Відповідь тут проста: занадто важко все починати спочатку, коли ти був біля вершини. Сізівфів труд під силу невеликій частині людей.
Що нас чекає далі? Хоче того Турчинов чи не хоче, але суспільство буде радикалізовуватися. Паралельно, можна не сумніватися, що протягом наступних тижнів Тимошенко візьмуть під варту. Оточення лідера Батьківщини безумовно виставить пікети, але час вже втрачено. Суспільство буде незадоволене, але не виступить проти влади. Бо закон будь-яких масових акцій говорить, що одномоментно неможливо вивести на Майдани мільйон людей. Спочатку має вийти тисяча, потім 10, потім 100 і т.д. Теоретично, Майдан підприємців, при правильній режисурі міг би розхитати ситуацію. Але БЮТівці (де-факто Олександр Турчинов) дозволив розхитати Майдан, а потім впустив до нього і клюєвців і фірташевців. Як наслідок – революційна ситуація, якщо виражатися словами класика, вмерла в зародку. А разом з нею вмерла і надія частини партій і частини електорату на те, що вибори відбудуться навесні 2011 року.
Повертаючись до Юлії Володимирівни, то вже зараз треба готуватися всього до двох сценаріїв: 1. Її посадять надовго, як Ходорковського. Російський олігарх до останнього не вірив, що його посадять. Його попереджали, йому говорили, що час втікати з країни, але він залишився і став політв»язнем. Ті хто говорять, що тюрма лише підніме імідж Тимошенко глибоко помиляються. Він може бути в неї навіть зашкальним, але сидячи в Лук»янівці, вона хіба що матиме можливість раз в рік писати статтю про поточну політичну ситуацію, як це робить Ходорковський. Ніхто її випускати до завершення каденції Януковича і операції «наступник» не буде.
Варіант № 2, який найбільше підійшов би для оточення – це так звана м»яка посадка. Простіше кажучи, коли Тимошенко дадуть умовний термін. Для неї закриються всі ефіри, вона не матиме права нікуди балотуватися, її знімуть з лідера партії, але її імідж дозволить двом десяткам людей пролізти в парламент.
І ще одне. Можна не сумніватися, що за будь-яких обставин оточення лідерки має свій план відступу. По суті, вже сформований пул людей які націлилося на продаж залишків партії. Клієнти стоять в черзі, а продавці вже підраховують бариші. Вже зараз можна чітко говорити. Що ціна питання – не менше кількох десятків мільйонів доларів.
Є ще безумовно європейське питання. Спеціально для ЄС зараз готується референдум, який має на меті легітимізувати повноваження Януковича. Влада його проведе як тільки розбереться з Тимошенко і підготує народну думку (промиє мізки) щодо важливості сильної руки. Правда, оточення Януковича не повідомило йому, що два референдуми Лукашенка не допомогли йому аж ніяк в питанні Європи.
Щодо опозиції, то головні спонсори ПР зараз наввипередки пробують скупити і створити кілька політичних проектів. Проте, влада не хоче зрозуміти кілька елементарних речей – економіка не резинова і нічого хорошого в ній наступним часом не буде. Протягом наступного року буде забрано в держави та у конкурентів кілька десятків останніх не прорегіональних бізнесів. Далі буде війна між собою. Суспільство, яке б воно не було, готове підкорятися диктаторам тоді, коли вони вірять цим самим диктаторам. Але в нашій ситуації ми не бачимо цілей. І найголовніше. Будь-яка диктатура тримається на страхові і вірі в моральність першої особи. З цим у нас, як мінімум не склалося.
Суспільство буде радикалізовуватися. Тому, що йому є що втрачати – свободу, гроші, мову, віру і т.д.. У відповідь держава запускає репресивний маховик. Ми стоїмо на порозі війни між народом і владою. На жаль, відповіді на питання хто тут переможе немає.
Вадим Денисенко, Комментарии
