Сміттєпереробний завод у Житомирі почав роботу у лютому 2023 року. Його запуск під час війни без копійки державних грошей мав би викликати гордість і згадування у всіх звітах про інвестиції та співпрацю міської влади з бізнесом. Так спочатку й було. Ще у жовтні 2025 року міська влада писала про унікальність заводу, який переробляє понад половину всіх відходів Житомира, коли у більшості міст України сміття просто вивозять на полігони.
Цей завод перший і поки що єдиний в Україні, побудований на основі сучасного обладнання хорватської компанії Tehnix. Згодом частину технологій замінили на потужніше українське обладнання. Проєкт передбачає переробку до 85 тис. тонн твердих побутових відходів на рік і включає сортувальну лінію, цех компостування та виробництво RDF-палива, яке закуповують цементні заводи.
Однак, наприкінці 2025 року загострилася ситуація між підприємством та міською владою. За словами керуючого партнера ТОВ «МС Соціальний проєкт» Євгенія Бараха, головне питання полягає не лише у тарифі, а й у ставленні до самої ідеї переробки сміття в Житомирі: чинний тариф у 988,32 гривні за переробку однієї тонни покриває лише 57% операційних витрат. Завод уже двічі змушений був оголошувати про призупинення роботи. На цьому тлі особливо гостро постає питання: чи справді місту потрібен сучасний сміттєпереробний завод, чи воно готове змиритися з його зупинкою та поверненням до звичного сценарію - захоронення відходів на полігоні.
У керівництві заводу наголошують, що комунікація відбувається всіма можливими способами, у тому числі в публічній площині, адже підприємство зацікавлене у вирішенні ситуації та недопущенні зупинки єдиного в Україні сміттєпереробного заводу, важливого для екологічної безпеки Житомира та всієї області. Йдеться не лише про економіку підприємства, а про майбутнє системи поводження з відходами в місті.
– Чи є у вас надія на зміну ситуації? Чому лише пожежа минулого року змусила владу тимчасово переглянути своє ставлення до підприємства?
– Заявляючи про призупинення з 1 березня, ми розраховували на те, що здоровий глузд має все-таки перемогти. З січня 2021 року по квітень 2024 року підприємство працювало за рахунок власних коштів. У 2025 році на наш завод надходило лише 50 тис. тонн сміття при можливостях переробки до 85 тисяч тонн. Сміття, ймовірно, вивантажували на сміттєзвалищі замість переробки. Це погано для міста і його екології, це погано для нас – бо це втрати. І лише надзвичайна ситуація - пожежа на сміттєзвалищі в травні 2025 року дозволила розблокувати цей процес. Але я не хотів би, щоб нормальній роботі заводу сприяли таки жахливі обставини.
Хочу підкреслити, що останнє рішення щодо підвищення тарифу втричі для сміттєпереробного заводу на захоронення - було 16,32, стало 61,08 грн за куб. - фактично розбалансувало всю систему між сміттєзвалищем і підприємством. Завод вивозить на полігон залишки, які вже неможливо переробити.
– Чи запрошували незалежних експертів? Чи почула міська влада ваші аргументи?
– Так. Ми ініціювали відкритий круглий стіл у Житомирі, запросили провідних фахівців — зокрема, голову Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олега Бондаренка, голову асоціації компаній-переробників Максима Барінова, експертів-екологів, був також присутній народний депутат Мустафа Джемілєв, та журналісти. Міська влада теж була запрошена, тому що, саме від неї залежить ухвалення рішення, яке дасть змогу підприємству продовжити роботу без збитків.
– Ви двічі оголошували про потенційну зупинку виробництва. Це означає, що все сміття знову поїде на полігон?
– Міська рада наприкінці березня заявила, що спробує знайти рішення протягом місяця, але конкретних кроків ми не побачили. Тому й була подана повторна заява: якщо тарифи не переглянуть, ми змушені будемо поступово скорочувати обсяги приймання відходів. Найбільше насторожує не лише відсутність рішення, а й сам підхід: мовляв, «закриється завод - значить, закриється, всім байдуже на ваш завод тут». Така позиція виглядає небезпечною, бо йдеться не про звичайний бізнес-об’єкт, а про критично важливу для міста інфраструктуру.
Це може означати, що більша частина сміття знову опиниться на переповненому полігоні. Фактично місто ризикує втратити не просто підприємство, а всю логіку сучасної переробки відходів, яку вдалося запустити у Житомирі. Ми діємо в межах законодавства: у разі необхідності скорочення або припинення діяльності маємо дотриматися усіх юридичних норм. Але це крайній захід. Ми переконані, що виконали всі інвестиційні зобов’язання перед містом. На жаль, якщо ж питання не буде вирішено, то може постати й судова перспектива щодо відшкодування збитків інвестора.
