9 жовтня  2014 року житомиряни попрощалися із 26-річним десантником 2-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Артуром Сілком. У квітні 2014 року боєць був призваний до Збройних Сил України по мобілізації. Загинув 6 жовтня в ході проведення АТО під час виконання бойового завдання, захищаючи Донецький аеропорт, потрапив під мінометний обстріл в районі с. Піски Ясинуватського району Донецької області.

За словами бойових товаришів військового, він непогано стріляв, був оператором-навідником великокаліберного кулемета Владимирова КПВТ – основна вогнева міць аеромобільних підрозділів.

Ось як зазначено про Артура в "Книзі пам'яті полеглих за Україну"

Сілко Артур Олегович
Дата та місце народження: 24 травня 1988 р., смт. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область.Дата та місце загибелі: 6 жовтня 2014 р., Донецький аеропорт.
Звання: Солдат.
Посада: Навідник.
Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада.
Обставини загибелі: Під час виконання бойового завдання 6 жовтня 2014 р. в районі аеропорту Донецька загинув від обстрілу з РСЗВ «Град».
Сімейний стан: Залишились батьки, дружина та маленька донька.
Місце поховання: м. Житомир, Смолянське військове кладовище (фото пам'ятника).
Орден За мужність III ступеня
Указом Президента України № 144/2015 від 14 березня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

http://memorybook.org.ua/regions/harkivska.htm

«Артур був патріотом своєї держави. Вірив, що Україна переможе, – розповідає Леся Сілко, дружина загиблого. – Він дуже добре знав історію і постійно мені щось розповідав, порівнював минулі часи і події з сьогоднішніми, але я його майже не слухала, на жаль».

Дружина загиблого розповідає, чим він тільки не займався: був поваром, працював ювеліром, експедитором, мангальщиком, торговим представником. Дуже любив грати на гітарі і у нього це класно виходило.

Рідні й друзі сім’ї Сілко не розуміють, чому саме таких людей війна забирає першими. За їхніми словами, військовий був впертим, але дуже тактовною, доброю, життєрадісною, комунікабельною, наполегливою і цілеспрямованою людиною.

«Артур завжди відгукувався, якщо просили про допомогу. Він був дуже працьовитим і фантастично захоплювався тим ділом, за яке брався, але передусім він був найкращим чоловіком і батьком», – каже Леся Сілко.

За її словами, якби мала можливість звернутись до інших, то звернулася б до тих, хто може вплинути на ситуацію, яка зараз є на Сході України, щоб об’єднатися і якнайшвидше зупинити неоголошену війну, а всіх рідних українських військових і добровольців закликає бути мужніми, підтримувати один одного усіма можливими силами і засобами.

Влітку Артур Сілко був нагороджений нагрудним знаком «За зразкову службу» і пам’ятним знаком від вдячних мешканців Краматорська «За оборону аеродрому» з 15 квітня до 5 липня 2014 р.

Вічна пам'ять і слава герою. Співчуваємо та розділяємо з рідними гіркий біль втрати.