В КОНТЕКСТІ ІСТОРІЇ СІЛ ТЕСНІВКИ, ЗУБРІВКИ, ГОЛУБІЇВКИ ТА ХУТОРА БОБРИК КОРОСТИШІВСЬКОГО РАЙОНУ ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В розрізі масової оренди землі наприкінці ХІХ ст. німцями колоністами на території Радомисльського повіту розглянуті конкретні родини. Здійснено ретроспективні описи заселених територій колоністами. В контексті історії конкретних населених пунктів, подані біографічні відомості про колоністів.

Історія національних меншин в Україні — досить поширена та досліджувана тема. Основними аспектами наукових пошуків залишаються вивчення географії розселеності та чисельності, вплив такого іноетнічного складу на формування української держави.

Враховуючи масштабність та глобальність теми, багато наукових праць мають цінні характеристики та зведені відомості по окремих регіонах та державі в цілому. Проблематику розселення національних меншин не оминали сучасні дослідники. Варто відзначити колективну монографію

«Національні меншини України у XX столітті: політико-правовий Історія німців України аспект», а також праці таких науковців, як В. Кабузан, О. Калакура, І. Лісевич, С. Макарчук, І. Монолатій, В. Наулко, О. Рафальський, В. Солдатенко, М.В. Лазарович.

Проводячи власні дослідження історії сіл на території Коростишівського та Малинського районів (раніше — територія Радомисльського повіту Київської губернії), виявила, що в даному регіоні проживала чимала кількість поселенців інших національностей, в тому числі й німців. Опрацьовуючи першоджерела Першого всеросійського перепису населення 1897 р. – поіменні переписні аркуші кожної родини с. Теснівка Коростишівського р-ну Житомирської обл., виявила, що на території цього села 4 садиби, із 71 загалом, орендовані німцями-колоністами. Кандидат історичних наук, доцент, докторант Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича Лазарович Микола Васильович у своїй праці «Чисельність і розселення національних меншин України напередодні національної революції 1917-1921 рр.: історико-політична ретроспектива» для уявлення про кількісні характеристики етнічного складу населення України на початок Української революції, першочергово посилався на Перший загальний перепис населення Росiйської імперiї 1897 р.. Однак, цей перепис повністю зберіг загальні статистичні дані, а поіменні першоджерела збереглися фрагментарно. Та вони є особливо цінними, адже дають детальні відомості про всю родину, походження, місцезнаходження, діяльність її, що дозволяє не лише деталізувати життя німецьких колоністів на зламі століть, а й краще відстежити генеалогічні зв’язки.

