З жовтня 1917-го і до початку 1922 року в Україні, як і на всій території колишньої Росії ніяких змін в адміністративно-територіальному устрої не проводилось, зберігалась система, що утвердилась в кінці XIX — на початку XX століть. У ході революційних і воєнних подій 1917-1921 років робилися спроби змінити адміністративно-територіальний поділ українських земель, але реалізувати їх не вдалося. Наприклад, у березні 1918 року після проголошення Центральною Радою Української Народної Республіки уряд УНР прийняв закон про новий адміністративно-територіальний устрій держави. Але вже 29 квітня 1918 року в результаті перевороту був проголошений гетьманат П. Скоропадського, який відмінив всі законодавчі акти Центральної Ради. На зміну гетьманському уряду прийшла директорія. Незважаючи на ухвалення нею законів про адміністративно-територіальне реформування в Україні, втілення їх в життя не відбулося.
Як показовий симптом варто розглядати той факт, що у тексті розроблюваної вітчизняними правниками під керівництвом М. Грушевського Конституції, прийнятої 29 квітня 1918 р., з’явилося поняття відновлення власного державного права.
Запропонована М. Грушевським нова територіальна структура базувалася на принципі земельного поділу, який, принаймні в теорії, забезпечував врахування в адміністративно-територіальному устрої загальноукраїнських інтересів, етнічних меж, історичних традицій. Але за умов громадянської війни, ускладненої іноземними втручаннями, жодного шансу на практичне втілення цей проект не мав.
Після того як Україна була окупована більшовиками і остаточного встановлення на Україні радянської влади разом з заходами, що вживалися органами влади для відбудови і розвитку народногосподарського комплексу держави, почали здійснюватися радикальні і масштабні адміністративно-територіальні перетворення.
Радикальний старт нового адміністративно-територіального реформування був даний одразу після підписання Союзного договору яким проголошувалось утворення нової держави – СРСР. У січні 1924 р. на II з'їзді Рад СРСР було прийнято Конституцію СРСР, яка складалась із Декларації та Договору про утворення СРСР. Відповідно до Конституції, декрети та постанови Ради Народних Комісарів СРСР ставали обов'язковими для виконання на всій території Радянського Союзу.
У цей час більшовицька партія вже утвердилась як керівна сила на більшій території сучасної України. Жорстку політику «воєнного комунізму» замінено на ліберальний НЕП, жителі Черняхівської та Бежівської волостей здихнули з полегшенням. Українська мова стає офіційною, «червоний терор завершився»
У Черняхів один за одним прибувають відомі театральні колективи,культурні діячі, поети, артисти, співаки, євреї вже без остраху за життяторгують у своїх крамницях - життя починає налагоджуватись.
Так, вже 1920 року було утворено адміністративно-територіальну комісію, яка розробляла загальні принципи нового районування, займалась питаннями створення нових повітів, губерній та волостей (як зазначалось у відповідному циркулярі: «...У відповідності з новими соціалістичними основами політичного та господарського життя країни». Було запропоновано створення адміністративно-територіальних комісій при губернських та повітових виконкомах.
1 лютого 1922 року вийшла Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого Комітету (ВУЦВК)«Про впорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному устрою Української PCP». Пошуки оптимальної моделі адміністративно-територіального устрою тривали не одне десятиліття. Вони мали свої позитивні моменти та суттєві недоліки, і в цілому завершилися лише наприкінці 60-х років XX ст. На різних часових відтинках адміністративно-територіальні експерименти здійснювалися за єдиним головним принципом: економічна та адміністративна доцільність, з урахуванням історичного тяжіння окремих місцевостей до того чи іншого економічно-розвинутого центру. Лише з переходом до “господарського будівництва виникла можливість поставити питання по всій його широті і намітити генеральний план створення нових економічних районів і перегляду під цим кутом зору адміністративної системи”.
На ґрунтовний спеціальний аналіз заслуговують заходи радянської влади, спрямовані на оптимізацію адміністративно-територіального устрою. Важливо, по-перше, пояснити, яким політичним цілям слугувала безпрецедентна вакханалія реорганізацій і перекроювань територій упродовж 20-х — початку 30-х рр. По-друге, відповісти на питання, чому саме адміністративно-територіальна реформа виявилася «слабкою ланкою» в системі лібералізаційних заходів, пов’язаних з переходом до нової економічної політики.
