Анастасія Кузьменко – новий керівник Житомирського академічного музично-драматичного театру ім. І.А. Кочерги. Закінчила Національну академію керівних кадрів культури та мистецтв за спеціальністю «Театральне мистецтво». Має кваліфікацію режисера-постановника та викладача. Колективу театру виконувачку обов’язків директора представили 30 жовтня. Головним режисером театру став заслужений артист України Петро Авраменко.
Існує популярна цитата, яку приписують прем'єр-міністру Великої Британії. Під час Другої світової війни, коли хтось із парламентарів запропонував скоротити фінансування мистецтва на користь військових потреб, Черчилль відповів: "Тоді за що ми воюємо?". Відомо, що він активно захищав мистецькі цінності під час війни. Наприклад, пишуть, що у 1940 році, коли директор Національної галереї запропонував переправити картини до Канади задля безпеки, Черчилль відмовив, наказавши сховати їх у печерах і заявивши: "Жодна не повинна поїхати. Ми збираємося перемогти їх".
Ми б хотіли, щоб до мистецтва було таке ставлення зараз і у нас. Адже мешканці Житомира люблять свій театр за неймовірну атмосферу, потужну енергетику в залі, за можливість зануритися у світ вистави та забути на час про все. Під час війни театр виходить за межі звичайної розваги, перетворюючись на потужний інструмент психологічної підтримки, осмислення подій, збереження національної ідентичності та волонтерської допомоги.
Проте знаємо ми й про ганебну історію, що сталася у Житомирському академічному музично-драматичному театрі. Під час проведення аудиторського дослідження восени 2025 року встановлено, що відповідно до наказів керівництва премія за підсумками роботи за місяць, квартал, рік або до святкових дат в здебільшого виплачувалась за найвищими відсотками (300-500%) 5-7 особам адміністративно-управлінського персоналу та бухгалтерії. Керівництво звільнилося.
З новим керівником ми розмовляємо про першочергові завдання, які стоять перед театром, щоб творчий колектив повернувся до нормальної роботи та більше не стикався з несправедливістю
Анастасія Анатоліївна розповіла, що народилася у Коростишеві. З дитинства поруч з нею була музика та творчість: грає на скрипці та дуже любить цей інструмент, колись у планах було вступити до музичного училища, але не склалося. У школі постійно брала участь у різних масових заходах. Можливо це стало поштовхом для того, щоб здобути фах режисера масових свят та театральних видовищ. Рано почала працювати – ще під час навчання. Роботи теж були пов’язані з театральним мистецтвом, тому вона й погодилася на пропозицію.
- Як ви приймали рішення очолити великий творчий колектив? Адже прийти на посаду керівника після великого скандалу і почати працювати з ним – це непросто
- Це було вирішено не за один день. Було багато спілкування щодо мого досвіду, моїх можливостей, моїх компетенцій. Це дуже серйозна і відповідальна посада – бути керівником театру з великими здобутками у минулому і великими планами на майбутнє. Буду робити все, що в моїх силах.
- А у вас були конкуренти, що ви про це знаєте?
- Не володію такою інформацією.
- Ось ви прийшли, які перші кроки ви зробили?
- Одразу почала спілкуватися з працівниками та знайомитися з документацією, щоб було чітке розуміння ситуації: як і куди наш театр може рухатися. Важливо зараз утримувати стабільність і поступово розвиватися. Першочергово - це якість вистав та оновлення репертуару, зростання відвідуваності, співпраця з освітніми закладами, пошук партнерів.
- Чи контролюєте ви фінансові питання?
- Так, зараз в основному я заглиблююся у фінансові питання, працюю з бухгалтерією: які доходи, які витрати. Плануємо бюджет на 2026 рік. Шукаємо можливостей для мотивації працівників, насамперед фінансової, справедливого розподілу фонду преміювання.
- Чи є якісь запобіжники, щоб знову не повторилася ситуація з преміюванням лише керівництва?
- Насамперед я є головним запобіжником, адже я за прозорість і за відкритість. Зараз моя позиція така: прийшов новий керівник, ми перегорнули сторінку і рухаємося далі вперед. До речі, Житомирська обласна рада затвердила Положення, яким врегульовано, що виплата премій керівництву відбувається лише після преміювання працівників.
- Чи є зараз проблеми із виплатою зарплати, чи є борги?
- Боргів немає, проблем з виплатами також. Маю бажання, щоб розмір заробітних плат працівників театру був достойним. Головним розпорядником коштів доведено суму видатків на заробітну плату працівників театру. Аналізуємо і будемо ініціювати збільшення цієї суми. Затримок по зарплаті ні в кого не було: у листопаді всі усе отримали, за грудень вже також йдуть нарахування.
- Чи є проблеми з новими декораціями, з костюмами?
- У нас цього року відновлюється казка «Аладдін». Процес іде, усі структурні підрозділи готуються, відновлюють, перероблюють те, що потрібно. Тому з цим проблем немає.
- Чи відчуваєте ви кадровий голод серед акторів, серед допоміжних цехів, чи вистачає фінансистів?
- Такого катастрофічного голоду немає. Першочергово потрібні бухгалтери, адже після аудиту декілька людей звільнилось. Залишилася заступниця бухгалтера і зараз вона виконує дуже великий обсяг роботи.
Постійно потрібні актори, насамперед не вистачає чоловіків.
Щодо акторів – чи брати когось нового, чи докладати зусиль для повернення актора - такі речі обговорюю з режисером і лише потім приймається рішення.
- З головним режисером Петром Авраменком як у вас склалося?
- У перший день після мого призначення у нас була довга бесіда. У театрі він відіграє дуже важливу роль, тож ми прийшли до того, що працюємо разом і рухаємося в одному напрямку. У нас здорові, робочі стосунки. Щоб досягти хороших результатів, маємо розуміти, що ми є команда, де кожен має свою ділянку роботи і відповідальності.
- Що б ви хотіли розповісти про свої плани?
- Скажу так: театр має багато перспектив. Планів багато, тож поступово разом будемо все втілювати.
Тому в планах - поповнювати репертуарний план новими виставами та залучати нових глядачів, пробувати втілювати експериментальні формати. Планую більше виїздів нашого театру не лише по області, а й по всій Україні та за її межами, співпрацювати з іншими театрами, обмінюватися досвідом.
Ми прагнемо стати більш публічними та відкритими, бути присутніми у всіх соціальних мережах та більше показувати життя театру. Особливо хочу звернути увагу на роботу режисера та акторський склад, адже мені важливо показати їх важливість та цінність.
Хочу, щоб наш театр розвивався та покращувався у всіх сенсах цього слова. Та закінчу розмову словами українського режисера Леся Курбаса: "Театр — храм і мусить бути чистим і тихим, хоч і всякі молитви будуть лунати в ньому."
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
