У липні 1950 р. в с. Городищі було побудовано сільмаг Забрідського споживчого товариства, проте пайщики даного спожтовариства були незадоволені якістю виконаних робіт.
У липні 1950 року голова селянщинської артілі «Червоний лан» Дурицький розформовує кок-сагизну бригаду, що в свою чергу негативно вплинуло на врожайність кок-сагизу в цьому господарстві.
У липні 1953 року передовими колгоспами були: ім Фрунзе с. Іванків, (голова Дятел), ім. Леніна, Сліпчиці (голова Рябощук), ім. Сталіна, Бежів (голова Бежевець), ім. Маленкова Крученець, (голова Гладиш). Відставали: ім. Калініна, Очеретянка (голова Горобчук), ім. Леніна, Троковичі (голова Проокпчук), 1-Травня, В-Українське (гол. Хабчук), ім. Сталіна, В. Горбаша (голова Пивовар), ім. Леніна, Селянщина (голова Фант), ім. Тельмана, Новосілки (голова Цверк).
22. 07. 1952. – черняхівське МСТ організувало пересувні торгівельні ятки для культурного обслуговування колгоспників під час збирання врожаю.
22. 07. 1950. – в 36 первинних комсомольських організаціях завершилось створення бригад «комсомольського контролю», які стежили за високоякісним збиранням і обмолотом хліба, охороною громадської власності та вели рішучу боротьбу із втратами зерна. Координував роботою цих бригад заввідділом кадрів і оргроботи РК ЛКСМУ Н. Дмитриєнко.
23. 07. 1953.- в артілі ім.Тельмана в с. Новосілки закінчили збирання льону з високими показниками: виконуючи денні завдання, льонозбиральник Франко Мельниченко та тракторист Василь Галанін, організовані бригадиром Міщуком, дені норми перевиконували на 130%, впорались з 30 – ма га. за 4 дні замість запланованих 6-ти.
24. 07. 1647. – в заповіті місцевого поміщика Венедикта Лемеша вперше згадано новозбудовану церкву «В ім’я успіння Пресвятої Богородиці», що знаходилася в с. Бежеві. Будівельники і замовники храму жили в Бежеві задовго до першої згадки про це поселення в документах. Як говорять легенди, «город Бежів було спалено в часи нашестя монголо-татар». Жителі його розбіглися по лісах, а оборонці лишилися лежати на валах — насипах укріплення. Сюди люди збігалися при нападі різних ворогів. А їх у тодішніх слов'ян — древлян було багато. Легенда про затоплення церкви засвідчує смерть захисників міста, бо за легендою церква «затонула» разом з людьми.
25. 07. 1950. – в Черняхівському районному народному суді відбулось засідання в справі м’ясозаготівельника Олександра Білошицького, що працював груповим здавцем м’яса по Високо-Українській сільраді. Зловмисника було визнано винним в здійсненні грошових маніпуляцій і шахрайських дій та притягнуто до кримінальної відповідальності. (джерело: «Колгоспник Черняхівщини № 62 (2942) 30 липня 1950 р.)
25. 07. 1950. – підбито підсумки соц-змагання між Вол-Волинським (нині Хорошівським) та Черняхівським районами в результаті чого показники володарчан виявилися кращими. (джерело: «Колгоспник Черняхівщини № 62 (2942) 30 липня 1950 р.)
26. 07. 1950. – за дострокове виконання плану хлібозаготівель бюро РК КП(б)У і виконком райради депутатів трудящих виніс на дошку пошани: селянщинський колгосп ім. 12-річчя Жовтня (голова - Фант, секретар парторганізації - Прокопчук), який достроково 25 липня закінчив план хлібозаготівель, щеніївський колгосп ім. Маленкова (голова - Романчук, секретар парторганізації - Клименчук голова сільради - Тепенчак) який достроково 26 липня закінчив план хлібозаготівель, та вишпільській колгосп ім. Леніна» (голова - Гладиш, голова сільради - Бурнейко, секретар парторганізації - Пархомчук), який теж 26 липня 1950 р. дочасно завершив план хлібозаготівель.
