Якщо вірити архівам нацистських спецслужб, на керівника фашистської Німеччини Адольфа Гітлера було здійснено від 17 до 20 замахів. Правда, письменник Вілл Бертольд, який свого часу був репортером на Нюрнберзькому процесі, вважав, що замахів на вождя нацистів було здійснено не менше 42-х. Однак, останні дані показують, що Гітлера намагались позбавити життя не менше п’ятдесяти раз.

За життя фюрера замахів на нього було скоєно багато. А після смерті Гітлера їх стало ще більше: у повоєнні роки в Німеччині (та й в інших країнах Європи) з’явилось стільки “учасників замахів на життя диктатора”, що дослідники не знають, кому вірити. Не віриться, але були такі учасники і в Бердичеві! Принаймні, якщо вірити спогадам Валентини Семенівни Мартинюк, приведеним у міськрайонній газеті “Земля Бердичівська” (замітка “Бердичів, серпень 41-го”, №30 від 14.04.1999 р.). Як відомо, 6 серпня 1941 року наше місто відвідав Адольф Гітлер. Валентина Мартинюк стверджувала, що разом з унтер-офіцером Пітером із Гамбурга планувала здійснити замах на Гітлера під час його перебування у Бердичеві. Ось її спогади:

     – В ту пору мені було 18 років. Мешкала на другому поверсі будинку, що дотепер зберігся навпроти універмагу. На нічліг прийшли два унтер-офіцери, один з яких, русявий Пітер, добре володів російською мовою, а другий трохи її розумів. Довідалася, що обидва з Гамбурга, колеги. Пітер попросив, щоб я розповіла про себе. Запитав, чи була комсомолкою. Я сказала правду: так, була комсомолкою. А він признався, що його сім’я дружила з сім’єю Тельмана. Разом з ним фашисти заарештували й Пітерового батька, а потім і маму та його самого. Батька розстріляли есесівці, мама і він вийшли з в’язниці, а Тельман в ній дотепер.

Пітер служив у німецькому штабі на Червоній горі. Якось вранці, збираючись туди, він сказав, що сьогодні Гітлер проїжджатиме Бердичевом і цілком можливо, що на кілька хвилин зупиниться для парадної зустрічі з військом та населенням. А ще перед тим він навчив мене користуватися гранатою, яких приніс дві. Того ранку одну поклав у свою сумку, другу дав мені і сказав, що Гітлер — ворог усіх народів, якщо його вбити, то війна закінчиться негайно, може й Тельман буде врятований таким чином. Якщо “фюрер” їхатиме у Бердичів з боку Вінниці, то кине в нього гранатою на Червоній горі, а якщо з іншого боку, то, можливо, це вдасться зробити мені.

Зсередини пришиваючи до кофти кишеню для гранати, а потім оббинтовуючи до плеча ліву руку, щоб нею притискати до тіла зброю, я, глянувши у вікно, побачила, що діється навпроти церкви. Посеред дороги стояли з короваями люди в цивільному, оточені з усіх боків великою кількістю німецького війська. Приготування до виходу на вулицю закінчила молитвою. Намагалася якось пробратися крізь військо до краю вулиці, але марно. Простояла з притисненою

до грудей гранатою годин із дві – доки не оголосили, що Гітлер сьогодні не приїде.

Пітер повернувся зі служби вкрай незадоволений тим, що не зміг виконати свого наміру. А наступного дня його відправили на якусь військову операцію.

Прихопивши обидві гранати, він вийшов з квартири. А через якийсь час на мосту через Гнилоп’ять, що поруч з кляштором, прогримів вибух. На моє запитання, чому забирають речі Пітера і де він сам, німці дали зрозуміти, що він більше не повернеться, торохтіли щось про партизанів. Я вважаю, що Пітер цими гранатами підірвав себе і разом з автомобілем знищив усіх, хто в ньому їхав.

На жаль, не цікавилася його прізвищем. Просто Пітер зберігся в моїй пам’яті. А жаль, бо якби знала прізвище, то по ньому, може, вийшла б на його маму і розповіла б, яким був її син у Бердичеві. А ось у музей Тельмана написала про все, пов’язане з Пітером, і просила розшукати Ірму Тельман.

Гітлер таки приїхав у Бердичів – на третій день після того, як я вийшла з дому з гранатою під пахвою. Бачила його з балкона разом із Антонеску, але зі спини. В оточенні війська вони прямували туди, де стоїть пам’ятник Т.Г. Шевченку. Мабуть, на офіцерське кладовище, щоб віддати честь загиблим воякам рейху.

Здійснити план убивства не вдалося – Пітер загинув.

Ось така інформація про 43-й, чи може 51-й замах на Гітлера.

За матеріалами сайту "Мій Бердичів"