Джо – громадянин Австралії, який приїхав до України після початку російсько-української війни. У спілкуванні із журналістами чоловік розповів, що приїхав, аби допомогти будь-яким доступним способом. У короткому флеш-інтерв’ю він розповів про мотивацію приїхати до України та про свої емоції від побаченого у Житомирі.
Чи могли б ви представитись?
Так, мене звуть Джо, я з Сіднею, з Австралії, і я приїхав в Україну, щоб надати медичну чи військову допомогу, яку зможу забезпечити.
Чому ви вирішили прилетіти до України через пів світу?
Загалом, це було найпростішим рішенням в моєму житті, на жаль. В сучасній історії дуже довгий час все “сіре”, завжди є дві сторони, тобто завжди залучені дві сторони…. Світ дуже “сірий”, але це вперше, коли я можу сказати, що тут багато чорного та білого, є речі, які є правильними і є речі, які є неправильними. І зараз ви можете побачити, що усі у світі погоджуються, що треба допомогти Україні. Звісно, в мене не так багато грошей, тому я не зміг забезпечити достатню фінансову допомогу, але в мене є певні навички, якщо я можу доєднатись до сухопутних військ, я можу допомогти там. Наразі, прокладаючи свій шлях по Україні, я намагаюся допомагати з їжею, медикаментами чи будь-якими військовими питаннями, які виникають.
Чи можете ви розповісти, ким ви працюєте в Австралії?
Я не можу сказати вам конкретно, очевидно, з певних причин. Я працюю на уряд.
Як ви дізнались про вторгнення росії в Україну?
Зараз ці новини усюди. Спочатку мій друг надіслав мені повідомлення, я повернувся з нічної зміни, я побачив і подумав: “Господи, це кепсько”. А потім я кожну годину перевіряв свій телефон, читав, як розвиваються події. Я зрозумів, що відбувається, що це не один ракетний удар, це повномасштабне вторгнення. Я зробив один дзвінок, купив квиток і одразу приїхав сюди.
Тобто, у вас не зайняло багато часу ухвалити це рішення?
Ні, я буквально закінчив роботу, повернувся додому, ліг у ліжко і через п'ять хвилин зрозумів, що маю їхати. Потім купив квиток, приблизно п’ять годин витратив, щоб зібрати усе, що міг, і в той же вечір поїхав із Сіднею.
Ви раніше бували в Україні?
Ні, це вперше.
Ви побували на місцях авіаударів і бачили наслідки потрапляння ракети в невійськові об'єкти. Які емоції у вас викликають такі дії російських окупантів?
Це огидно. Я навіть не можу назвати це людяним, бомбити житлові райони, пологові будинки, лікарні, це не ті об'єкти, які мають відношення до війни, це не військові бази чи військові заводи, це не має відношення до озброєння, це не те, що допоможе росіянам отримати перемогу, це лише жахливі атаки на мирне населення, що є абсолютно неприйнятним. Щодо почуттів, знаходитись там було гнітюче, бачити як люди розбирають завали своїх колишніх домівок, щоб знайти якісь цінні речі чи врятувати якесь майно, щоб рухатись кудись далі, взяти їх з собою. Це розбиває мені серце.
Чи можемо ми поговорити про подальші плани? Зараз ви у Житомирі, куди ви плануєте рухатись далі?
Як ми усі знаємо, ситуація зараз досить нестабільна, кожного дня усе міняється, трапляється щось нове. Загалом, мій план – це приєднатись туди, де я можу надати максимальну допомогу – чи то допомога армії, чи допомога з медичним оснащенням. Я тут заради будь-якої допомоги. У мене є контакти у різних напрямках, я просто покладаюсь на них, щоб вони тримали мене в курсі, де я можу допомогти найкраще. І куди б вони мене не відправили, я постараюсь зробити максимум. Слава Україні!
Євгеній Герасимчук для Житомир.info