Попереднє районування 1921-22 p.p. було підготовкою до основної Всеукраїнської реформи. На цьому етапі здійснювалась зміна губернських і повітових меж за рахунок ліквідованих повітів, без порушення меж волостей. 25 жовтня 1922 року друга сесія ВУЦВК затвердила основні принципи майбутньої реформи, відповідно з якими передбачалось створення замість повітів - округів з населенням від 400 до 600 тисяч чоловік. Сесія визнала за необхідне спочатку передати частину повноважень губернських органів окружним, а потім, ліквідувавши губернії перейти на трьохступеневу систему управління округ-район-сільрада.
7 березня 1923 року -постановою ВУЦВК «Про адміністративно-територіальний поділ УСРР» разом із збереженням старих адміністративно-територіальних одиниць (губернія, місто, селище, село, слобода, хутір, колонія) були ліквідовані повіти і волості та введені нові — округи, райони, міські, селищні і сільські ради. Утворено Черняхівський район як постійну адміністративно – територіальну одиницю УСРР. Цією ж постановою в складі Волинської губернії було утворено три округи: Житомирський— із 14, Коростенський— з 11 і Шепетівський — із 14 районів. Черняхівський район, територія якого включала 29 сільських рад (всю Бежівську, частину Пулинської та Черняхівської волостей), входив до складу Житомирської округи.
З 1923 року смт Черняхів став районним центром, на той час в ньому нараховувалось 885 дворів, де проживало 5523 жителі. Він з самого початку був містечком, в якому проживали українці, поляки, євреї та ін. В містечку працювала семирічна школа, в якій навчалося 200 учнів. В шкільній бібліотеці було зібрано 600 підручників, 232 книги художньої літератури. Почав діяти дитячий садочок, райсільбуд.
На мою думку цікавим для істориків є те як запроваджувалась радянська владау нашому краї.
У Житомирському обласному державному архіві зберігаються документальні матеріали, які відбивають активну участь трудового народу Черняхівського району в боротьбі за встановлення та зміцнення Радянської влади. Ось деякі з них.
ПОВІДОМЛЕННЯ
Про організацію органів влади в Житомирському повіті.
Черняхівська волость
У волості організовано виконком, як майже і у всіх селах. Продовольче і земельне питання задовільні. Дані інструкції і вжиті заходи до організації комбідів.
Бежівська волость
В волості існує виконком і починається організація комбідів на місцях. Земельне питання задовільне.
«Известия» Волгубревкому № 29, 24 травня 1919 року.
БІДНОТА ОРГАНІЗОВУЄТЬСЯ
Протокол зборів членів Черняхівського волосного комуністичного осередку по поточному моменту та про організацію бідноти.
З березня 1920 року. Було присутніх 6 членів. Головою зборів було обрано тов. Кустова, секретарем — тов. Мартинюка.
На повістці денній були поставлені слідуючі питання:
1. Біжучі справи.
2. Організація бідноти.
3. Відкриття радянської їдальні.
4. Питання про дрова.
5. Боротьба з спекуляцією.
Були присутні:
члени Кустов, Рудковський, Мартишок, Левітес, Іваницький, Паламаренко.
Доповідь по біжучих справах зробив т. Кустов.
Тов. Кустов в своїй доповіді змалював становище Радянської влади в даний час: контрреволюція ще не зовсім добита, вона однаково як на фронті, так і в тилу не дрімає, заважає закріпитись Радянській владі для торжества трудящих, і бідноти над експлуататорами — поміщиками і банкірами. Але вірячи в кінцеве торжество світової революції, вірячи, що вона не за горами, тов. Кустов закликає всіх товаришів згуртуватися навколо Ко-муністичної партії робітників і селян і напружити всі сили для остаточної і швидкої перемоги праці над капіталом.
Доповідь по питанню про організацію бідноти зробив т. Мартинюк. Незважаючи на те, що вже скоро буде рік, як Радянська влада існує в Чер- няхівській волості, тим більшеще до цих пір класовий поділ не проведений в життя. Тов. Мартинюк пропонує вжити всіх заходів, щоб провести різку грань між класом бідняків та середняків і класом куркулів.
