«За Піскуна не тільки голосувати, за нього молитись треба», - вважає Марія Сябрюк з села Єрчики Попільнянського району Житомирської області, яка вже третій рік бореться за життя свого сина.
«Нині йде передвиборча агітація - пора, коли кожен кандидат у народні депутати намагається згадати і оприлюднити усі добрі справи, які зробив за своє життя, аби переконати виборців, що він найкращий, а люди мають розуміти, хто ж із претендентів саме такий. Щиро кажучи, останніх три роки я не дуже втручаюся в подібні питання, кажуть, буде, як Бог дасть.
І все ж обставини склалися так, що я вже не тільки сама чітко визначилась, за кого буду голосувати, а ще й усіх людей хочу попросити, щоб підтримали мій вибір. Але про все по порядку.
У квітні 2010 року в нашій сім’ї сталося незбагнене горе - єдиний наш тринадцятирічний синочок потрапив під обвал у піщаному кар’єрі. Діагнози були такі, що лікарям довелось буквально з того світу його витягувати. Вісім місяців ми з ним прожили у лікарнях...
Сказати, що додому я привезла свого хлопчика лежачого, це ще нічого не сказати. Мало того, що він не володів власним тілом, то ще й зносив нестерпні болі. А лікарі наполягали на санаторно-курортному лікуванні.
Рай лікарня виділяла нам путівки, але санаторії дитину у такому стані не приймали. Врешті, у 2011 році знайшли в Криму санаторій, у якому погодилися пролікувати нашого Сашка. Герой України Володимир Олександрович Дідівський купив тоді нам путівку на два місяці, ще й автомобіль агрофірми переобладнали, щоб можна було перевезти дитину до санаторію.
Навесні цього року таку ж путівку для нашої дитини придбав підприємець із Попільні Роман Бірюлін. А ще він подарував Сашкові ліжко-тренажер, краще як у санаторії. Роман Юрійович із дружиною Ліною Сергіївною у нас тепер часті гості – і ліки, і памперси підвозять.
Після другого курсу лікування у санаторії, у сина з’явилася чутливість у ногах. Тобто, зрушення на краще є, але й лікування тепер має бути інтенсивнішим. Тому, коли почалася виборча компанія, я стала звертатися за допомогою до кандидатів у народні депутати.
Як почую, що десь хтось із них зустрічається із виборцями, то йду зі своїм горем ( біда наша ще й утім, що їхати до санаторію ми можемо тільки у теплу пору року). Усі слухають, співчувають і, як правило, дуже ввічливо відмовляють знову та знову. А Святослав Михайлович Піскун відразу сказав своїм помічникам: «Треба знайти якусь можливість допомогти, надто складна ситуація».
Щиро кажучи, вірила і не вірила, розумію ж бо, який зайнятий у цей момент кандидат у народні депутати. До того ж, Святослав Михайлович ще ж і діючий депутат. Десятки разів прокручувала у пам’яті ту розмову з ним та завжди відчувала якесь тепло, бо мене почули і прониклись бідою нашою.
Ой, та як там не було, все закінчилося добре: на днях ми із Сашком знову вирушаємо до Криму, уже із транспортом з Володимиром Олександровичем домовились...
Мабуть, я вже забагато розказала нікому не потрібних деталей, але мушу ще кілька слів додати. Дуже не хочеться, щоб люди зрозуміли, ніби ми сидимо та тільки ждемо, аби хтось щось зробив для нашої дитини.
Раніше і чоловік, і я працювали. Тепер я не відходжу від сина, а працює тільки чоловік. Чимале господарство тримаємо та й заощадження якісь були... Однак все йде на лікування. Хлопчик наш за неповні три роки переніс вже десять операцій і тепер готуємося до наступної... Хай Бог не дає нікому такого горя....
А за Святослава Михайловича Піскуна треба не тільки голосувати – за таких людей молитись треба. Хай пошле йому Бог доброго здоров’я на багато років і нехай завжди буде з ним удача», - розповіла Марія Сябрюк з с.Єрчики Попільнянського району.
Прес-служба кандидата у народні депутати України Святослава Піскуна
