Інтерв'ю

​Про коронакризу, допомогу від держави та плани на нове виробництво. Відверте інтерв'ю з технічним директором «Кромберг енд Шуберт» Житомир Славоміром Качмареком

30 липня 2020, 16:11

Завод компанії «Кромберг енд Шуберт» відкрився в Житомирі в другій половині 2016 року. З того часу виробництво виросло з кількох сотень працівників до колективу в майже чотири тисячі співробітників.

Про те, як пандемія COVID-19 вплинула на роботу великого підприємства, яке орієнтоване на експорт, що керівництво заводу робило для підтримки співробітників та як компанія планує виходити із кризи ми поговорили з технічним директором підприємства «Кромберг енд Шуберт» в Житомирі та Луцьку Славоміром Качмареком.

Ви працюєте і живете в Україні вже 11 років. Чи пам’ятаєте Ви свій перший приїзд до України: коли це було, за яких обставин і як це відбувалось?


Я хочу сказати, що живу в Україні трошки довше, ніж 11 років. Вперше я приїхав до України в 2003 році. З 2009 року я постійно працюю на підприємствах «Кромберг енд Шуберт». Раніше я працював на іншому підприємстві, можна навіть сказати, у конкуруючому підприємстві. Яким був перший приїзд? Скажімо так, екзотичним. Розповім чому. В Польщі моя найдовша поїздка на схід - це був Краків. Далі Кракова я ніде не бував. Я побачив польсько-український кордон, українські села. Я думав, що українська мова є така сама, як і польська і мені здавалось, що я буду без проблем з усіма говорити, а всі будуть мене розуміти. Але, як виявилось, ситуація була трохи інакша. Коли я в’їжджав в Україну і говорив польською, мене ніхто не розумів, просили говорити українською або російською. Це для мене стало добрим уроком того, як потрібно готуватись до приїзду іноземців в Україну.

Зазвичай, коли ми говоримо про Польщу, то ми говоримо про нашого західного сусіда, про частину цивілізованого світу, частину Європи. Якщо порівнювати Польщу і те, що ви побачили в Україні, то як ви можете описати країну, в яку ви приїхали?

Я вважаю, що Україна теж є частиною цивілізованого світу. Так було раніше і відтоді моя думка не змінилась. Я бачив тоді і бачу нині, що Україна дуже швидко змінюється. Гарним прикладом таких змін для мене є Волинь. Саме там можна побачити, наскільки швидко порівняно із Польщею міняється західна Україна. Це дуже позитивний момент. Я маю можливість їздити сходом Польщі, коли їжджу додому. І схід Польщі не розвивається так швидко і так динамічно, як захід України - і це дуже добре.

Часом, коли говорять про розвиток інституцій, про розвиток економіки, то говорять, що від Польщі Україна відстає приблизно на 50 років. На вашу думку, чи так це насправді?

Думаю, в тому є частка правди. Питання тільки в тому, де ми відстаємо і в якому форматі ми відстаємо: інфраструктура, навчання чи інше. Насправді, на це впливає багато чинників. Я скажу, що є певне відставання. Але чи це 50, чи 60 років, то напевне ні, такого відставання немає.

З 2006 року на Волині працює підприємство «Кромберг енд Шуберт» . Згодом, ще один завод відкривається в Житомирі. За цей час з якими труднощами в роботі доводилось стикатись, адже компанія «Кромберг енд Шуберт» - це представники великого бізнесу. Наскільки легко великому бізнесу в Україні?

Скажу, що масштаб бізнесу не відіграє великої ролі. Важливою є праця в так званій «білій» системі, «білому» бізнесі. Я маю на увазі, що люди офіційно працевлаштовані, офіційно працюють. Це має дуже велике значення, бо це офіційна сплата податків. Не думаю, що великі чи маленькі підприємства, які офіційно сплачують податки, мають серйозні проблеми. Натомість, є підприємства, які хитрують, не платять податки, намагаються домовитись із якимись клерками, з людьми, які обіцяють їм грушки не вербі, а пізніше починаються проблеми.

Я хочу сказати, що я дуже щасливий і дуже гордий, що я працюю в Україні і на підприємстві «Кромберг енд Шуберт». Бо ми є «білим» підприємством, яке офіційно сплачує всі податки, ми працюємо в системі соціальних допомог, даємо можливості для соціального розвитку наших людей, маємо великі соціальні програми. Всі ці фактори впливають на те, що на сьогодні ми взагалі не маємо проблем із адміністрацією, з податковими службами, з службами праці, чи з будь-якими іншими контролюючими органами.

З 2009 року в країні кілька разів мінялась влада. Після виборів, відповідно, міняється і частина клерків та чиновників…

Хочу сказати, що я приїхав в Україну ще за часів Леоніда Кучми. Восени 2004 року. Тоді президент Кучма приїжджав в Стрий на відкриття підприємства. Тоді було багато людей багато політиків. Із того часу багато що змінилось: політиків, президентів. Ну, і, звісно ж, міняється і ситуація в Україні.

