На 76 році життя обірвалося життя доброї, чуйної та надзвичайно порядної людини Опанасюка Олексія Євменовича – повідомляє офіційний сайт Житомирської облдержадміністрації.
Народився Опанасюк О.Є. 29 березня 1936 року в селі Дубрівка Брусилівського району Житомирської області у великій селянській родині.
Трудову діяльність Олексій Євменович розпочав завідувачем сільським клубом в рідному селі, потім був обраний другим секретарем Брусилівського райкому комсомолу. У 1957 році перейшов на роботу до редакції газети «Колгоспна правда». Згодом поступив на факультет журналістики в Київському університеті. Публікувався в журналах «Зміна», «Дніпро», «Вітчизна». На молодого новеліста звернули увагу Максим Тадейович Рильський і Олесь Терентійович Гончар. Збірник молодих авторів «Щасливої дороги» (1962) з прозовими творами Опанасюка вийшов з передмовою Максима Рильського.
В 1975 році вийшла художньо-документальна повість Опанасюка «Копище» — розповідь про село, спалене разом з людьми за опір фашистським окупантам в роки Великої Вітчизняної війни. Темі війни присвячені повісті «Кров і фата», «Спитай у беріз при долині», «Четверо вийшли в дорогу», «Жайворонова кладка».
Повість «Зникали у відомому напрямку» (1990) — документальний твір про голодомор і більшовицький терор на Житомирщині. «Трійця з передпілля Києва» (1999) — есей присвячений життєвим та мистецьким шляхам трьох велетнів українського духу, які зросли на Київсько-Волинській землі — Івану Огієнку, Максиму Рильському та Борису Тену. Останній твір письменника «Чи затишно пані провінції в Житомирі» (2001) — збірка публіцистики автора різних років, а також документів, протоколів, рішень, постанов, листів, що відображають творче життя Житомирської обласної письменницької організації за 35 років її існування.
З 1980 до 2003 року Олексій Євменович очолював письменницький осередок у Житомирі, виконуючи обов'язки голови Житомирської обласної організації Спілки письменників України. Окрім цього, активно займався громадською діяльністю – член Української Ради Миру, заступник голови Всеукраїнського товариства Івана Огієнка та обласної ради Конгресу Української інтелігенції, кілька років – курінний отаман Житомирського Козацького коша.
Завдяки цій людині народилася картинна галерея «Пам'яті спалених сіл» у Копищі Олевського району, пам'ятник Тарасу Шевченку в Кодні Житомирського району, пам'ятна стела Івану Огієнку в Брусилові.
Опанасюк О.Є. – ініціатор проведення Всеукраїнського літературно-мистецького свята «Романівська весна» в музеї-садибі Рильських у Романівка Попільнянського району, запровадження премії імені Івана Огієнка. Він причетний до увічнення пам'яті Джозефа Конрада, Івана Кочерги, Бориса Тена, Олеся Ольжича. За його активного сприяння й участі відкрито перший в Україні пам'ятник жертвам масових більшовицьких репресій «Криниця совісті» у селі Велика Цвіля Ємільчинського району, жертвам голодомору у селі Іванківці Бердичівського району. Активно пропагував українське слово і національну ідею культурного відродження нашого народу та утвердження державності України.
