Палац Ганських у Верхівні - легендарне споруда, де створював свої творіння Оноре де Бальзак. Саме за цим сьогодні тут знаходиться музей на його ім'я. Це одна з найвідоміших і саміх цікавих пам'яток Житомирщини
Невеличке село Верхівня на Житомирщині стало відомо завдяки любові польської графині Евеліни Ганської та великого французького письменника Оноре де Бальзака. До наших днів зберігся палац, деякі підсобні приміщення, а також ландшафтний парк оточував садибу.
Історія дружби Бальзака і Ганської почалася з листування. Вражена талантом письменника Евеліна написала йому два листи за підписом Іноземка. Другий лист приголомшив Бальзака.
Третій лист Евеліна вже підписала справжнім своїм ім’ям. Після цього почалося листування яке тривало понад 16 років. Оноре завалював Евеліну листами, в яких неодноразово освічувався у палкому коханні.
Евеліна була одружена з дуже заможним польським магнатом Вацлавом Ганським, що був старшим на 22 роки. Вона народила йому семеро дітей. Хоча вижила лише одна донька. Красуня нудилася в своєму розкішному палаці й мріяла про щось більше. Перша зустріч Ганської із Бальзаком відбулася 1833 року у Швейцарії. Під час другої зустрічі вони домовились, що по смерті старого Ганського одружаться. З тих пір Оноре жив коханням до Евеліни. Він працював по 15 годин на день, підтримуючи свої сили величезною кількістю чорної кави, але незважаючи на працю письменник був у глибокій борговій ямі.
У 1842 році помер старий Ганський. Евеліна стала вільною. Багатюща вдова – ось ідеальна дружина для Бальзака. Але Евеліна тривалий час відмовляла письменнику. Хоча вони зустрічались і навіть мали дитину, яка, на жаль, народилася мертвою.
13 вересня 1847 р. — у Бердичеві проїздом до села Верхівня, що на Ружинщині, вперше побував французький письменник Оноре де Бальзак. У своєму "Листі про Київ" він писав про забудову міста: "Там я с изумлением узрел картину невиданную: дома в Бердичеве танцуют польку, иначе говоря, клонятся кто вправо, кто влево, кто вперед, а иные из них вообще распадаются на части; величиной они по большей части напоминают наши ярмарочные балаганы, а чистотой – свиной хлев. Для европейца, жителя Парижа, зрелище это столь неожиданно, что свыкнуться с ним удается далеко не сразу. На улицах еврейского стойбища было полным-полно евреев. Оказавшись в Бердичеве, недоумеваешь: неужели в этих домах, которые три парижских рассыльных могли бы унести с собою за один присест, в самом деле живут люди?". Саме тоді Оноре де Бальзак також написав відомі слова, які всі, хто з любов'ю пише про Бердичів, з задоволенням цитують і сьогодні: "Тут я увидел настоящие степи, ибо Украина начинается в Бердичеве. По сравнению с нею все виденное прежде – ничто. Передо мною простиралась пустыня, царство хлебов, куперовская прерия с ее безмолвием. Здешние почвы – украинский чернозем, слой черной и жирной земли толщиной до полусотни футов, а то и больше; такие поля никогда не удобряют, а сеют на них только зерновые".
Маєток Ганських Бальзаку дуже сподобався. Але Евеліна знову відмовила Оноре. Ні з чим Бальзак повернувся до Парижа. Тут його здоров’я сильно похитнулося. 1848 року письменник вже дуже хворий знову приїхав у Верхівню, де прожив до березня 1850 року.
Кабінет Бальзака У палаці для Бальзака були створені суперумови. Так розкішно він ніколи не жив. Кімнати палацу ще й досі пам’ятають великого письменника. Пам’ятає його і затишний парк, яким хворий Бальзак прогулювався із спеціальною паличкою. У березні 1850 року Оноре де Бальзак та Евеліна Ганська все ж таки одружились. Після цього письменник прожив лише п’ять місяців.
У колишньому палаці Ганських нині розташований технікум. Він у непоганому стані підтримує парк маєтку, в якому збереглася Бальзаківська криниця. Парк займає площу 33,75 га. Капличка, що збереглася у парку, тривалий час служила родовою усипальнею Ганських. Зараз у ній православна церква.
Парк Також у маєтку збереглися два старовинних флігелі в одному з яких мешкав управляючий маєтком, а в іншому була графська кухня. Кажуть від флігеля-кухні до палацу колись вів підземний хід, яким слуги діставляли страви прямо до їдальні. Зараз у приміщенні їдальні бібліотека технікума. Про те, що бібліотека колись була панською їдальнею нагадують колони та розкішна ліпнина. А приміщення, де колись проходили веселі бали – нині