Великий бізнес привертає увагу різноманітних людей, які іноді дивляться на подібні підприємства не як на платника податків, а як на «скарбничку», з якої можна щось взяти собі. Чи відчували ви якийсь тиск або спроби вплинути на бізнес за час роботи в Україні?

Відверто, я такого не чув. З 2009 року на Волині в нас не було таких ситуацій зовсім. А навіть навпаки - допомога з боку місцевої адміністрації. Адміністрація включалась в розмову, в діалог. Не було монологу, а був саме діалог, котрий був дуже позитивним. Наприклад, світлої пам’яті Борис Петрович Климчук, який був губернатором Волинської області, завжди був гордий, що в області є великий німецький бізнес, який працює відкрито, працює офіційно. І він завжди закликав своїх співробітників та колег до співпраці. Він вказував нас, як приклад - всім підприємствам, які працюють офіційно, повинні надавати допомогу з боку адміністрації. Не може бути такого, що ми пустимо їх на глибоку воду і будемо очікувати від них, що вони будуть платити страшні гроші.

Хочу сказати, що в нас таких ситуацій не було. Навпаки, адміністрація завжди була відкрита і говорила: «Якщо є проблеми - будь ласка, говоріть. Ми не хочемо чути монологу, ми хочемо вести діалог».

Підприємство «Кромберг енд Шуберт» відкрилось на Волині в 2006 році, підприємство в Житомирі відкрилось в 2016 році в не найпростіші часи для України. Чи не було остороги перед відкриттям другого заводу в Україні, зважаючи на війну і окупацію частини країни?

Це безумовно впливало на проєкти, на майбутню роботу в Україні. Наприклад, компанія «Daimler» (Mercedes-Benz) сказала ясно, що не буде більше інвестувати в Україні і ми можемо забути про номінації проєктів з України. Це було пов'язано саме із війною. Наприклад, BMW не має з тим проблем, група Volkswagen не має. На сьогодні Луцьк працює на BMW. Цілий завод - це всі BMW та моделі Mini Cooper, мотоцикли BMW. Також закінчуємо проєкт «Daimler» Mercedes-Benz GT. Що ж до Житомира, то тут ми займаємось виробництвом для групи Volkswagen, Volkswagen Tiguan, MAN, Skoda. Ці групи не мають проблем з тим, що в Україні є криза, що з 2014 року йде війна. Але є кілька дуже потужних, солідних клієнтів, які остаточно сказали - ні, ми не можемо брати до уваги ті проєкти, які будуть виконуватись.

Чи є перспектива розширення виробництва в Україні з огляду на те, що частина клієнтів відмовляється від інвестицій в Україну?

Якщо говорити про Луцьк, то ми отримуємо номінації на проєкти BMW. І наше майбутнє пов’язане з комплектним об’ємом проєктів BMW в Луцьку. Тут, в Житомирі, ми хочемо зробити об'єм для групи Volkswagen. А в групу Volkswagen входять, як сам Volkswagen, так і Audi, так і Seat, MAN чи Skoda.

З моменту відкриття і до нині, я чув позитивні відгуки щодо житомирського заводу Кромберг енд Шуберт. Працівники з житомирського підприємства їздили обмінюватись досвідом в інші країни, де працює компанія «Кромберг енд Шуберт». Себто, тут працівники демонструють доволі непогані результати. Якою є динаміка розвитку підприємства в Житомирі з моменту відкриття?

Коли ми лише розглядали Житомир, як місце для відкриття, ми розраховували спочатку на виробництво із штатом в 200 працівників. Час показав, що сьогодні ми вже маємо 3700 працевлаштованих людей. І до кінця року ми маємо заповнити ще тисячу вакансій.

Тобто, можна говорити про позитивну динаміку?

Очевидно, що так. І це стало можливим завдяки фаховій праці наших співробітників. Це якість, це відповідальність наших працівників. У нас є працівники, котрі працюють із першого дня. Це свідчить про те, що вони шанують місце, де працюють, вони глибоко інтегрувались в підприємство «Кромберг енд Шуберт». Звісно, до їхніх послуг широкий соціальний пакет, добра заробітна плата в порівнянні з іншими підприємствами. Ну, і, звісно, зростання. Якщо ти хочеш працювати, ти можеш добре заробити і комфортно почуватись на підприємстві.

Якщо враховувати цю позитивну динаміку станом на кінець 2019 року і те, що на житомирське підприємство йшли замовлення, то з якими планами «Кромберг енд Шуберт» Житомир входив у рік 2020?

