Інтерв'ю

Як розвивається відроджений житомирський футбол? Інтерв’ю з президентом МФК Русланом Павлюком

30 листопада 2016, 17:19

«Наши флаги мы поднимем вместе, мы болеем за ФК «Полесье». В Житомирі важко знайти людину, яка ніколи не чула цієї футбольної кричалки або ж не чула про футбольний клуб «Полісся». На жаль, десятиліття тому місто втратило свою футбольну команду. На воротах центрального стадіону почало з’являтись павутиння, а житомирські вболівальники перекочували із трибун до екранів телевізорів, час від часу влаштовуючи марші і вимагаючи від влади повернути місту команду.

Навесні 2016 року футбольні боги (читай: депутати міської ради) змилостивились над футбольними фанами і в місті з’явився муніципальний футбольний клуб «Житомир». Невеликими кроками, для початку в аматорській лізі, але до Житомира, хоч і шкутильгаючи, повернувся великий футбол. Новостворена команда набуває досвіду, а її керівництво потроху починає говорити про перехід від аматорського до професіонального рівня.

Про можливості грати у чемпіонаті другої ліги України, готовність гравців і тренерського штабу до нового сезону Житомир.info говорив із президентом клубу Русланом Павлюком.

— Давайте підіб’ємо невеличкі підсумки: є велика зимова перерва у великому футболі. Чи є перерва в МФК «Житомир» і як працює комунальне підприємство?

— Дійсно, в турнірі основної команди сьогодні перерва, але комунальне підприємство працює в робочому порядку, тому що роботи дуже багато і ми якраз хочемо скористатись перервою в турнірі, щоб відпрацювати решту організаційних моментів. У першу чергу, ми зараз працюємо над бюджетом наступного року, готуємо документацію, фінплан, усі юридичні та організаційні питання, що стосуються комунального підприємства. Там не так все складно, тому що ми протягом року працювали, звичайно. Але ми продовжуємо грати. У нас на сьогоднішні грає наша юніорська команда в чемпіонаті міста з футзалу. Приємно, і ще раз хочеться підкреслити, що в нас талановита молодь. Сьогодні 15-16-річні хлопці показують високий рівень гри, талановитий тренер Шиманський Віктор Йосипович. Ми його залучили, скажімо так, для допомоги в цьому напрямку. Основна команда, наголошую, тренується. Щодня проходять тренування. Ми зараз працюємо над тим, щоб організувати в цьому році виїзні навчально-тренувальні збори. Трішечки складнощі є, в зв’язку з тим, що ми є комунальне підприємство і нам потрібен певний перелік необхідних документів.

За офіційним протоколом, на першу гру МФК «Житомир» на стадіон «Спартак» прийшло 2,5 тисяч уболівальників

— Ви згадали про футзальну команду, також є команда U-19. Чи розглядаються вони як футбольна школа для основної команди і чи є така практика – розпочинати виховувати футболістів змалечку, щоб потім вони продовжували кар’єру в основній команді?

— Звичайно, це основний кут нахилу, на який ми працюємо. Бо ми задекларували, що для нас найважливіше – це наші вихованці. І ми повинні відпрацювати таку собі піраміду, сходинки: тільки-но з’являється молодий перспективний гравець, він вже грає в юнацькій команді, в юніорській команді, молодіжній, в дублерах і потихеньку підходить до основної команди. В даному випадку ми, говорячи про футзальну команду, розраховуємо на цих хлопців у наступному році, як на найближче підкріплення для команди U-19. Практично вже сьогодні ми бачимо основу з гравців, які точно будуть грати в основі команди U-19. І це нормально. У нас прекрасна футбольна школа в Житомирі. І це я говорю тільки про Житомир. А ще ж у нас є вихованці з області, яких просто безліч. І ми повинні їх до себе підтягнути і зробити сильну команду. Звичайно, я кажу, що багато талановитих хлопців не в плані кількості, а постійно є молодь талановита. А стосовно кількості ми можемо сказати, що гравців дійсно мало. Тому що взагалі дітей мало. Але ми працюємо, щоб дитина від 6 років і до професійного футболіста пройшла школу нашого клубу.

«Хлопці по 15-16 років показують високий рівень гри у Чемпіонаті Житомира з футзалу», – Руслан Павлюк

— Ще коли створювався муніципальний футбольний клуб, багато людей, які слідкують за житомирським футболом і чекали його повернення після десяти років перерви, казали, що в Житомирі просто нема кому грати. Насправді вам знайома ця проблема, бо були гравці, які прийшли у великий футбол з футзалу, а це інша специфіка гри. Зараз же ви кажете, що почалось виховання футболістів. Чи є впевненість в тому, що погравши за МФК «Житомир», вони не отримають пропозицію і підуть?