Наприкінці ХІХ ст. значна частина земель Теснівки та сусідніх сіл: Зубрівки, Більковець, Великих Кошарищ, хутора Калинівки належали Сергію Олексійовичу Хорошавіну [1, с.1; 2, с.1; 3, с.1]. Його фільварок був у с. Теснівка, де він і проживав, на відміну від чималої кількості тодішніх землевласників, які жили далеко, а все майно віддавали в оренду. Будучи серед селян, поміщик опікувався благоустроєм села. За його підтримки у 1872 р. У селі збудовано каплицю в ім’я Великомученика Пантелеймона [4,с. 4; 5, с. 15], а 1896 р. збудовано церкву та дзвіницю, яку також освятили в ім’я Великомученика Пантелеймона [6, с. 14]. І як тоді Історія німців України було заведено, теж віддавав певне майно в розпорядження орендарів. Власне, в жодному із знайдених документів у архівних установах Києва та Житомира по історії Теснівки, Зубрівки, Більковець, немає детальнішого опису про орендарів, аніж в збереженому поіменному Першому Всеросійському переписі 1897 р., згідно якого маємо наступну інформацію. Млин, який був у с. Зубрівці орендував міщанин, прусський підданий Бірфрейнд Герман Карлів, 36 років. Письменний, навчався у міському училищі. Окрім оренди землі та млина, ще був вчителем у сільській школі, щоправда не конкретизовано в якому селі та який предмет викладав. Хоч Герман Карлів записаний як господар, але жив зі своїми батьками, братом та сестрою. Всі народились та прописані у м. Кенігсберг, Пруссія. Батько Карл Христофорів, 65 років. Письменний по-німецьки, навчався у сільській школі. Мав дружину Емілію Готлібову, 64 роки. Також письменна по-німецьки, навчалась у німецькій школі. Брат Германа – Рудольф, 23 роки, також самотній. Неписьменний. Їхня сестра Марія, 25 років, самотня. Письменна по-німецьки, навчалась у німецькій школі. На момент 1897 р. мала трирічну доньку Розалію. Вся родина Бірфрейндів була лютеранського віросповідання [7, с. 8–9]. Сергій Олексійович Хорошавін у Зубрівці ще мав садибу, яку віддав в орендне користування міщанину Копицькому Адольфу Фрідріхову, 44 років. Він народився у провінції Бамберг. Міщанин обробляв орендовані сільськогосподарські угіддя. Також господарював на маслобійні та соломорізці. Його дружина Юліана Михайлова, 40 років. Народилася у м. Холм, Люблінської губернії. Виховували дітей: Луїзу-Берту, 18 років; Марту, 16 років; Лідію, 15 років – дівчата були письменними по-німецьки; Адольфа, 7 років; Густава, 3 років; Юліуса, 8 місяців – хлопці на той момент ще не знали грамоти. Родина Копицьких відносилась до євангелістівбаптистів [8, с. 14–15].

Інші орендовані колоністами землі, розташовувались на протилежних до Зубрівки межах села Теснівка – в урочищі Бобрик. Загалом на Бобрику записано 6 дворів: дві лісові сторожки та 4 поміщицькі колонії. Лісові сторожки тримали в оренді родина міщанського стану з римо-католицьким віросповіданням та родина Історія німців України теснівецького селянина, а колонії належали – родині міщанина з римо-католицьким віросповіданням, родині міщанина з православним віросповіданням та двом родинам німців-колоністів [8, с. 15–18].

Селянин, іноземний підданий Міттельштедт Михайло Августів, 32 роки. Народився у Петровській губернії цього ж повіту. Орендував у С.А. Хорошавіна землю для обробітку та був ковалем. Його дружина Матильда Адольфова, 29 років. Народилася в тих же краях, звідки й чоловік. Мали дітей: Емму, 5 років; Герберта та Густава, обидва однорічні. Родина Міттельштедтів була лютеранського віросповідання, батьки та дочка були письменні понімецьки. У їхній хаті ще прописані двоє робітників. Служниця та няня Муть Ганна Генріхова, 12 років, так само була лютеранського віросповідання. Робітник Опанасюк Василь Яковів, 23 років, працював на землі, письменний [8, с. 18].

Іншу поміщицьку колонію орендував міщанин Розентрегер Емільян Карлів, 45 років. Народився у провінції Познань, Пруссія. Окрім обробітку орендованих угідь, господар займався швейною справою та працював у сільській школі, щоправда невідомо в якому селі і на якій посаді. Його дружина Луїза Лєнцова, 46 років. Народилася на території Люцинського пов. Плоцкої губ. Виховували дітей: Гульду, 10 років та Вільгельміна, 7 років. Родина Розентрегерів була лютеранського віросповідання. Письменними

по-німецьки в родині були Емільян та Гульда [8, с. 17]. Особливої уваги та подальших досліджень заслуговує село Голубіївка Коростишівського району. Воно засноване наприкінці ХІХ ст. німцями-колоністами та поляками-переселенцями, які брали землю в орендне користування у поміщика Олексія Петровича Плємяннікова. Від прізвища одного з перших поселенців, німцяколоніста Таубе, колонія отримала назву Таубівка. Поряд поселенці заснували ще одне село, яке назвали Юзефівка [9, с. 254].