Ми планували робити те, що ми плануємо і зараз в цілому. Звісно, замовлення впали через COVID-19 і ми це відчули з березня. Ці замовлення вже не будуть повертатись в таких кількостях, ми можемо про них забути в 2020 році. Що буде в 2021? Тенденція і досвід економістів (не наших українських, а німецьких, з якими працює компанія) показує нам, що ця криза купівлі нових автомобілів продовжуватиметься до серпня 2021 року. Я маю надію, що великі групи компаній, як Volkswagen та BMW, будуть робити все, щоб попит на нові авто піднявся раніше. Завдяки організації різних акцій різного формату. Кількість робіт, а це приблизно -30%, не буде виконана в 2020 році. В 2021, я маю надію, замовлення будуть. Це вже робота великих клієнтів як Volkswagen та BMW. Не можу поки сказати, бо не маю інструментів, завдяки яким можна зробити прогнози, щоб сказати: від березня 2021 все буде добре і в нас все буде, як раніше. Німецькі економісти нам говорять про те, що ситуація буде критична до серпня наступного року.


Світовий локдаун змусив людей економити кошти і робити запас на кілька місяців. Чи не може статись так, що світова пандемія змусить людей менше думати про нові автомобілі навіть в 2021 році?

Так може статись. Ми вже сьогодні маємо багато прикладів, коли люди починають рахувати гроші, починають думати: а чи потрібна мені нова машина, чи може ліпше почекати, бо в світі пандемія? Але це питання не тільки питання купівлі машин, можна навести багато прикладів: купівля квартир, інвестиції. Та навіть звичайних речей. Багато людей через пандемію почали рахувати гроші. Не тільки в Україні, але й у всій Європі. В Польщі, наприклад, люди в магазинах: як себе поводять і що вибирають. Можна запитати в продавців, а що люди купують? І ви почуєте відповідь: те, що їм потрібне з дня на день. Але ніхто не закуповує багато речей, які колись можуть пригодитись. Такого вже нема.

Епідемія поставила багато викликів перед роботодавцями: безпека співробітників, збереження робочих місць. Як «Кромберг енд Шуберт» зустрів епідемію, чи поставилась компанія одразу серйозно до цієї хвороби?


Ми дуже серйозно підійшли до цієї ситуації з самого початку. Коли почала з’являтись перша інформація про COVID-19, що він є десь у Китаї ніхто того не брав до уваги. Але наша компанія одразу почала думати про наш план, якщо щось подібне розпочнеться в в Україні. В нас були збори і ми обговорювали, що робити і як робити, щоб люди на втратили роботу, щоб люди могли безпечно працювати. Це була ціла серія зустрічей з фінансовим директором з Луцька, паном Олександром Шаварським, з Мартіном Гьобелем, фінансовим директором підприємства в Житомирі, та зі мною. Ми представляли різні пропозиції нашому керівництву і представляли їх в такій формі, щоб захистити наших людей. І я маю на увазі захистити не лише забезпечивши їх засобами індивідуального захисту: масками, антисептиками, термометрами, дистанціюванням на підприємстві, роботою їдальні. Звісно, всі ці аспекти ми брали до уваги. Але це стосується не тільки нас, ми брали досвід з Польщі, Мексики, Німеччини. І крім цього, ми старались застосувати ноу-хау лікарів-вірусологів з Німеччини та Польщі. Професор з Вроцлаву консультував нас, як нам діяти, щоб не починався хаос, а люди почували себе комфортно за умов пандемії та карантинних обмежень. І я можу сказати з власної точки зору, що ми справились із цим на відмінно в порівнянні з іншими інституціями. Інституціями не в Україні, а тими, які є в Польщі. Я маю можливість раз на кілька тижнів їздити до Польщі і я бачу, як там працюють підприємства, як їх до цього підготували і якою є ситуація в нас.

Ви згадали про поїздки в Польщу. А як особисто на вас вплинула пандемія?

Я їжджу до Польщі, але в зв’язку з тим, що я офіційно працевлаштований тут, я не маю зобов’язань щодо карантину. Карантин, звісно є, але складно сказати, як він контролюється. Я маю багато українських друзів, які їздять до Польщі. Але я не можу сказати, чи працює якийсь системний контроль. Я чув лише чутки, а офіційної інформації не маю.

Чи вдалось компанії вчасно акумулювати сили та ресурси, щоб не звільняти людей? Про «Кромберг енд Шуберт» теж були чутки, що людей починають звільняти, що вдалось зробити, щоб зберегти кадри?