— Звичайно, це небезпека. Але в цьому і полягає наша робота, бо ми їх збережемо як футболістів. Якщо він піде і прославить нашу школу в іншому клубі, а, можливо, досягне ще й інших висот в професійному клубі і його запросить якась команда з іншого міста, це також буде добре. Тому що ми працевлаштували, дали шлях. Проблема була в тому, що вони закінчували школу ДЮСШ «Полісся» і просто пропадали. Ось це була проблема. Наше ж завдання сьогодні – от в 6 років пішов хлопчина в ДЮСШ «Полісся», далі юнацька команда, юніорська команда, доросла команда. Ми йому даємо шанс бути футболістом довго ще. Далі, звичайно, постає питання вміння, хто як себе зарекомендує, покаже, як охарактеризує. Або він стане нашим гравцем або іншого клубу, але він стане футболістом. Це найголовніше. Ми нормально до цього ставимось. І сьогодні, повірте, після кожного матчу команди U-19, та й основної команди також, постійно підходять тренери з інших клубів і запитують: хто це, чий вихованець, думку тренерів про нього, тому що це нормально. Ми для цього і створили цю команду – щоб показати їх, щоб дати можливість себе реалізувати.

— А комунальному підприємству вдасться запропонувати такі умови гравцям, щоб вони не переходили до інших клубів, а продовжували грати в Житомирі?

— Для нас важливим буде етап переходу в професійний футбол. Як тільки ми станемо професійною командою, тоді ми будемо надавати пропозиції міській раді, депутатам, меру, що для того, щоб команда функціонувала як професійна і на високому рівні. Звичайно, ми прекрасно розуміємо, що є олігархи, які тримають професіональні команди з мільйонами або ж з сотнями мільйонів гривень і доларів інвестицій. Ми того собі дозволити не можемо, але є якісь певні розрахунки. І плюс ми розраховуємо на свою талановиту молодь. Бо той, хто хоче результату відразу – він купляє дорогих гравців, вкладає великі гроші і має результат. Для нас все-таки важливіше, щоб грали місцеві, щоб вони мали можливість. Щоб сьогодні йшов хлопчина в ДЮСШ «Полісся» і знав, що якщо він буде гарно грати, то він буде грати в основній команді, яка буде представляти Житомир. І він до цього в першу чергу повинен прагнути. А якщо він заграє за збірну або за якийсь великий клуб – це ж взагалі! Звичайно, ми будемо як комунальне підприємство, яке використовує бюджетні кошти, старатись встановити такі умови для гри, проживання і оплату праці, щоб вони задовольняли умови сучасного спорту і сучасного футболу.

— Ви говорите про перехід від аматорського футболу до професійного. Житомирський глядач дуже довго чекав великого футболу і тепер дуже «швидко запрягає». Є питання: коли друга ліга, які для того потрібно виконати умови і яким вимогам потрібно відповідати?

— Ми всі цього дуже прагнемо. В першу чергу, ми розуміємо відповідальність і за результат в тому числі. Якщо організаційно ми вивчили свої можливості, скажімо, ми пройшли невеличкий шлях аматорського рівня і бачимо, що вимагають від професійного футболу, то ми вже у всіх організаційних моментах старались професійно підходити. Навіть співпраця з вами, з вашими колегами. У нас, навіть, прес-служба на чолі з Сергієм Роздумом одна з найкращих в Україні в аматорському футболі. І ми на рівних йдемо і з другою лігою, і з першою. Не кожна команда присвячує цьому увагу. Я думаю, що ми вивчимо всі моменти і будемо готові. Звичайно, буде стояти питання підбору гравців, бо увійти в другу лігу і програвати все підряд ми не хочемо. Саме через це, ось цей шлях в півтора турніри аматорські він нам дасть побачити реальну картину, наші можливості. Враховуючи, що це тільки місцеві гравці. І ми вже зараз бачимо, що хтось не відповідає, когось треба запрошувати, когось треба повернути. Я завжди кажу, що ми готові повернути наших вихованців з інших міст. Але всі вони кажуть: «Заявіться в другу лігу, станьте професіональним клубом і ми тоді готові повертатись». Ну і, звісно, умови праці. Про все це ми можемо говорити, коли будуть контракти, коли ми будемо грати в другій лізі, коли будуть повноцінні контракти на оплату праці. Тоді вже будемо вивчати можливості з містом, з мером, з депутатським корпусом, що ми зможемо їм запропонувати, щоб ці хлопці не розхитувались, щоб вони від нас не втікали, а грали в нашій команді.

