4 жовтня активісти громадської організації «Автомайдан-Житомир» вкотре відвезли допомогу військовим з зону проведення АТО.
Про поїздку Житомир.info розповів керівник ГО «Автомайдан-Житомир» Олександр Таргонський.
«В районі Дебальцевого базується батальйон розвідників 30-ї Новоград-Волинської окремої механізованої бригади. Їм ми привезли три повних буси усього: шапки, термобілизна, інші теплі речі, тактичні окуляри, два прибори нічного бачення на БТРи – все, що хлопці просили. А ще купу харчів, які збирали наші житомиряни та люди з Червоноармійська: картоплю, цибулю, різні соління.
В одному бусі були солодощі – печиво, цукерки. Один з командирів, позивний у нього Птах, одразу сказав: «Це не нам – дітям». Справа в тому, що наші бійці взяли шефство над вихованцями школи-інтернату, котра знаходиться неподалік. Армійці кажуть, що дітям там дуже не вистачає їжі, тому й підгодовують цю школу. Спілка «Автомайдан-Україна» спеціально для цієї школи-інтернату планує зібрати речі і харчі.
Також ми привезли передачі для 11-го батальйону «Київська Русь», який теж зараз під Дебальцеве. Там шість хлопців з Житомира. Їм передали теплі речі.
Таким авто приїхали бійці 11-го батальйону
Бійці наші зараз дуже мерзнуть у своїх наметах. Завели мене у палатку. Показують: «Ось дивись, чим ми гріємося». Буржуйка – металева бочка. Хлопці кажуть: вона ніби й горить, але зовсім не гріє. Зранку прокидаються – пальці скручені, сині, розігнути не можна… Зараз вони готуються до зими, копають землянки. Ми привезли їм дві хороші великі буржуйки – вага більше 100 кілограм. Наші хлопці-житомиряни зробили. Бійці дуже задоволені.
Буржуйка, привезена автомайданівцями
Окрім необхідних приладів, одягу та їжі, ми привезли військовим дуже багато дитячих малюнків та листів, які зібрали в школах та дитячих садочках. Коли я їх роздавав, у хлопців було надзвичайно багато емоцій. Фенічки, зроблені дітьми, вони одразу пов’язували собі на зап’ястя.
Боєць з 11-го батальйону розповів про один випадок. Якось волонтери також привезли дитячі малюнки та листи, їх переглядав командир та знайшов серед них лист своєї доньки. Дитина просто надіслала лист військовим, а сталося так, що його отримав її батько.
Для хлопців велике значення мають послання від дітей. Вони це дуже люблять. Це піднімає бойовий дух. А цього разу діти передали ще й дві ікони на полотні. Одну з них, з образом Ангела Хранителя, ми залишили хлопцям. На іншій, з зображенням Матері Божої, вони написали свої побажання малечі та передали назад. Командир Птах відразу сказав: «Ми дитячі малюнки повісимо на намети, щоб усі бачили. Хлопцям пороздаємо, кожному…».
Ми ще купили п’ять автомобільних прапорців, на яких хлопці також залишили побажання для дітей. Ми їх розвеземо і роздамо малечі.
Там налаштовані по-бойовому. Вони за нашу землю, за Україну. Житомирянам передавали вітання, розпитували, як живе Житомир.
Кажуть, що їм дуже допомагають київські волонтери та рідні посилки передають. Підтримки від держави – нуль.
Коли ми їхали, на одному з блокпостів підійшов до нас військовий, запитує: «Хлопці, що ви везете». Відповіли – теплі речі і таке інше. Він каже: «У мене штани порвані. Чи нема у вас штанів». У нас було багато коробок зі светрами, футболками, штанами, куртками, але щоб не перебирати, один з військових з розвідбату віддав свою новеньку форму, і на зворотному шляху ми передали її цьому чоловіку.
В одного з розвідників запитали, як до них ставиться місцеве населення. Він каже: «Знаєте, що вам скажу: 97% - сепаратисти».
Окрема історія – дорога туди й назад. Від Слов’янська до Дебальцевого ми їхали зі швидкістю десь 130-140 км/год. Там всі так літають: з обох сторін дороги зелені насадження і стріляють, тому треба їхати на великій швидкості, аби снайпери не могли «зняти», адже вони стріляють і по волонтерах.
А ще дуже вразило: в’їжджаємо в Донецьку область – усі знаки обстріляні в решето – маленькі дірочки, а в один з білбордів, видно, влучила ракета – на ньому величезна діра. На в’їзному знакові в Донецьку область, дорогою з Ізюму на Слов’янськ, написано: «Привіт від ДНР». Зруйновані мости, розбомблені будинки, на дорогах глибокі воронки. Там страшно… Реально страшно…
Поблизу Слов’янська
Їдемо назад через Полтаву, Бориспіль, Київ, хлопці кажуть: «Що ми бачили там і що тут. Там війна, стріляють, а тут життя б’є ключем: нічні тусовки, люди ходять, пиво п’ють, горілку, а там хлопці сплять під відкритим небом…»
Щойно повернувшись з зони АТО, «Автомайдан-Житомир» знову збирається на Схід.
«Там ми були уже тричі. 7 жовтня знову поставимо свій автомобіль біля «Глобала» (зі сторони вулиці Котовського) та збиратимемо усе необхідне для наших бійців», - каже Олександр Таргонський.
Таким автомобілем в Артемівську автомайданівців зустрічали наші бійці
На наметі - оберіг
Фото ГО «Автомайдан-Житомир»