Це дуже важлива стратегія у випадку пандемії. Я працюю найдовше з наших директорів. Подібну ситуацію ми мали в 2009 році. Я прийшов на підприємство в травні 2009 року. Тоді була економічна криза. Ми застосовували схожі інструменти, як і зараз: скорочений робочий тиждень для адміністрації та офісу з п’яти робочих днів до чотирьох. Перед нами також постало питання наших співробітників: замовлень немає, і що з цим робити. Ми інформували наших співробітників, що потрібно залишатися вдома, не всі мають виконувати роботи, лише маленькі проєкти, на яких працює 20-30 людей. Ця робота лягла на відділи HR та PR, які інформували людей, пояснювали, що зараз така ситуація і нам потрібно з цим жити, згодом ситуація мінятиметься. Ну і не менш головне - ми стали одним з перших підприємств, яке отримало допомогу від держави.


Я зустрічав думки, що європейські держави «заливали» свої економіки грошима, щоб підтримати їх. Уряди підтримували бізнес. Як із цим в Україні?

Ми одними з перших подали заявку на допомогу по частковому безробіттю від Центру зайнятості і отримали допомогу для працівників, які вимушено перебували вдома. Я думаю, це велика подія не тільки для нас, а для всіх. Що в такий важкий час, в час кризи, в час, коли в країні немає великої кількості грошей, ми отримали таку допомогу. Це великий позитив. А також велика реклама для великих підприємств, які хочуть відкрити бізнес в Україні. У 2009 році такого не було. Ми маємо ясний, великий приклад того, що люди отримали допомогу від держави.

Якщо говорити про Польщу, то там перенаправили гроші, які були призначені на дві програми: 18 мільйонів доларів, які мали розподілити на 5 регіонів на сході, і 74 мільйони доларів, які спрямовувались на західні воєводства. Це дуже велика допомога для бізнесів, які оголосили потребу в дотаціях. І ці гроші можна направити на діяльність фірми, на покриття вартості електроенергії, газу, пального, оренди виробничих приміщень, виплати для страхових компаній. Країни, які мають фінансові можливості, рекомендують такі програми.

І ми знаємо, які непрості зараз часи в Україні. Я хочу ще раз подякувати адміністрації, що ми отримали гроші. Це великий плюс для України, який демонструє: підприємства, які працюють чесно, але мають проблеми через пандемію, можуть розраховувати на допомогу держави. Що люди, які вимушено сидять впродовж кількох місяців, вони отримують хоча б щось, а не чекають, що буде завтра.


Ми вже кілька разів згадували кризу 2008-2009 років. Чи можна порівняти її із нинішньою ситуацією і чи вдасться від коронакризи швидко оговтатись?

На це питання складно відповісти, але після кожної кризи є ріст. Наприклад в 2010-2011 роки - це найкращі роки для підприємства «Кромберг енд Шуберт» в Луцьку. 2011-2012 роки показали, що ми можемо будувати нове підприємство. Я маю надію і сподіваюсь, що таке зростання буде і зараз. Питання тільки в тому, коли воно буде - наприкінці 2021 року, чи на початку 2022. Цього я сказати не можу. Ми не знаємо, коли ця криза закінчиться. Я думаю, ми ще «в піке» і будемо в ньому до осені. І вже з осені ми будемо виходити. Наші сусіди Польща, Німеччина, Чехія починають запускати великі підприємства в такому ритмі, який був раніше. Поволі, але це так. З малого темпу до більшого. Питання тільки в тому, коли ми дійдемо до великого темпу. Я думаю, що різке зростання почнеться наприкінці 2021 - на початку 2022 року. Буде «вибух», ми підемо вгору.

Яким чином житиме і працюватиме підприємство «Кромберг енд Шуберт» далі? Поки говорити про масштабні плани, мабуть, не варто, але планувати роботу потрібно. Якими є найближчі плани заводу в Житомирі?


Ми маємо дуже серйозні плани на 2023 рік, а це всього за два роки. Підприємство в Житомирі буде давати номінацію для клієнта BMW, щоб виробляти продукцію для BMW в Житомирі. 2020-2021 роки теж дуже важливі для нашого підприємства. Це старт проєкту для MAN. Ми вже працевлаштовуємо 150 людей. А загалом на цьому проєкті повинні працювати 560 людей. Це дуже важливий для нас проєкт: це перші фури і вантажівки, для яких продукцію вироблятиме підприємство «Кромберг енд Шуберт» в цілому світі. Це найперші фури серед підприємств в Європі. В 2021 році стартує серійна продукція електромашин Skoda SK 136. Це новий автомобіль. І це перший проєкт, коли ми будемо виробляти електромашини. Ці два проєкти дають нам енергію. Ну, і знову ж, як я кажу завжди: ми вже думаємо про номінації на 2023 рік. Є виробничі потужності, є люди. Ми хочемо працювати.

А якщо буде потреба, то хто-зна, можливо в Україні з'явиться і третє підприємство.

Відповідав Славомір Качмарек

Запитував Євген Герасимчук

Фотографував та знімав Олександр Мельничук

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Теги: Кромберг енд Шуберт Качмарек  
Матеріали по темі