(Джерела дослідив та систематизував історик-краєзнавець Юрій Малашевич)
В серпня 1941 року в бою з нацистами між селами Горбулів та Моделів був знищений черняхівський червоно – партизанський загін, утворений в середині липня та очолюваний К. В. Дружинським.
19.08. 1950 р.– за зразкову підготовку і проведення сівби озимих бюро РК КП(б)У і виконком райради депутатів трудящих виніс на районну дошку пошани щеніївський колгосп ім. Маленкова (голова правління - Романчук, голова сільради - Тепенчук), який 23 серпня 1950 р. завершив сівбу озимих на площі 305 га при високій агротехніці, а також на дошку пошани винесли Степаненка Максима та Швирида Миколу – трактористів МТС № 2, які за 10 робочих годин трактором ХТЗ НАТІ у зчепі двох 24 - рядкових сівалок в клітищанській артілі ім. Петровського посіяли 87 га. жита, а з початку сезону – 200 га.
20. 08. 1628 р. – до люблінської трибунальної книги була внесена перша версія заповіту батька Ю. Немирича Стефана. За кілька років до смерті Стефан Немирич відписав частину маєтків у пожиттєве володіння дружині Марті Войнаровській. Із її заяви 1621 р. про те, що на цих маєтках лежить тягар«obligów», дізнаємося про їх склад: містечко Андріївка, села Янків і Стирти. У тестаменті Стефана Немирича опікункою дітей, а отже, і маєтків названо дружину. До люблінських трибунальних книг перша версія заповіту була записана 20 серпня1628 р., а друга складена 24 лютого 1630 р. у Горошках.
21. 08 1919 р. – газета «Трудова громада» зазначала, що загони Дмитра Соколовського "як вихрі, перекидались від м. Бишова на Київщині до Новгорода-Волинського на заході, і з півночі од с. Кухарів до Корніна на південь. Бойовий район отамана розлягався на 150 верст в довжину і на 75 верст щодо ширини. Тут отамана всі знали, надзвичайно шанували, та допомагали - хто чим міг".
21. 08. 1920 р. – у Вільську було створено Комітет незаможних селян.
21. 08. 1944 року – за знищення двох німецьких танків та відсіч атак нацистів уродженець с. Вільськ Петро Григорович Чайківський нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.
21. 08. 1950. – в Черняхові пройшла районна нарада каучуководів в якій взяли участь понад 150 чоловік. Учасники наради заслухали доповідь агронома – каучуковода райвідділу сільського господарства Качанівського «Про догляд за ділянками кок-сагизу, збір насіння, копання коренеплодіві підготовка до сівби» Бригадир кок-сагизної бригади новосілківської артілі ім. Тельмана т. Литвинчук розповів як вони організовували учнів та дітей дитячого будинку на збір насіння.
23. 08. 1928 р. – було утворено Вишпільску сільську раду Черняхівського району.
24. 08. 1923 р. - Бабичівську, Гуто-Юстинівську та Староолександрівську сільради передано до складу Пулинського району.
25-26. 08. 1953 р. – проводила свою роботу нарада вчителів району, вів нараду завідуючий райвідділу освіти Малинівський. Доповів, що за освітній період 52-53 рр. в районі відкрито середню школу, підвищилась успішність, досягнуто реального поступу в політехнічному навчанні учнів. Кращими в поточному навчальному році були Черняхівська та Бежівська середні школи, Черняхівська російська, Стиртівська, В. Горбашівська, Андрієво-Українська семирічки, Плехівська, Крученецька, Щеніївська, Окілківська, Корчівська початкові школи. Високих показників у навчально-виховній роботі домоглися вчителі: А. Волкова, О. Путято, О. Бежевець, Г. Романчук, Н. Безверха, А Верба, О. Добровольський, Р. Хоменко, М. Полюх, Є Сіпович, та ін.. В багатьох школах не реалізовано закону про загальне семирічне навчання. В наслідок цього 120 дітей не змогли вчитись. 8% учнів не перейшли в наступний клас. Низькою успішність учнів була в Очеретянській. Зороківській, Сліпчицькій, Дівоцькій семирічних, Пекарщинській, Федорівській, Головинській, та Вільській початкових школах. Гострій критиці були піддані вчителі: Собчекно, Зосимчук, Духненко, Терещук, Мартинюк, Мовчан та ін.. Виступали вчителі: Чуб, Шендерівський, Кеслер, Хоменко. Директор Черняхівської школи Міщенко зауважив, що Житомирський педінститут неякісно готує педкадри. Вчителі Лук’янчук, Карський-Тишкевич у своїх виступах піддали критиці роботу районного методичного кабінету (завідувачка - Польова), роботу шкільних бібліотек та піонерських організацій. З обміном досвіду виступили вчителі Вахівська , Суходольська, Рубан
25. 08. 1919 р. – загони соколовців разом з війську УНР визволяють Житомир, 27 серпня – Брусилів. Ще перед цим повторно був взятий Радомишль. Під час серпневого наступу Армії УНР на Київ повстанська бригада імені Дмитра Соколовського прилучилася до І-го Українського корпусу. Урочисті заходи з приводу визволення від більшовиків провадилося з великою урочистістю, молебнями, освяченням зброї. В час цього тріумфу і найбільших перемог гине отаман Василь Соколовський, який перед цим був підступно зхоплений агентами ворога.