Вболівальники МФК «Житомир»

Стосовно другої ліги, то там багато вимог. На сьогодні ми дійсно подали заявку, лист про готовність проходження атестації. Ми чекаємо зараз перелік необхідних кроків, документів та ін., що потрібно зробити, щоб нас допустили до змагань на наступний рік. Змагання розпочинаються в середині літа 2017 року. Основне, звичайно, це структура клубу і відповідальність за всі напрямки пов’язані з футболом та «навколофутболом». І, звичайно ж, це стадіон. Це дуже важливо. Сьогодні проблеми в багатьох клубів, які пішли шляхом «спочатку клуб, а потім стадіон». І зараз в них проблеми. Той самий «Верес» із Рівного. Прекрасний клуб, прекрасна підготовка, там є згуртованість і влади, і бізнесу, і громадян навколо клубу. Якщо серйозно, то дійсно вийшов народний клуб, але стадіону немає. Стадіон роблять своїми силами, спонсорськими внесками. Це дуже складно зробити. І в них сьогодні проблеми, вони майже підбираються до Прем’єр ліги України, але то все стає нереальним, оскільки немає стадіону. Слава Богу, в нас вже на етапі завершення реконструкція центрального стадіону. Я думаю, що ми в наступному році його обов’язково завершимо і будемо готові грати в другій лізі. Але коли це буде? Можливо, ми і не встигнемо. Але в будь якому випадку наше комунальне підприємство буде проходити атестацію, щоб ми стали професійним футбольним клубом. І будемо чекати, звісно, стадіону. Теоретично, ми можемо отримати статус професіоналів, але грати на іншому стадіоні, в іншому місті.

Президент МФК «Житомир» Руслан Павлюк на трибунах під час матчу з СКК «Демня»

— А чи не складеться зараз так, що потрібно буде використовувати стадіони в Коростені, в Бердичеві?

— Звичайно. Поки що ми стовідсотково не бачимо якими будуть терміни завершення реконструкції. Якщо ми будемо бачити в наступному році, що не встигаємо, то будемо спільно вирішувати де нам зіграти ці перші матчі. Таке практикується, і тут у нас неоднозначна ситуація. Ми все таки хочемо стати професіоналами. І ще один рік втрачати ми би не хотіли. Можливо, доведеться грати в інших містах. У нас прекрасні стадіони в Бердичеві, в Коростені. Треба вивчати. Можливо, в Києві, в Київській області. Звичайно, це не логічно, не правильно і ми того не хочемо, бо футбол не тільки для гравців, для клубу, для адміністрації. ЦЕ в першу чергу для вболівальників. І нічого не вартий цей процес, тим більше, що ми комунальне підприємство. Депутати на чолі з мером спеціально створили комунальне підприємство, щоб задовольнити потребу наших громадян мати власний футбольний професійний клуб. Але в рамках того, щоб не втрачати час і йти покроково, можливо, так буде. Але все-таки розраховуємо, що ми встигнемо. Всі в цьому зацікавлені.

— Є інформація, що йде мова про можливе перейменування МФК «Житомир» на ФК «Полісся». Для чого потрібне це перейменування, що воно дасть і чи потрібно буде змінювати комунальне підприємство?

— Нічого (в комунальному підприємстві) змінювати не потрібно. Скажу відверто, ще на початку створення і обговорення створення футбольного клубу у березні цього року багато вболівальників хотіли відродити футбольний клуб «Полісся». Це наше ім’я, наші традиції, наша історія. Це було на вустах і люди про це говорили, але розуміючи, що це комунальне підприємство Житомирської міської ради, що це місто Житомир, то була ініціатива створити під назвою «Житомир». Але скажу вам відверто, де б ми не були, куди б наш клуб не їздив по Україні, то ми завжди представляємось муніципальний футбольний клуб «Житомир» і всі нас запитують: «А як там ваш футбольний клуб «Полісся»?». Тобто, люди все одно пам’ятають. І це назавжди буде брендом міста Житомир. Це перша причина – вплив громадськості, саме вболівальників. Бо вони хочуть відродити ту славу. І в Рівному пішли тим шляхом. Це правильно, воно надихає, скажімо так. Другий момент, але він не менш важливий, це те, що в нас сьогодні в комунальній власності міста Житомир вже дитячо-юнацька спортивна школа під назвою «Полісся». Ми розраховуємо залучати вихованців цієї школи в своїх командах. В юніорській, в дублерах, в основній команді. Ми могли би це робити протягом сезону. Але у зв’язку з тим, що зараз в нас різні назви, то, фактично, це різні клуби. Виходить так, що вихованець ДЮСШ «Полісся» грає в дитячо-юнацькій лізі України за клуб «Полісся». В нас же клуб «Житомир». Фактично, нам, щоб залучити його на один матч, на перегляд, на кілька матчів (бо, можливо, він не стане одразу основним гравцем), нам потрібно оформити перехід із клубу в клуб. Ми, звісно, доводимо Федерації футболу, що це один власник, що це місто Житомир, але юридично це різні організації. Федерація футболу для нас внесла такі роз’яснення, якщо це буде одна назва і один фактичний власник, то тоді вже є розуміння, що це одна установа. В принципі так воно і є. І для нас тоді зручніше, бо так воно і є. Виходить, що в середу-четвер проходять матчі дитячо-юнацької ліги і футболіст отримує картку гравця «Полісся» і в суботу-неділю, якщо цей гравець перспективний і молодий, і може допомогти нам в дорослій команді, або в U-19, то він спокійно грає з тією самою карткою «Полісся». І це прекрасно, бо ми тоді не втрачаємо цю молодь. Ланцюжок зберігається. Ми його не втрачаємо, бо за рік можна зробити тільки один перехід.

