77 кримінальних проваджень щодо злочинів, скоєних стосовно представників медіа зареєстрували правоохоронці в Україні упродовж 2023 року. За даними ІМІ 7 проваджень розслідувано і передано до суду з обвинувальними актами.
Судові розгляди цих справ можуть тягнутися роками, а довести провину кривдника саме за “журналістськими” статтями – справа не із легких.

Доказ цьому – дві справи, що сталися в Житомирській області декілька років тому: Верховний Суд залишив без змін вирок щодо нападу на журналіста програми «Антирейтинг» в Житомирі, а Черняхівський районний суд Житомирської області виправдав сільського старосту, який у напав на знімальну групу проєкту телеканалу СТБ «Один за всіх». Ці напади, що сталися ще в 2021, мають чимало спільного: обидва зафіксовані на відео, на них швидко реагували поліція та прокуратура, справи скеровувалися до суду, але нападників визнавали невинними, бо вони «не знали, що мають справу з журналістом». Пригадаємо події і проаналізуємо ці історії, щоб зрозуміти причини виправдувальних вироків.

Історія №1. Напад на журналістів СТБ

22 лютого 2021 року староста Новопільського старостинського округу Оліївської сільської ради Петро Білий напав на знімальну групу соціального проєкту телеканалу СТБ “Один за всіх”. На відео, знятому журналістами, зафіксовано, як староста агресивно реагує на знімання і в ході сутички б’є по відеокамері.

Після розслідування справу про напад розглянули в суді. Обвинувачення стверджувало, що староста зайшов до приміщення Ксаверівської сільради й, “діючи за раптово виниклим прямим умислом”, вдарив журналіста в ділянку щелепи праворуч, “чим заподіяв фізичного болю, але не спричинив тілесних ушкоджень”.

Протягом майже трьох років тривав судовий розгляд, під час якого староста Петро Білий не визнавав свою провину, стверджуючи, що не знав про журналістський статус потерпілого. Він лише сприймав це як те, що це особа з камерою з невідомих йому причин намагається пройти до його службового кабінету за невідомих йому підстав, не показавши жодного посвідчення журналіста.

У листопаді 2023 року суддя Людмила Лось ухвалила рішення визнати Петра Білого невинуватим і виправдати його, оскільки не було доведено складу кримінального правопорушення.

Представниця ІМІ в Житомирській області направила запит до обласної прокуратури, щоб дізнатися, чи оскаржував прокурор це рішення. У відповіді прокуратура повідомила, що рішення оскаржене і нині розглядається в апеляційному суді.

Історія №2. Перешкоджання журналістам програми «Антирейтинг»

19 серпня 2021 року у Житомирі охоронець приватних забудов на набережній річки Тетерів перешкоджав зйомці сюжету для програми розслідувань «Антирейтинг». Дерев'яною палицею та погрозами він вигнав з прибережної території журналіста Олександра Крижанівського та операторку. Інцидент був зафіксований на відео.

Житомирська окружна прокуратура відкрила кримінальне провадження за фактом погрози насильством журналістам і скерувала його до суду.

23 серпня 2023 року Корольовський районний суд міста Житомира виніс вирок, згідно з яким охоронець визнаний невинуватим та виправданий, оскільки нападник стверджував: не знав, що потерпілий є журналістом, оскільки той не назвався, не показав посвідчення та не мав на одязі прескарти. Потерпілий зазначав, що під час телефонної розмови в присутності охоронця назвався “редактором”. Водночас обвинувачений заперечував, бо для себе зрозумів, що потерпілий є особою, яка займається редагуванням книжок.

19 вересня 2023 року Житомирський апеляційний суд розглянув скаргу прокуратури, яка просила скасувати вирок Корольовського райсуду і залишив скаргу без задоволення.

Після рішення апеляційного суду журналіст Олександр Крижанівський зупинив боротьбу за покарання нападника через великі витрати часу та грошей на судову тяганину. Однак прокуратура Житомирської області подала касаційну скаргу.

18 березня 2024 року Касаційний кримінальний суд Верховного Суду залишив без змін вирок у справі, тим самим підтвердивши рішення попередніх судових інстанцій.

Втім, увага журналістів, резонанс і розголос про забудову набережної і недопуск людей на прибережну територію, дав свої результати. У лютому 2024 року на забудовану територію спробував потрапити ветеран і громадський активіст Олександр Швецов. Йому завадив це зробити все той же охоронець. Але після виклику поліції, звернення до екологів та до міського голови паркан все ж прибрали, тож, тепер туди можуть потрапити житомиряни.

У коментарі представниці ІМІ Олександр Крижанівський сказав, він витратив на поїздки до слідчого і на судові засідання багато часу та грошей. Олександр розчарований, що охоронця виправдали, але зазначає: для нього було принциповим притягнути нападника до відповідальності саме за перешкоджання журналістській діяльності, а не за хуліганство.

«Безкарність породжує нові злочини. Через 2 роки Павленко не пускав на територію ветерана Олександра Швецова. Огорожу, з одного боку демонтували, тож карма таки працює, чекаємо на продовження. Шашлики на чудовій але незаконно облаштованій береговій лінії будуть смачні. Думаю місце облюбують житомиряни», - зазначив Олександр.

Коментар юриста

З цих двох справ бачимо, що підсудним вдалося уникнути відповідальності, вчепившись за те, що на відео не було зафіксовано, як медійник представляється і пред’являє журналістське посвідчення. Попри те, що потерпілі відкрито проводили відеозйомку, ставили запитання, називали медіа, яке представляють, суд дослухався до свідчень нападників, які «не розуміли», що перед ними журналіст.

Юрист Інституту масової інформації Роман Головенко говорить: «Доведення того, що підсудний знав про статус журналіста в потерпілого, й доведення факту фізичної агресії першого до другого – це дві різні площини, слабко пов'язані між собою. Оскільки йдеться про кримінальний процес, то тут формальності важливі. Якщо Кримінальний кодекс захищає професійну діяльність буквально журналіста, то саме так варто і представляти (в т.ч. і редакторам, операторам, і всім особам, задіяним у зборі, обробці, створенні чи поширенні інформації для медіа). Щодо конкретно наведених двох судових справ, то по справі, яка вже дійшла до Верховного Суду, на жаль, відео не захопило того моменту, коли працівник медіа представлявся. По другій справі журналістка заявляє, що представляє канал СТБ (це вже зафіксовано на відео), це виправдувальний вирок суду першої інстанції й маю надію, що апеляційна інстанція його змінить», - сказав Роман Головенко.

Після таких судових рішень інші журналісти, чиї права порушені, можуть не звертатися до правоохоронців, вважаючи, що справа не має перспектив, а суди – це марна трата часу і коштів. Але медіаюрист переконаний, що подання заяви все ж має сенс.

«Звернення до правоохоронних органів й перебування в статусі потерпілого, дійсно.ю забирає певний час. Але безкарність за злочини проти журналістської діяльності розвиває заохочення в потенційних правопорушників і непомітно обмежує вільну роботу дуже багатьох журналістів. Тому подання заяви про кримінальне правопорушення – це дія в інтересах усієї журналістської спільноти», - каже Роман Головенко.

Нагадаємо, що в ІМІ працює гаряча лінія, за якою журналісти та ЗМІ можуть отримати безкоштовні юридичні консультації. Для отримання консультації телефонуйте за номером гарячої лінії ІМІ – (050) 447-70-63 та пишіть на info@imi.org.ua.

Оксана Трокоз, представниця Інституту масової інформації у Житомирській області

Написання цього блогу стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю ГО “Інститут масової інформації” та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.