Станом на 1900 р. у колонії Таубівка налічувалося 132 особи чоловічої статі та 123 – жіночої, які проживали у 40 дворах. Основним заняттям жителів було землеробство. В колонії налічувалось 413 десятин землі, яка належала Олексію Петровичу Плємяннікову, але перебувала в оренді колоністів, які обробляли поля за трипільною системою рільництва [10, с. 1034].

У сусідній колонії Юзефівці налічувалося 92 особи чоловічої статі та 80 – жіночої, які проживали у 28 дворах. Основним заняттям селян також було землеробство. В колонії налічувалося 235 десятин землі, яка належала Олексію Петровичу Плємяннікову та була в орендному користуванні колоністів. Обробляли землю за трипільною системою рільництва [10, с. 1036].

Під час Першої світової війни 1914–1918 рр. німецьке населення з цих сіл почали висилати на схід. З 1922 до 1937 р. у Таубівці та Юзефівці діяли дві польські школи. У 1944 р. село перейменували на Голубіївку, зберігши таким чином, хоч і у формі перекладу, корінне походження назви села, заснованого німецькими колоністами [9, с. 254].

Варто детальніше зупинитися на періоді репресій 1937–1938 рр., через які постраждала колосальна кількість місцевого люду, в тому числі й національні меншини. Оскільки дана стаття присвячена переважно німцям-колоністам з двох сіл – Бобрика та Голубіївки, то подаються біографії репресованих німців саме з цих населених пунктів. Цікаво те, що з майже півсотні репресованих

жителів села Таубівки лише один німець, серед майже всіх поляків. Вайднер Фердінанд Вільгельмович, 1883 р.н., с. Таубівка Київської губ. Німець, письменний, сторож кладовища, м. Малин Житомирської обл. Заарештований 10.07.1938 р. Обвинувачувався за ст. 54-2, 54-9, 54-11 КК УРСР. За постановою трійки при УНКВС по Житомирській обл. від 22.09.1938 р. Розстріляний 28.09.1938 р. Реабілітований у 1989 р. [11, с. 565] А з понад двох десятків репресованих жителів Бобрика, половина німців. Вайденталь Михайло Францович, 1895 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, неписьменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 8.06.1937 р.. Обвинувачувався в причетності до ПОВ. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 26.08.1937 р. розстріляний 31.08.1937 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1957 р. [11, с. 565] (є фото Реабілітовані історією. Житомирська обл. Книга перша. – Житомир : Полісся, 2006. – С. 647).

Вайденталь Фрідріх Францович, 1904 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 3.12.1937 р. Обвинувачувався в а.-р. агітації та шпигунстві. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 4.01.1938 р. розстріляний 13.01.1938 р. Реабілітований у 1981 р. [11, с. 565].

Бетке Рудольф Фрідріхович, 1903 р.н., с. Лазарівка Брусилівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, письменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 12 жовтня 1937 р. Обвинувачувався в причетності до німецької шпигунської організації. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 4 січня 1938 р. розстріляний 13 січня 1938 р. Реабілітований у 1963 р. [11, с. 383].

Ліберт Фрідріх Юліусович, 1904 р.н., с. Лазарівка Брусилівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, письменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 18.06.1937 р.. Обвинувачувався в причетності до ПОВ. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 31.08.1937 р. – розстріляний. Реабілітований у 1957 р. [12, с. 327–328]

Мітельштедт Адольф Михайлович, 1903 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, освіта початкова, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 5.05.1935 р. за ст. 54-11, 54-10 КК УРСР. Прокурором м. Житомир 28.08.1935 р. справа припинена. Вдруге заарештований 7.06.1937 р. Проживав на х. Бобрик. Помічник рахівника колгоспу. Обвинувачувався в причетності до ПОВ. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 31 серпня 1937 р. – розстріляний у м. Житомир. Реабілітований у 1959 р. [12, с. 628].