– Як змінилася структура витрат підприємства? Ви отримуєте збитки?
- Так, щомісяця. Витрати за останній рік суттєво зросли. Піднялися ціни на електроенергію, паливо, воду, плату за захоронення, з’явився ПДВ, який збільшує фінансове навантаження. Курсова різниця підвищила вартість запасних частин і комплектуючих. Загалом непокриті витрати досягають значних сум. Саме тому я не можу у 2026 році працювати по тарифах 2022 року.
- Колись давно, ще за часів міського голови Сухомлина в 2018 році, місто намагалося впровадити бодай часткове сортування. Тоді навіть урочисто на Михайлівській поставили різнокольорові контейнери. Проте ця ініціатива була піддана критиці, оскільки містяни бачили, як комунальні служби скидали відсортоване сміття в одну купу в сміттєвоз. А як зараз?
- Я хочу наголосити, що те сміття, яке до нас приїжджає на завод, не підлягає переробці в жодній цивілізованій країні. Воно сильно змішане. Відсутнє сортування від слова зовсім. Ми вимушені його вручну відсортувати повторно декілька разів перед тим, як запустити на автоматичну лінію. Це колосальні ризики, в тому числі для обладнання, тому що є людський фактор –серед купи того негабариту, яке приїжджає, можна не встигнути, не услідкувати, коли маленький чи великий камінчик попаде в у шредер чи в інший агрегат і виведе з ладу всю лінію. І це збитки на десятки тисяч, а то й сотні тисяч гривень. І таки випадки у нас теж були: ми ремонтуємо обладнання за власний кошт.
– Житомиряни хочуть жити у чистому й безпечному місті. Чи допомагає робота заводу уникнути сміттєвих проблем?
– Так, ми вже запровадили компостування органічної фракції та виробництво технічного ґрунту, що дозволило збільшити глибину переробки на 20%. Цей техґрунт використовується для пересипання полігону, що допомагає уникати пожеж, зменшує неприємні запахи, знижує ризики забруднення підземних вод і загалом робить експлуатацію полігону безпечнішою. Тобто це не абстрактний побічний продукт, а практичний інструмент екологічної безпеки для самого Житомира. Саме тому переробка у місті потрібна не «для галочки», а як реальний механізм зменшення навантаження на полігон.
– Чи приймає завод відходи з інших населених пунктів?
– Наразі ми працюємо відповідно до інвестиційного договору з міською радою, згідно з яким приймаємо сміття саме від Житомира. Наш обов’язок забезпечити ефективну переробку відходів міста, а відповідальність влади полягає у забезпеченні заводу необхідними обсягами сировини. Водночас важливо розуміти: інші громади сьогодні не відштовхуються від таких об’єктів, а навпаки хочуть мати подібні заводи у себе або бачити наш завод партнером із переробки. Це свідчить про затребуваність такої моделі й цінність того, що вже створено у Житомирі.
Хоча багато інших громад в Україні виявляли інтерес до співпраці, ми максимально зацікавлені, щоб завод працював саме у Житомирі, переробляючи сміття міста. Це наш головний пріоритет, тому що завод стратегічно важливий екологічний об’єкт для регіону, який не повинен припинити свою діяльність. І тут є певний парадокс: те, що для інших міст є бажаною інфраструктурою та прикладом партнерства у сфері переробки, у самому Житомирі досі не отримало повною мірою належної підтримки.
P.S. Вже після запису інтерв’ю стало відомо, що проєкт сміттєпереробного заводу у Львові опинився в центрі скандалу, який фактично зупинив будівництво на фінальному етапі. Як пишуть місцеві видання, місто офіційно розірвало договір із польським підрядником через порушення та затримки. Загалом на проєкт витрачено вже близько 30 млн євро кредитів та грантів. Завод готовий приблизно на 80%. Запуск заводу, який планувався на кінець 2025 – початок 2026 року, знову відкладається на невизначений термін. Будуть суди.
Після трагедія на Грибовицькому сміттєзвалищі у травні 2016 року – через масштабну пожежу тоді загинули люди, в тому числі - рятувальники. Львів опинився у критичній ситуації — сміття не було куди вивозити. Місто буквально потопало у відходах. Його доправляли до інших регіонів. Частину сміття - на сміттєзвалище у Житомирі. Траплялось, що просто обабіч доріг області та у населених пунктах…
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
Фото надані підприємством