Доповідь по питанню організації радянської їдальні зробив т. Рудковський. Тов. Рудковський, змалювавши в печальних фарбах безробіття робітників Черняхова, а також важке матеріальне. становище радянських службовців, знайшов насущною потребою даного часу відкриття радянської їдальні в найкоротший строк.
Доповідь по питанню про дрова зробив червоноармієць тов. Левітес. Тов. Левітес в своїй доповіді вказав на суцільну порубку будівельного лісу на дрова куркулями, між тим як біднота буквально помирає від холоду, внаслідок того, що не має коштів на доставку дров, знайшов необхідним негайно приступити до забезпечення біднішого населення дровами до кінця даної зими.
Заслухавши доповіді по всіх питаннях, збори постановили:
По доповіді про біжучі справи. Вести найширшу агітацію і пропаганду серед населення шляхом: а) розповсюдження комуністичної літератури, б) організації мітингів, лекцій і концертів.
По питанню про організацію бідноти. Щоб відокремити бідноту від куркульні і притягнути її на свою сторону, необхідно задовольнити її продовольством за рахунок куркулів.
По питанню про відкриття їдальні. Звернутись до належних властей за інструкціями.
По питанню про дрова. Звернутись до Черняхівського волревкому з пропозицією до настання тепла знарядити60 безплатних підвод в ліс за дровами для найбіднішого населення м. Черняхова , до воєнкома – затримувати підводи з дровами самовільно нарубаними і направляти їх в розпорядження комосередку, який буде видаватидрова комбіду для роздачі найбіднішому населенню.
У питанні боротьби зі спекуляцією. Оголосити для всіх, що всяка спекуляція продовольчими продуктами буде переслідуватись найнещадніше, навіть до конфіскації товарів та передачі їх до суду .
Голова зборів С. КУСТОВ
СекретарМАРТИНЮК
«Збірник документів «Борьба трудящих за власть Советов» м. Житомир. 1957 р., стор 334 – 336.
У 1925 році в Черняхові почала працювати електростанція. В 1929 році тут було організовано три колгоспи. В 1931 році була створена черняхівська МТС, першим директором якої був призначений Каллер К. І. — колишній директор ксаверівської комуни.
У цьому зв’язку напрошується і ще цілий ряд запитань. Чому розпочата 1923 р. реформа, підпорядкована на першому етапі завданням скорочення управлінського апарату, не дала тієї економії коштів, на яку розраховувала правляча партія?
Гіпертрофія адміністративних методів була лише «доважком» до стратегії соціальної селекції, за допомогою якої влада розраховувала придушити протестні настрої в республіках. Але й відмова від риторики, ґрунтованої на апологетизації «національного принципу», уявлялася невигідною за умов, коли у головах високопосадовців ще жевріли надії на «світову революцію». Звідси - та кричуща непослідовність національної, а відтак і регіональної політики, яка яскраво проявилася у реформаторських зусиллях 20—30-х рр.
Зі здобуттям Україною незалежності відбувається непростий пошук оптимальної політичної та адміністративно-територіальної моделі управління. В Україні вже декілька років поспіль представники різних політичних таборів говорять про необхідність проведення докорінної адміністративно- територіальної реформи, основний сенс якої в максимальному збільшенні прав та можливостей територіальних громад, у зменшенні залежності від центру, тобто децентралізації, яка залишилась нам у спадок від радянського минулого. Основними недоліками сучасної моделі є надмірна централізація влади, неефективна організація публічної влади на регіональному рівні (наявність двох центрів публічної влади в області та районі – державні адміністрації та ради; відсутність чіткого розмежування повноважень між виконавчою владою та місцевим самоврядуванням); неефективне місцеве самоврядування; нераціональна побудова системи адміністративно- територіального устрою України, та, нарешті, низька ефективність функціонування інститутів державної та муніципальної служби. Проведення територіальної реформи з урахуванням усіх існуючих недоліків та слабких місць, їх подолання та ліквідація дозволять країні здійснити не формальний, а реальний крок уперед у своєму розвитку.
Юрій МАЛАШЕВИЧ