Неренберг Август Вілімович, 1908 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, малописьменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 18.12.1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 20.01. 1938 р. – розстріляний 29.01.1938 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1989 р. [13, с. 184].

Пауль Август Едуардович, 1890 р.н., с. Рудня-Грабівська Котелянської вол. Житомирського пов. Волинської губ. Німець, малописьменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 5.11.1937 р.. Обвинувачувався в причетності до німецької шпигунської організації. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 4.01.1938 р. – розстріляний 13.01.1938 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1963 р. [13, с. 408].

Пельцер Ольга Карлівна, 1900 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німкеня, малописьменна, колгоспниця. Проживала на х. Бобрик Коростишівського р-ну Житомирської обл. Заарештована 28.04.1938 р. за ст. 54-10 КК УРСР. УНКВС по Житомирській обл 17.07.1938 р. справа припинена [13, с. 430].

Пельцер Юліус Стефанович, 1892 р.н., х. Бобрик Коростишівської вол. Радомислького пов. Київської губ. Німець, малописьменний, колгоспник. Проживав на х. Бобрик. Заарештований 24.12.1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-10, 54-11 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 21 січня 1938 р. – розстріляний 2.02.1938 р. у м. Житомир. Реабілітований у 1989 р. [13, с. 430].

Страус Омелян Самійлович, 1895 р.н., с. Циців Люблінської губ. Німець, освіта початкова, працював завідувачем ферми колгоспу. Проживав на х. Бобрик Коростишівського р-ну Житомирської обл. Заарештований 14.11. 1937 р. Обвинувачувався за ст. 54-6 КК УРСР. За постановою НКВС СРСР і Прокурора СРСР від 28.12.1937 р. – розстріляний 5.01.1938 р. у м. Житомирі. Реабілітований у 1967 р. [14, с. 449].

Зважаючи на поданий список репресованих німців із х. Бобрик, додалось багато нових прізвищ. Отже, кількість колоністів там збільшилась. Окрім того, в списку є корінний бобрівчанин Мітельштедт Адольф Михайлович, батьки якого описані в Першому Всеросійському переписі.

Незважаючи на велику кількість досліджень заселення, чисельності, пересування, життя німецьких колоністів на території України, дана тема потребує глибокого та детального вивчення. Подібні фрагментарні знахідки, як от про німців Коростишівського району, заповнять дуже багато білих плям в історії не лише національних меншин, а й держави, куди вони мігрували.

1. ДАКО. Ф.384, Оп. 9, Спр. 106, Арк – 1

2. ДАКО. Ф. 384, Оп. 9, Спр. 107

3. ДАКО. Ф. 484, Оп. 9, Спр. 108, Арк – 1

4. ЦДІАУ в м. Києві. Ф. 127, Оп. 1011, Спр. 2259 – Арк. 4

5. Ф. 127, оп. 1011, спр. 2292, арк. – 15

6. ЦДІАУ в м. Києві. Ф.127, Оп. 1011, Спр. 2191 – Арк. 14

7. ДАКО. Ф. 484, Оп. 9, Спр. 108, Арк – 8–9

8. Тунік Олена. Теснівка. Історія українського села. – Житомир :

Вид. ФОП Євенок, 2011

9. Слівінський В.М. Коростишівщина. Історико-краєзнавчий нарис. – Житомир : ПП «Житомироблдрукарня», 2014. – С. 254

10. Алфавитный список населенных мест Киевской губернии. – Киев : Издательство Киевского губернского статистического комитета, 1900

11. Реабілітовані історією. Житомирська обл. Книга перша. – Житомир : Полісся, 2006

12. Реабілітовані історією. Житомирська обл. Книга четверта. – Житомир : Полісся, 2011

13. Реабілітовані історією. Житомирська обл. Книга п’ята. – Житомир : Полісся, 2011

14. Реабілітовані історією. Житомирська обл. Книга шоста. – Житомир : Полісся, 2013 Богдан Чирко ЕТНІЧНІ НІМЦІ УКРАЇНИ