«Вчора всі магазини торгували за новими, зниженими цінами. Кожна людина могла переконатися, наскільки зросла його реальна заробітна плата ». Газети з такою передовицею вийшли 65 років тому - 2 квітня 1953 року.

Це Не було першоквітневим жартом. Днем раніше в СРСР оголосили про зниження цін - шостому і наймасштабнішому за післявоєнний період ...

Сама політика зниження цін новиною була - таке траплялося і до війни. Скажімо, в квітні 1937 вийшла постанова Ради народних комісарів СРСР «Про зниження роздрібних цін на промтовари широкого споживання», згідно з яким з липня 1937-го шкарпетки, панчохи, трикотажне білизну і дитячий одяг подешевшали на 5%, ситець, вовняні і лляні тканини, модельне взуття, калоші і цигарки - на 10%, а іграшки, патефони, парфумерія та шибки - на всі 15%.

Так що знаменита репліка Сталіна «Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше »цілком відповідала поточній реальності. Але повоєнні заходи можна сміливо назвати незниженням, а справжнім обвалом цін. Починаючи з скасування карток і грошової реформи 1947 року і по 1953 р вони проводилися регулярно.

Ціни знижували практично на всі товари - і продовольчі, і промислові. У звітах на рівних фігурують квашена капуста, морозиво, шинка, пиво, коси, вила і возові колеса, швейні машинки, капелюхи, посуд, мисливські рушниці, валянки, горілка, килими, автомобілі.

Щоб привести повний список, потрібен формат бухгалтерської «простирадла», тому для прикладу скажемо, що не були забуті навіть презервативи і клізми, цнотливо зазначені як «Вироби гумові санітарії та гігієни».

Зрозуміло, ціни знижували поступово. Але останнє зниження 1953 р дало настільки вражаючу картину, що її не гріх показати окремо (див. Інфографіку).

Зауваження на кшталт «Ну і що? Ціни знизили, а на прилавках все одно хоч конем грай »здається резонним, але тільки на перший погляд. Ось фрагмент репортажу з журналу «Радянський Союз», журналіст якого відвідав московський Гастроном № 1:

«Продаж шинки в порівнянні з березнем збільшилася вдвічі, тваринного масла - в півтора рази, а різних вин - втричі більше, ніж за той же час до зниження цін. Значно підвищився попит на шоколадні цукерки, тістечка, торти та інші кондитерські вироби. Особливо багато магазин продав за ці п'ять днів фруктів, ціни на які, як відомо, знижені наполовину ».

Може бути, так тільки в столиці? Відомо ж доморощеним експертам, що москвичі як сир у маслі катаються, в той час як країна живе впроголодь. Однак ось що твориться в Сталінграді - місті, знищеному війною мало не цілком:

«Городяни виявляють підвищену цікавість до таких подешевшали продуктам харчування, як ковбаса, м'ясо, вершкове масло, рибні консерви, вино і чай. Селяни ж шикуються в черги за сортовим хлібом і здобою, свіжої та солоної рибою, маргарином».

У цифрах це виглядає ще більш яскравіше. Так, в березні 1953 року в Сталінградській області, щоденно продавали приблизно 7,6 т ковбаси. А в квітні після зниження цін - майже 22,5 т.. Вершкового масла стали продавати 12,9 т на день проти попередніх 3,7. Чаю - на 201 кг щоденно, а до зниження цін продали в середньому 93. І фінальний: «Така картина характерна для всіх торгових підприємств країни».

Словом, ціни знижені, реальний дохід радянського людини збільшився, але виникає питання з фільму «Іван Васильович змінює професію»: «За чий рахунокбанкет? Хто розраховуватись буде? ». Розраховувалась держава. Збитки від цих заходів були істотні. Перший етап зниження цін утворив у державному бюджеті СРСР діру розміром 57 млрд руб.

«Ця сума представляла собою чистий збиток, який треба було закрити, і він був закритий завдяки росту продуктивності праці, піднесенню виробництва товарів масового споживання та зниженню собівартості продукції» - так звучало пояснення, дане в пресі Головою Ради міністрів СРСР Г. Малєнковим, який знав, що говорив, тому що саме він керував процесом.

До його словам потрібно додати ще один момент. Значна частина бюджету держави в СРСР склала податок з обігу. А обіг, дивлячисьпо різко зростаючому продажі, збільшився дуже навіть непогано.

Власне кажучи ось цифри з доповідної записки Малєнкову від 8 грудня 1953 р. - через 8 місяців після самого масштабного зниження цін: «Загальний обсяг податку з обігу за 1952 рік. Склав 247 млрд руб., а в поточному году очікуєтьсянадходженняв розмірі 243 млрд руб. ».

Так, збиток в цілях 4 млрд. Але це, в першу чергу, менше, ніж кілька років тому, а по-друге, більш ніж терпимо, якщо на за мету взято відновлення економіки країни після Великої Вітчизняної. Підвищення купівельної спроможності рубля, покращення курсу по відношенню до іноземних валют, внутрішні інвестиції в ринок, його оживлення, розвиток багатьох і багатьох галузей народного господарства - ось чому було за великим рахунком післявоєнне зниження цін.

Чиста прагматика з вагомим і приємним бонусом - "підвищення добробуту союзу народів". Головне, що ніщо інше не може назвати міфом - ринок і дійсно укріплений, а також селянська промова «Прийшов Малєнков, чи не поїсти нам блінков» теж родилася не на порожньому місці.