Почувши про підрив Каховської ГЕС російськими військовими та побачивши наслідки від її руйнування, житомирські волонтерки Лєна Дарк і Ека Хатіашвілі одразу відгукнулися їхати у складі рятувальної групи до постраждалих громад. Волонтерки розповідають: зранку того трагічного дня, 6 червня, були в наряді, у місцевій теробороні.
«Ми пішли в наряд, звільнилися о 14-й годині дня. Їдемо додому, я заходжу у соцмережі, у фейсбук і читаю, що набирають волонтерів, людей, які поїдуть допомагати на Херсонщину. Дзвоню подружці Екі, запитую: що робимо? В результаті дзвонимо координаторам, які організовують поїздку і нам кажуть: дівчата у вас на збори дві години», - розповідає волонтерка Лєна Довбиш (Лєна Дарк).
Відтак волонтерки вирушають до Херсона у складі команди служби порятунку 911 київської благодійної організації «Амбрелла» та військово-патріотичного об’єднання «Хорт».
«В колоні, в якій ми їхали, я нарахувала 10 машин – мікроавтобуси, звичайні легкові машини. А людей було десь близько 22 разом», - каже волонтерка Лєна Довбиш (Лєна Дарк).
На той час у Херсоні вже перебувало чимало рятувальних служб, тож рятувальну групу Лєни направляють до села, що знаходиться в годині їзди від Херсона.
«Нам сказали, що ми їдемо в село на Миколаївщину, що там для нас буде робота», - говорить волонтерка Лєна.
До постраждалого селища волонтерсько-рятувальна група їхала не з порожніми руками, а з повними багажниками гуманітарної допомоги.
«Ми заїжджаємо до місцевої влади, розпитуємо де кому яка потрібна допомога. Все згрузили в нього (сільського голови – ред.), як це називається, сільська рада, не сільська рада, ну там будинок, згрузили там воду, помпи і так далі. І він каже, що це буде роздавати там потім вже людям, які постраждали. Але ж нам було потрібно побачити на свої очі цих людей, подивитися, знаєте, підійти ближче», - згадує волонтерка Лєна Довбиш.
І не дарма – зауважують волонтерки. Позаяк, спілкуючись із тамтешніми мешканцями з’ясувалось, що сільський голова не поспішав на допомогу своїм односельцям.
«Був там на місці подій чоловік Ігор. От в нього такі дуже добрі очі і видно, що ця людина дуже багато пережила. І пізніше ми з'ясували, що його катували орки, бо він був у них в полоні. І він дуже плакав, каже: я тільки почав жити, я тільки перестав боятись, і в нього затопило повністю все. Він врятував лише собак, і ми допомогли йому врятувати ще котиків. Людина просто спала на землі, а, на жаль, голова цієї сільської ради абсолютно нічого для нього не зробив», - бідкається волонтерка Ека Хатіашвілі.
Заїхавши вглиб села, волонтерки жахнулися від побаченого.
«Село розташоване на пагорбі, а донизу спускаються хати. Всі хати, які були внизу, були всі підтоплені. Між цим селом, де ми були, і між іншим селом колись було озеро, але це озеро стало мов море. І те село, що було на іншому боці, з усіх сторін було затоплене водою. Всі хати, які стояли на березі, разом із городами, господарством – все затоплено», - ділиться волонтерка Лєна Довбиш.
Лєна згадує, як на човнах минали затоплені будинки, пробирались крізь купи сміття, одягу і побутової техніки, що плавала на поверхні води, аби дістатися до постраждалих людей.
«Ми перепливли на інший берег села і там роздавали людям таблетки, міряли тиск, надавали психологічну допомогу, пропонували евакуюватися жителям підтоплених домівок. На жаль, вони відмовлялися», - коментує волонтерка Лєна Довбиш.
Тим часом Ека Хатіашвілі лишилась на березі з іншою групою волонтерів-рятівників і до них стали бігти люди, благаючи про допомогу.
«В цей момент до нас прибігла жінка зі сльозами, в неї була істерика. Вона благала врятувати її собаку, яку вона не змогла звідти евакуювати: коли почала надходити вода, то собака злякалась і втекла», - переповідає волонтерка Ека Хатіашвілі.
Ека разом із колегою-волонтером рушають на пошуки чотирилапого.
