9 червня 1901 р. — Бердичівська міська управа отримала від директора народних училищ Київського навчального округу повідомлення про те, що державна нарада при Департаменті промисловості, науки і торгівлі, розглянувши подання Міністерства народної просвіти, постановила відкрити в Бердичеві школу ремісничих учнів. Школу спочатку планувалось відкрити 1 липня 1903 року, але відкриття відбулось восени.  

На побудову будівлі для школи та обладнання майстерень виділяється 59 тис. рублів. Так розпочалась історія машинобудівного технікуму, відомого нині як Бердичівський коледж промисловості, економіки та права.

Початком існування Бердичівського політехнічного коледжу стало відкриття 12 жовтня 1903 року в м. Бердичеві трьохкласної школи ремісничих учнів, яка готувала підмайстрів і робітників середньої кваліфікації для механічних заводів і приватних майстерень у слюсарно-ковальських спеціальностях. Контингент учнів становив 60-90 осіб та складався переважно із дітей відносно заможних городян. З 1919 по 1921 рік школа не працювала, оскільки її приміщення було тимчасово передано під військовий евакогоспіталь.

Рішенням наркомосвіти України школа ремісничих учнів була реорганізована в механічну профшколу, яка являла собою середній спеціальний навчальний заклад для підготовки молодшого технічного персоналу для машинобудівних заводів за спеціальностями «Холодна обробка металів різанням» та «Деревообробка».

22 червня 1929 року Бердичівська механічна школа була реорганізована в Бердичівський технікум хімічного машинобудування. За відгуками підприємств, де працювали випускники технікуму, рівень їх підготовки відповідав тому спеціальному замовленню, якого вимагало виробництво до молодого спеціаліста. Багато випускників технікуму цього періоду проявляли себе як висококваліфіковані спеціалісти. Так, наприклад, випускник Головачов С. М. та інші стали лауреатами Державної премії. 2 липня 1941 року всі випускники захистили дипломні проекти, а ті, що залишилися здали перевідні екзамени.

З 1941 до 1944 року, під час німецько-радянської війни технікум не працював. Окремі викладачі та учні технікуму проводили підпільну діяльність на окупованій території. Однак 25 грудня 1942 року підпільна група була арештована; 16 її членів в кінці лютого 1942 року було страчено.

В 1944 році технікум був підпорядкований наркомату мінометного озброєння. З II половини 1944 року технікум відновив свою роботу як середній спеціальний заклад освіти[3].

28 листопада 1991 року за наказом Мінвузу України № 231 коледж підпорядковується Міністерству вищих навчальних закладів України. До 1993 року коледж готував техніків-технологів машинобудівного напрямку і економістів.

Продовжуючи підготовку молодших спеціалістів з вищеназваних напрямів, у 1993 році коледж відкрив нову спеціальність «Комерційна діяльність». У 1995 році відкрито спеціальність «Бухгалтерський облік», з 1997 року — «Правознавство». У 1999 році відкрито спеціальність «Програмування для ЕОМ і автоматизованих систем», а у 2000 році — «Фінанси».

9 березня 2000 року наказом Міністерства освіти і науки України Бердичівський машинобудівний коледж перейменований у Бердичівський Політехнічний коледж.

11 квітня 2000 року рішенням ДАК Міносвіти і науки України Бердичівський політехнічний коледж акредитований у цілому за статусом вищого навчального закладу І-ІІ рівнів акредитації з видачею відповідного сертифікату.

( За інф. сайту "Мій Бердичів")