В березні цього року у Верховній Раді зареєстрували законопроєкт про цивільні партнерства, який дозволить парам, будь-то різностатевим, чи одностатевим, отримати статус близьких родичів. Якщо коротко говорити про основні положення законопроєкту, то партнери зможуть: врегульовувати питання спадщини, права на спільно надбане майно, ухвалювати медичні рішення за партнера у екстрених випадках.
Перелік прав та обов’язків між партнерами, прописаний у законі, мало чим відрізняється від шлюбу. Втім, він не прирівнюється до нього. Адже, на відміну від шлюбу, реєстроване партнерство не надає права на опіку та усиновлення дітей.
Попри те, довкола законопроєкту не вщухають суперечки. Мовляв, він призведе до офіційного визнання одностатевих стосунків, як наслідок до визнання одностатевих шлюбів.
Про реєстроване партнерство, європейський досвід та супротив Православної церкви щодо його прийняття говоримо далі.
«Реєстроване партнерство вперше було вигадане у Данії в 1989 році, як альтернативна форма реєстрації сімейних стосунків між особами однієї статі. Тоді ще і не йшлося про одностатеві шлюби, тому і вигадали цю інституцію, законодавчу. З самого початку воно у Данії практично не відрізнялося від шлюбу. Закон про партнерства у Данії дуже короткий і він каже, що реєстровані партнери мають ті самі права і обов’язки, що і законні подружжя, якщо інше не застережене у законі», - розповідає експерт із адвокації правозахисного ЛГБТ центру «Наш світ» Андрій Кравчук.
Ця інституція прижилась і її стали повторювати в інших країнах. Зараз реєстроване партнерство існує майже в 30 країнах членах Євросоюзу, - розповідає експерт.
«Зараз реєстровані партнерства визнаються у більшості розвинених країн світу. Зокрема у Євросоюзі з 27 країн - 21 країна має закон про реєстроване партнерство, або шлюб для одностатевих пар. Наприклад у Нідерландах, Великій Британії, Франції можна укласти або шлюб, або реєстроване партнерство і воно доступне, як для одностатевих, так і різностатевих пар».
Чому створення інституту цивільного партнерства зараз, як ніколи на часі, особливо для одностатевих пар, Андрій Кравчук відповідає:
«Він зараз став актуальнішим, ніж будь-коли. Одностатеві пари, як і різностатеві пари, створюють сім’ї, живуть разом і ці партнери хочуть між собою врегулювати ці права та обов’язки. У звичайних обставинах - це не так актуально, насправді. Люди можуть жити один з одним без укладання шлюбу, якщо говоримо про різностатеві пари і не мати жодних проблем. Але, коли трапляється якась кризова ситуація. Наприклад, хтось з подружжя захворіє, або не дай Боже, помре, або призвуть до армії. Ось тут виникають проблеми, бо для того, щоб скористатися подружніми правами та обов’язками ви маєте зареєструвати свій шлюб в органах цивільного стану. Зараз кризова ситуація, зараз війна. Людей масово призивають до армії, люди можуть загинути і тут виявляється, що той партнер, який залишився в живих, він не має з точки зору держави жодного стосунку до тієї людини з якою, можливо, він прожив більшу частину свого життя. Він не може отримати компенсацію за загибель свого партнера. Немає у держави обов’язку повідомляти за те, що сталося з його партнером, не має у держави обов’язку допускати його до партнера, пораненого у лікарні. Відомі випадки, коли лікарі не пускали до поранених, хворих у лікарні, їхніх партнерів, просто тому, що вони не є їхніми близькими родичами. Ось такі ситуації цей законопроєкт має вирішити».
У той час, як одні відстоюють законопроєкт про створення реєстрованого партнерства, інші засуджують його. Зокрема, Православна церква України називає його категорично неприйнятним. Мовляв, це протирічить «законам Божим» та й взагалі руйнує інститут сім’ї, як такий. Позицію церкви роз’яснює настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору о. Богдан Бойко.
