Історики вже давно з`ясували, що відбувалося у день 23 лютого 1918 року, коли за традицією вважалося, що в цей день молода Червона Армія зупинила німецьких окупантів під Псковом і Нарвою.

Ну, по-перше, Червоної Армії на той час ще не було. Вона виникає тільки на початку осені 1918 року. 2 вересня постановою Центрального виконавчого Комітету створювався Революційний Воєнний Совєт Республіки, який здійснював керівництво збройними силами більшовиків. Його головою за пропозицією Я.Свердлова (1885-1919) призначили Л.Троцького (1879-1940). Ось з цього фактично і почалася Червона Армія.

Як Ви, шановний читачу, бачите, ці події ніякого відношення до 23 лютого не мають.

А що ж насправді було 23 лютого? Коли більшовицька делегація у Бресті почала тягнути час, не підписуючи мирну угоду із Німеччиною, тоді німці 16 лютого повідомили, що відновлять воєнні дії о 12 годині 18 лютого, тим самим заставляючи більшовиків підписати мир.

18 лютого, як і було оголошено, німці почали наступ. Без особливих зусиль вони взяли Двінськ, Венден та інші міста. Дехто з істориків вважає, що вони діяли невеликими загонами чисельністю по 100-200 чоловік.

Двінськ, наприклад, був узятий загоном з 60-100 чоловік. Псков зайняв незначний загін, який приїхав на мотоциклах. У Режиці німецький загін був настільки мізерний, що навіть не зміг зайняти телеграф, який ще працював цілу добу.

Тобто, можна зробити висновок, що повномасштабного наступу великої німецької армії на Петроград не було. Але і такий невеликий наступ німецької армії заставив більшовиків, щоб утриматися при владі, підписати Брестський мир. Що і відбулося 3 березня у Бресті.

Як ви бачите, ні звитяжної Червоної Армії, ні якихось великих боїв на захист країни, не було.

Тепер давайте подивимось, звідки все ж таки взялось оце 23 лютого як свято Червоної Армії. Треба тільки нагадати, що Червону Армію створив Лев Троцький. Але в боротьбі за владу Троцький програв Сталіну (1879 – 1953) і тому прийшлося через двадцять років (1917 – 1937) писати нову, під себе, історію.

І в цій історії треба було відсунути Троцького, як засновника Червоної Армії, з першого місця кудись на маргінес. І поставити, скрізь Сталіна. Це Сталіну вдалося.

Ось тоді і виникла ця дата, 23 лютого 1918 року, як дата заснування Червоної Армії, і з тих пір стали писати, що саме в цей день «доблестная Красная Армия остановила под Псковом и Нарвою тевтонские орды».

Так і пішло. З тих пір (23 лютого 1938 року)цей день святкується, як день Червоної Армії, а після розпаду Радянського Союзу, як День захисника Вітчизни. І хоч в нас своя окрема, власна держава, і в екстремальних умовах будуємо власні Збройні Сили, але за інерцією продовжуємо святкувати чуже свято чужої держави.

У своєму виступі на День Незалежності 24 серпня 2014 року президент України Петро Порошенко сказав, що ми більше не будемо святкувати чуже свято чужих збройних сил.

Дійсно, у нас є свої збройні сили зі своєю звитяжною історією. Українська військова традиція у нас збереглася з давніх давен. Ще за часів княжої доби (ІХ – ХІУ століть) на Україні формується своє власне військо.

Воно завжди допомагало нашому народу захиститися від ворогів. Найбільш відома сторінка військової історії – це часи Хмельниччини і доба Запорозького козацтва.

Навіть після зруйнування Запорозької Січі російськими військами у 1775 році військова традиція не загинула і завжди виникала кожного разу, коли Україна ставала на боротьбу за волю і свою власну державу.

Тому не дивно, що Запорозьке козацтво відзначало давнє християнське і народне свято Покрову Пресвятої Богородиці, яке вони визнавали одним із своїх найголовніших свят, бо вона вважалася покровителькою усього українського козацького війська.

Це свято має глибоке коріння. У 860 році, за легендою, військо давніх русів на чолі з київським князем Аскольдом (? – 882) взяло в облогу центр православ`я – Константинополь, намагаючись захопити місто.

Мешканці столиці Візантії у гарячій молитві звернулись до Богородиці з проханням про порятунок. І Богородиця, за оповіданнями, з`явилась перед людьми та вкрила їх своєю покровою ( омофором, – тобто довге, широке, велике покривало, під яким заховалися люди).

Після цього вороги вже не могли побачити цих людей. Як вказують деякі джерела, вражений Аскольд та його дружинники прийняли святе хрещення та стали християнами.

Це свято святкується 14 жовтня. Недарма, що у 1999 році Президентом України Леонідом Кучмою було прийнято рішення, що 14 жовтня відзначається як День Українського козацтва.

Тому думаю, що 14 жовтня можна відзначати, як День захисника Вітчизни. І тут буде все вірно, бо традиції нашого народу тягнуться з глибин віків і приводять до цього славного Дня – 14 жовтня, на Покрову Пресвятої Богородиці, яка захищає своїх дітей від усіх ворогів і надихає Українське військо боронити нашу землю, нашу славну Україну.