25 лютого 2026 року в Поліському національному університеті пройдут вибори ректора. Один з кандидатів на посаду – проректор Іван Мартинчук.
В інтерв’ю Житомир.info він розповів чому вирішив балатуватися, яким бачить розвиток навчального закладу, що хоче зробити для студентів й колективу та про «прохання» звільнитися у разі поразки.
– Скільки років ви вже працюєте в університеті?
– Цього року буде 25 років, як я в університеті. Вступ до студентської лави, навчання в аспірантурі, 12 років – був головою профспілкової організації студентів університету, 10 років проректор університету.
– Чому вирішили спробувати себе в ролі ректора ?
– Ще три місяці тому я не планував ніякого ректорства. Це був такий спонтанний виклик і запит від трудового колективу. У листопаді тоді ще чинний ректор Олег Скидан на засіданні трудового колективу ініціював питання про «єдиного кандидата». Без обговорення на кафедрах, без якихось праймеріз, які в демократичній державі повинні бути. Фактично дістав із рукава й запропонував сьогодні єдиного, неповторного кандидата.
Людина він непогана, єдиний кандидат, але сама методика, яку було запропоновано, морально не підтрималася колективом. І тому багато викладачів, колег, інколи навіть цілі кафедри після цього зібрання почали просити висунути мою кандидатуру на посаду ректора.
Спочатку сприймав це навіть як гумор. Не те щоб несерйозно, я вважав і вважаю сьогодні – це дуже відповідально. Але коли ця кількість перейшла майже за 200 осіб, мені вже було не до сміху. І я почав усвідомлювати, розуміти цю відповідальність і вимогу колективу.
Я не єдиний кандидат, який сьогодні запропонований на посаду ректора. Я кандидат, який балотується відповідно до Закону України «Про вищу освіту» і відповідно до настанов трудового колективу. Єдине, що мені було не те що неприємно, а навіть трішечки боляче – це те, що люди намагалися говорити це тихо, навіть на вухо: «Подайте, будь ласка». Це не зовсім здоровий мікроклімат, коли люди переживають за себе й бояться висловити свою позицію публічно
– Зважаючи на роки роботи в університеті, які підходи вже не працюють, що потребує змін?
– Дивіться, за 100-річну історію університету є дуже багато хороших, добрих напрацювань, які, на мою думку, заслуговують лише на посилення, збереження та наповнення. Зміни у вищій школі відбуваються майже щодня – це постійний динамічний процес.
На мою думку, потрібно повернутися до поняття «людиноцентризм» – до поваги, уваги й цінності кожного. Щоб мікроклімат у колективі став здоровішим. Друге – «студентоцентризм». Потрібно посилити деякі освітні програми, які сьогодні цього потребують.
Також важливо думати про мотивацію праці працівників, адже ми бачимо інфляційні та девальваційні процеси, які відбуваються в державі. Сьогодні все, що ми можемо заробляти в університеті, потрібно намагатися правильно перерозподіляти між членами трудового колективу, кафедрами, факультетами. Мотивувати і студентів, і викладачів бути більш активними та більш професійними. Розвивати особисті компетенції — зокрема через систему особистої мотивації праці.
– Розкажіть про головні тези вашої програми ?
– Програма дійсно дуже велика. Офіційно я її оприлюднив на сайті університету. На мою думку, вона не є супердосконалою, бо це є аксіома. Тому, коли я її презентував членам трудового колективу – на кафедрах і факультетах, – то казав, що це дійсно рамкова угода, але вона жива в тому сенсі, що її можна доповнювати, змінювати, вносити пропозиції. І, фіналізуючи зустрічі, залишав електронну адресу, мобільний телефон –запрошував до дискусії.
Центровим питанням, основним вектором усе ж таки визначив якість освіти. Щоб університет набирав сили як регіональний ресурсний хаб. Сьогодні важливо, щоб університет став більш відкритим майданчиком.
На мою думку, університет не належить ні ректору, ні проректору – він належить трудовому колективу! А якщо говорити ширше – державі й усьому регіону. Наш регіон славиться традиціями агропромислового комплексу, успішними результатами. І це, на мою думку, потрібно максимально посилювати й покращувати.
– Таке глобальне запитання. Чим Поліський національний університет має відрізнятися від інших університетів, які вже сьогодні є в нашій області?
– Він уже відрізняється. Кожен навчальний заклад міста Житомира має свої особливості, хоча останні п’ять років, на жаль, спостерігається дублювання освітніх програм. На мою думку, це призводить до розмивання ресурсного капіталу – викладачів, і, відверто кажучи, послаблює всі три навчальні заклади. На мою думку, потрібно повертатися до нашого історичного коріння – агропромислового комплексу. Багато хто з викладачів університету – фахівці галузі, професіонали. Область у нас аграрна, економіка України значною мірою аграрна. Я не можу говорити глобально про весь світ, але ви бачите: у 2022 році, коли через війну наші недобрі сусіди зі Сходу блокували вивіз зерна через Чорне море, ми побачили, що дійсно є житницею Європи і світу. Світ визначив нам цю місію. Сьогодні війна внесла свої корективи, оборонно-промисловий комплекс активно розвивається – це для захисту. Але щоб три рази на день мати можливість поснідати, пообідати та повечеряти, агропромисловий комплекс надзвичайно важливий. І він повинен бути сучасним, модерним, деталізованим, із новими освітніми програмами та підходами. Увесь цивілізований світ сьогодні приділяє увагу продовольчій безпеці. А для цього потрібні економісти, менеджери, адміністратори, логісти – це унікальна ніша. Протягом певного часу в університеті приділяли цьому менше уваги. Ми радше реагували на кон’юнктуру й боротьбу за абітурієнта: відкрив конкурент освітню програму – і ми відкривали таку саму. На жаль, немає живої дискусії.