«Скажу так, що я не засуджую нікого, але говорю, як член великої Православної церкви України, як священник, як християнин цієї Православної церкви. Чоловік, дружина, діти - основа на якій будується фундамент, на якому будується як церква, так і віра, і суспільство. І ця основа має бути міцною і не має мати, вибачте, збочень. Якщо говорити про природу сім’ї, то не може бути природною сім'я, складаючись з двох чоловіків, або двох жінок - це протиприродно. Якщо така сім’я виховує дитину, то яка буде дитина? Це є біда тоді повністю церкви, біда суспільства. Тому церква і виступає категорично проти такого, бо це неприродньо».
Разом із тим, священники побоюються, що цей закон все ж надасть одностатевим парам не тільки офіційного статусу, а і права на усиновлення та виховання дітей.
«По суті, кожен закон, який приймається у нашій державі, може трактуватися з різних точок зору. В народі є приповідка: «Закон - це дишло, куди повернеш, туди й вийшло». Тому церква категорично ставиться до цього закону, бо він має багато напрямків розвитку, які будуть дуже негативними. Якщо виховують хлопця двоє жінок, то хлопець буде жінкою. Він не бачить прикладу батька. Так, ми можемо одразу кидатися у крайнощі, що батьки, чоловіки п’ють та є й крайнощі серед жінок. Тому не можна однозначно про це говорити. Або взяли двоє чоловіків і виховують дівчину, яка ця дівчина буде, скажіть, будь ласка? От у чому проблема, чому церква так противиться. Ми маємо працювати над тим, щоб у нас було здорове насліддя, щоб у нас були здорові сім’ї. Здорові сім’ї - чоловік, дружина, діточки, які будуть будувати здорове суспільство, сильне економічне суспільство, розумне, мудре, освічене, багате», - коментує настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору о. Богдан Бойко.
Експерт з адвокації правозахисного ЛГБТ центру «Наш світ» Андрій Кравчук позицію церкви називає обурливою. Оскільки законопроєкт про реєстровані партнерства врегульовує відносини з державою, а не з церквою. Тим паче, ніхто не зазіхає на священні союзи.
«У мене немає жодних добрих слів до українських церков. Українські церкви - це просто еталон безсоромності, жорстокості і лицемірства. Вони протестують проти врегулювання стосунків, які не мають до них жодного відношення. Ніхто не зазіхає на права церков визнавати чи не визнавати шлюби - це їхня внутрішня справа. Ідеться про взаємовідносини людей з державою. Західні одновірці вже давно змінили своє ставлення. Папа Франциск особисто, глава католицької церкви, виступає у підтримку цивільних партнерств. Він проти одностатевих шлюбів - це офіційна позиція, але він підтримує цивільні партнерства, які були запроваджені на його батьківщині».
Андрій Кравчук не має сумнівів, що закон приймуть, щоправда, коли, ось це питання. Але без нього, переконаний експерт, Україна не зможе стати повноправною членкинею Євросоюзу.
«Україна має вирішити це питання. Зараз у Європейському суді з прав людини знаходиться справа проти України саме через відсутність в ній будь-якої форми реєстрації одностатевих стосунків. Аналогічна справа проти росії вже була вирішена і Європейський суд з прав людини постановив, що відсутність будь-якої форми реєстрації одностатевих сімейних стосунків з боку держави є порушенням Європейської конвенції з прав людини. Звісно, росія може ігнорувати це питання, але Україна такого ігнорувати не може. Коли ця справа проти України буде розглянута, то Міністерство юстиції і адвокатка, яка веде справу з боку скаржників, впевнені у тому, що Україна програє і тоді наша держава вимушена буде сплачувати грошові компенсації людям, права яких вона порушила і тоді вона буде порушником Європейської конвенції з прав людини. Безумовно, що у такому вигляді Україна не стане членом ЄС ніколи. Тому, вирішення цього питання потрібне і з суспільної точки зору, тому що йдеться про звичайних українських громадян, права яких мають бути захищені. Про наших захисників, які зараз воюють за нас на фронті. Так само вона має бути вирішена і з політичної точки зору. Тому що, без вирішення цього питання Україна ніколи не стане частиною сучасного розвинутого світу».
Нагадаємо, проєкт Закону про інститут реєстрованих партнерств зареєстрували у Верховній раді 13 березня.
Як повідомляв Житомир.info, 24 червня 2019 року представники ЛГБТ-спільнот Житомира приєдналися до Маршу рівності у Києві.
