2 ЧЕРВНЯ 1996 НАРОДИВСЯ НАЗАР ВОЙТОВИЧ
УРОДЖЕНЕЦЬ с.ТРАВНЕВЕ ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ. СТУДЕНТ. ГЕРОЙ УКРАЇНИ ! 
НАЙМОЛОДШИЙ ГЕРОЙ НЕБЕСНОЇ СОТНІ, УЧАСНИК МАЙДАНУ!
ЗРАНКУ 20 ЛЮТОГО В РОЗПАЛ КРИВАВИХ ПОДІЙ НА ІНСТИТУТСЬКІЙ ЙОГО ЗАСТРЕЛИВ СНАЙПЕР.

Увечері 19 лютого він вирушив до Києва. То була його перша й остання поїздка. Хлопець пробув на Майдані близько трьох годин. Зранку 20 лютого в розпал кривавих подій на Інститутській його застрелив снайпер. Батьки втратили єдину дитину.
Батько Назара Юрій Петрович розповідає, що ввечері 19 лютого син зателефонував йому і сказав, що їде на Майдан. Згадує, що він просив його нікуди не ходити, бути обережним. Син пообіцяв, що стоятиме тільки біля сцени. «Яка там сцена? Як приїхав уранці, так пішла бруківка в руки. Пішов одразу на передову», — розповідає Юрій Петрович.
Востаннє він говорив із сином, коли той був в автобусі. Наступного дня вони з дружиною телефонували Назару, але на дзвінок відповіла волонтерка. Сказала, що хлопець загинув…
«Його образ світлий. Він мав світле волосся, очі, шкіру, аж пробивався рум’янець. Така в нього і душа була. У ньому не було зовсім ніякої злоби. Його всі знають як дитину-­янгола», — так про свого учня, наймолодшого героя Небесної сотні, розповідає директор Травневської загальноосвітньої школи Василь Оверко. Він не пригадує за хлопцем жодних пустощів. Каже, той був спокійний, урівноважений, доброзичливий. Його всі називали Назарчиком.
Перед випускним Назар з однокласниками посадили на пагорбі біля школи сосни. Насадження має форму тризуба. «Нинішній 9­-й клас — ви­пускники, посадили в той контур тризуба ще 100 сосен. На честь Небесної сотні», — розповідає вчитель.
Назар також любив збирати старовинні речі, які знаходив під час численних походів, а також цікавився історією. Юрій Петрович розповідає, що син частенько його екзаменував: «Тату, а яка сьогодні дата?» Потім сам же відповідав на своє запитання і починав розповідати про історичну подію, яка сталась того дня. Хлопець читав багато книжок. Остання книжка «Холодний Яр» Юрія Горліса­Горського так і лишилась із закладкою на 20­й сторінці.
«Він дуже любив малювати. Я категорично був проти, щоб він ішов вчитися на дизайнера, але він не послухався», — розповідає батько Назара.
Хлопець навчався на третьому курсі Кооперативного коледжу в Тернополі на відділенні дизайну. Він обожнював живопис. Усі роботи Назара мали український дух. Він любив зображати на них калину, тризуб чи козаків. Батько згадує, коли вони минулої осені будували хату, син власноруч виклав мозаїку у вигляді калини.
Саме патріотизм підштовхнув юнака в останню хвилину поїхати на Майдан до Києва, розповідають одногрупники. Ще в середу, 19 лютого, він був на парах. Увечері мав тільки віднести до автобуса, який їхав на Київ, речі для столичного Майдану. Але замість цього поїхав сам. 
«Дуже було тяжко повірити, що його немає. Він весь час був зі мною. Хоча чому був? Він і залишається поруч», — каже тато Назара.
У школі, де вчився Назар, нині відкрито куток пам’яті героя. Там збері­гаються його малюнки. Навчальний заклад також називатиметься на честь хлопця. 1 червня 2014 року червня на школі встановили барельєф героя Небесної сотні.

 джерело: "Небесна сотня"   http://nebesna.pravda.com.ua/nazar-vojtovich.html