«Щоб цю собаку витягнути нам довелося пливти через все подвір'я. Там глибина була більше трьох метрів, напевно, вже до чотирьох метрів. Ми з власницею собаки через все подвір'я по воді тягнули стола, щоб його підставити, щоб собака могла протриматися до тих пір, поки група обпливе весь цей острів з іншої сторони, звідки буде можливість підпливти ближче і витягнути собаку на човен. Ця операція рятувальна продовжувалась декілька годин, але ми зуміли. Ми цю нашу Нікусю врятували, це така прекрасна собака, вівчарка», - говорить волонтерка Ека.
І це не єдина тварина, яку волонтерам вдалось врятувати.
«Також ми лазили по дахах, знімали котиків. Наш один колега, як плив надавати допомогу людям, помітив серед цього «моря» затоплене дерево, де сидів котик. І він його також врятував. Хоча Сергійко наш сильно постраждав: він весь покусаний, подертий, в ранах, але, як він сказав – воно того варте було», - додає Ека Хатіашвілі.
Проте, рятуючи чужі життя, волонтери ризикували власними, коли на другу ніч почали літати шахіди і почала ППО працювати. І як би прикро це не звучало, зізнається Лєна, але до цього могли бути причетні ті ж самі місцеві мешканці.
«Почали здавати свої ж, що тут допомагають, що тут приїхали, там військові. Це просто жах», - зауважує Лєна.
На запитання – чи шкодували у такі хвилини, що взагалі туди поїхали, волонтерка Ека відповідає за обох.
«Я вам скажу, що ні. Коли дивишся в очі цих людей, от цей відчай, ти просто його все на себе береш. І разом з ними ти це переживаєш, співчуваєш настільки, що ти не боїшся нічого, просто хочеш допомогти. Хочеш допомогти тваринкам, хочеш допомогти людям і якомога більше життів врятувати», - відповідає Ека Хатіашвілі.
По поверненні додому волонтерки продовжують підтримувати зв’язок з мешканцями селища на Миколаївщині. Ба більше, багатьом адресно допомагають.
«Вода почала вже сходити. Нам телефонували і розказали, що всі стіни в мулі, багнюка, жаби там квакають, плавають, як їм це все прибирати? Це все тільки своїми силами і силами волонтерів. Вчора було відправлено два генератори, було відправлено газові великі балони з плитками, було відправлено шланги. Відправили балончики газові, відправили від комарів засоби, відправили серветки. Великий такий короб ми відправили людям. Саме тим, у яких ми взяли номери, і саме тим, яких ми на власні очі бачили, що їм це треба. І ми знаємо, що це прийде їм особисто в руки, а не якимось там головам чи місцевим радам. І це велика дяка Наталі Філіповій, Тетяні Пасічник – це саме ці дівчатка, які, знаючи нас, допомогли з іншими людьми зібрати, і аптеки давали ліки, і багато небайдужих людей. І ми вчора поїхали, це все відправили людям туди, на Миколаївську область», - підсумовує волонтерка Лєна Довбиш.
Окрім того, волонтерки продовжують допомагати не лише постраждалим громадам Херсонщини та Миколаївщини, а й українським захисникам.
«Ми зараз збираємо на дрон для 115-ї бригади, 40-й батальйон. І цей збір якийсь дуже-дуже тяжкий, тому що донати впали. І також телефон червоний від запитів: хлопці просять медицину, амуніцію. Поки червоний хрест і ООН «колупаються в носі» і визначають, чи це українці підірвали ГЕС, а чи бобри її прогризли, то ми всі розуміємо прекрасно, хто це зробив, і треба допомагати нашим хлопцям знищити ворога, щоб ми могли спокійно жити. Тому я звертаюся до людей: допомагайте, будь ласка. Для вас 20-30 гривень – це не велика сума, а для нас це велика допомога», - звертається до небайдужих волонтерка Ека Хатіашвілі.
Щоб доєднатись до зборів на потреби українських військових пишіть у приватні повідомлення волонтеркам у соціальній мережі.
Нагадаємо, з Житомира на Херсонщину 8 червня доставили понад сотню мотопомп, потужний насос з генератором, а також харчі і воду. 12 червня з Житомирської області ще відправили майже 80 тонн допомоги для постраждалих жителів Херсонщини.
Як повідомляв Житомир.info, надвечір 6 червня 2023 року на позачерговій сесії Житомирської міської ради ухвалили рішення про виділення 1 млн грн субвенції для Херсонщини, частина якої затоплена через підрив Каховської ГЕС.
Як житомиряни збирали допомогу Херсонщині дивіться тут
