Таким було перше враження від України у нашої гості з Польщі, колежанки моєї доньки – студентки Вроцлавського університету Кінги Сроки. Їй 20 років, а загальне враження від нашої держави повернуло її в дитинство не дарма, Польща вступила до Унії Європейської у 2004 році. Саме тоді, зі слів Кінги, Польща виглядала так, як Україна сьогодні: погані дороги, непрезентабельний вигляд будівель і споруд, що були побудовані ще при совдепії. Давно вже ловлю себе на думці про те, що коли приїжджають гості з ближнього зарубіжжя – Білорусі, Польщі – якимись іншими очима дивишся на звичні для ока місцеві «пейзажі». І справа навіть не в убогості нашого з вами життя, а у ставленні до цього кожного. Бо якби ми не були такими байдужими до власного містечка, то не дозволили б приватним підприємцям магазинів «Вопак» та «Гастроном центральний» так НЕ любити Черняхів, щоб своїм жахливим виглядом  псувати принаймні центральну його частину!!! І та жахлива тряпка, що вже протягом років, - не місяців, вісить на «Вопаку», що зовсім нікого не бентежить?

Та написати хотіла навіть не про це. Здивувала Кінга тим, що із захватом фотографувала в перші дні в Україні знаєте що – наш державний прапор в центрі Черняхові, в Житомирі на площі Перемоги, в інших місцях, а коли отримала стяг у подарунок, то була дуже щаслива. На відверте здивування пояснила, що у Польщі надзвичайно поважають свої державні символи, особливо – прапор. І там не дозволено використовувати його так широко (на власних будинках і навіть на сараях, в машинах і не тільки). А за такі пошарпані прапори, які ми споглядали на деяких офісних приміщеннях в Житомирі -  у Польщі власники отримали б чималий штраф. Коли прапор помирає, саме так називається час непривабливого вигляду стягу, існує спеціальний ритуал його поховання – спалення в спеціальному місці і з особливими почестями. Те ж саме з використанням гербу Речі Посполитої. І таке ставлення до символів держави у поляків виховують із раннього дитинства.

У нас до такої поваги ще трохи далеко. Декілька днів тому в одному з черняхівських магазинів побачила цікаве печиво… з гербом України. Можливо раніше й не звернула на це уваги, якби не згадала дівчинку з Польщі. Придбала декілька спеціально, щоб проілюструвати цей допис (фото донька зробила). Вийшло навіть  креативно. Але невже печиво – це місце для зображення головних символів держави? Якось і рука не піднімається, щоб його взяти і з’їсти. А яка повага до державних символів виховається у дитини, котра їстиме такий смаколик!..

Повертаючись додому наша полька була під враженням. Точніше – під різними враженнями. Ми показали їй різну Україну: від села до столиці. Навіть побували на екскурсії у приміщенні Верховної Ради України (дякуючи народному депутату Павлу Дзюблику та його помічниці Наталії Когут). Кінга дуже бережно загорнула подарований прапор і поклала окремо – символ держави не має бути разом з повсякденними речами, - так пояснила. А я в думках подякувала їй, що навчила як правильно бути патріоткою. Вона ж поїхала на Батьківщину з іншими думками, якими поділилася: «Мене вразила не Україна, а українці – своїм доброзичливим ставленням, гостинністю, готовністю допомогти. А люди, мабуть, у всіх країнах здатні забувати про хороше. Сьогодні частина польського суспільства починає говорити про те, що вже їм погано в Євросоюзі, що їх вже змушують контролювати якість води в унітазі. А те, що свого часу Унія надавши кошти полякам дала можливість побудувати нові якісні дороги, утеплити будинки задля ефективного використання газу, електрики, вирішувати питання з утилізацією сміття, з якістю води і продуктів, - сьогодні поляки стали забувати. Тому тепер усім євроскептикам казатиму – їдьте в Україну».

Автор статті Тетяна Тарнавська