Я вважаю, що незалежно від того, хто стане ректором, ректори повинні між собою спілкуватися, обговорювати позиції, а навіть сперечатися відкрито – щоб вигравав абітурієнт. Адже абітурієнт – це майбутній роботодавець, який сплачує податки і формує додану вартість. Все це починається зі студентської аудиторії. Тому немає неважливих питань: університет потрібно розвивати з урахуванням ринкової кон’юнктури та історичних особливостей.
– Вибори заплановані на 25 лютого, це вже наступні тижні. Скажіть, як відбувається передвиборча кампанія?
– Передвиборча кампанія відбувається відповідно до закону про вищу освіту. Для кожного кандидата створені рівні умови, а основна робота – це спілкування з виборцями: дискусії, зустрічі. Приємно щодня чути щось нове. Деякі моменти я вже записую, можливо, згодом відобразимо в мемуарах.
– Це від кого чуєте? Викладачі?
– Пересказують студенти та викладачі, але автором ідей є члени команди опонентів.
– Тобто у вас така запекла боротьба?
– Моя боротьба максимально інтелігентна, з повагою до трудового колективу, традицій університету та надбань, які він дав мені. Це боротьба ідей, системних змін, правильного адміністрування. Коли ж приходять і намагаються щось «відібрати» або створювати схеми, я запитую: «Я вже 10 років депутат – чому цього не зробили раніше?» І таке виглядає дивно або смішно, а іноді й морально незріло. Я намагаюся бачити позитив у всіх опонентах.
Університет не належить ректору, це державна, колективна власність. Тому боротьбу потрібно вести з думкою про кожного члена трудового колективу, який працює за певних умов. Імідж університету будується поступово, крок за кроком: якісна освіта, правильні рішення. Простіше сказати, що щось не так. Але завтра як про нас говоритимуть? Чи довірять сюди своїх дітей? Це теж елемент конкуренції. І я не маю права нехтувати цим з поваги не лише до себе, а й до колег.
– Якщо вас не оберуть ректором, ви залишитеся працювати в університеті?
– Дивіться, скажу так. Коли крайня розмова була з ректором Олегом Скиданом, прийшов і була відверта чоловіча розмова. Сказав: Олег Васильович, я подаю на противагу вашого «єдиного кандидата» в лапках. І пояснив чому подаю, по яким критеріям, по яким причинам. Була наступна відповідь Олега Скидана: у випадку перемоги команди, яку сьогодні представляє Скидан, я повинен піти з університету. Це така умова. Якщо перемагаю я, то Скидан з групою викладачів його, він не назвав прізвищ, встає і уходить з університету. По собі зрозумів діагноз, вердикт, куди мені вже йти і до чого готуватися у випадку мого непозитивного результату, перемоги опонента. А я сказав: якщо я ректор, то нікого не виганяю. Нікого не буду тримати за ногу, щоб залишилися. Це право кожного, ми в вільній країні живемо. Але точно сказав, що за професійними якостями, за талантами, за правильного ставлення до розвитку освіти й патріотичного ставлення до університету – в кожного знайдеться робота відповідно до його таланта. Це моє глибоке переконання, тому що ректор не може бути тираном чи вершителем доль. Якщо в тебе є професійні компетенції і ти вже член команди, і за певними критеріями ти створюєш додану вартість – це у тому сенсі, що до тебе приходить абітурієнт і хоче стати студентом нашого університету, тоді ти заслуговуєш поваги. Думку Олега Васильовича було висловлено. І тому, як людина, яка вболіває за університет, розумію, напевно, доведеться це зробити, якщо говорити суто про мене. Можливо, це буде морально правильно, не знаю. Така сьогодні ситуація.
З іншого боку, скажу вам відверто: це не є така вже велика проблема – піти чи прийти. Але точно є проблема в тому, що сьогодні в моїх колег-опонентів немає розуміння: і знову ж таки повертаюся – це не приватна власність. Дозвіл трудового колективу очолити університет – це елемент довіри, який треба виправдати.
Повну версію інтерв’ю дивіться у відеоверсії.
Нагадаємо, 16 лютого декан одного з факультетів Олександр Ковальчук, який претендує на крісло ректора Поліського національного університету, провів зустріч з трудовим колективом у відокремленому структурному підрозділі «Фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну Поліського національного університету». Олександр презентував свою програму.
Як повідомляв Житомир.info, наказом від 27 листопада 2025 року МОН оголосило конкурс на заміщення посади ректора Поліського національного університету, вибори заплановані на 25 лютого 2026 року. З 2015 року ПНУ очолював Олег Скидан: вперше був обраний ректором університету на виборах в 2015 році, на місцевих виборах 2020 року ректор ПНУ був обраний депутатом Житомирської обласної ради від партії «Сила і Честь».