Ми також ведемо зараз розмови і переговори із нашою футбольною громадськістю, щодо створення жіночої команди. В нас дійсно є команда «Полісяночка», яка представляла Житомирщину в першій лізі України. І сьогодні усі футбольні структури FIFA, UEFA, вони акцентують увагу на розвитку на розвитку жіночого футболу, так само ФФУ. Навіть, в рамках Чемпіонату України серед жінок є турніри да Федерація футболу покриває повністю усі витрати, аби ми тільки привозили жіночу збірну. Бо це дійсно малорозвинено, але це дуже важливо. У всьому світі така тенденція, і ми би того також хотіли. І це не великі витрати.

Це такі основні причини. Я говорив із деякими депутатами міської ради, та і взагалі футбольна громадськість дуже нормально сприйняла. І в соцмережах обговорюється, що це нормально. Спочатку ми поговорили із футбольною громадськістю, потім ми вже поговорили із Сергієм Івановичем Сухомлином. Від із розумінням поставився, сказав, що не заперечує. В будь якому випадку вирішувати буде сесія міської ради, але я думаю, що вони поставляться із розумінням.

В структурі комунального підприємства це ніяк не відобразиться, просто змінимо назву, внесемо зміни в реєстраційну службу. Логотипи, прапори, банери – то все залишиться в тому ж стилі. Ми це все відпрацюємо. Бо ті ж самі кольори свого часу були свого часу присутні і в кольорах футбольного клубу «Полісся».

Житомирські вболівальники на перший матч МФК прийшли у кольорах футбольного клубу «Полісся»

— В нашій розмові ми вже декілька разів згадали народний футбольний клуб «Верес». Ви сказали цікаву фразу, що є порозуміння між владою, бізнесом і вболівальниками. Стосовно співпраці із бізнесом, залученням спонсорських грошей та будь якої спонсорської допомоги чи практикується таке в Житомирі? І чи може комунальне підприємство отримувати спонсорську допомогу?

— Ми як комунальне підприємство, звичайно, надаємо послуги. Окрім основних послуг, а це розвиток і популяризація футболу, виховання футболістів, ми ще можемо співпрацювати із комерційними установами, з будь якими громадськими організаціями та приватними структурами. Щодо співпраці, то ми можемо надати рекламну підтримку компаніям, що фактично ми і робимо з нашими партнерами, розміщуючи на наших запрошеннях, на наших банерах, програмках, в анонсах матчів, на футболках гравців. Ми рекламуємо ці підприємства чи організації. Я вам скажу відверто, частково ми навіть виживаємо і існуємо за рахунок наших спонсорів. Таке вже сьогодення, нам дійсно важкувато було без підтримки спонсорів, розраховуючи тільки на бюджетні кошти. Не все ми можемо закрити за рахунок бюджетних коштів і просимо наших партнерів.

— А які саме напрямки доводиться перекривати спонсорськими коштами?

— Усе, що стосується матеріально-фінансового забезпечення гравців, – це все спонсорські кошти. Це все працюють спонсори. Вони надають підтримку, індивідуально з гравцями і ми до цього не маємо стосунку. Ми займаємось організацією матчів, усім що потрібно для того, щоб гравці вийшли на футбольне поле. Самі ж гравці на підтримці наших спонсорів, наших партнерів. Коли ми станемо професійним клубом, тоді ми можемо говорити про повноцінні контракти з нашими гравцями. Поки що ми йдемо таким шляхом і дякуємо за підтримку. У нас є прихильники і ви всі їх бачите, ми їх всіх рекламуємо і це нормальна співпраця, хоч ми і комунальне підприємство. Ну, багато комунальних підприємств сьогодні виживають за рахунок спонсорів. Ми були б раді і існувати за рахунок своїх коштів, але співпраця не можлива без участі інших організацій. Ми розраховуємо на подальшу співпрацю і на більшу кількість партнерів в наступному році, коли ми будемо йти до професійної ліги.

Євгеній Герасимчук для Житомир.info

 

Матеріали по темі