Горбулів – старовинне поліське село на північному сході Черняхівського р-ну Житомирської обл., доля якого схожа на більшість населених пунктів нашого краю. Розташоване за 25км від районного центру Черняхова, за 55км від обласного центру Житомира та 135км від столиці України - міста Києва. Відоме село Горбулів з 1584 року, але археологічні знахідки говорять про те, що поселення тут було з часів палеоліту. Через село протікає річка Верхолужка з притокою Рудою, які впадають в річку Бистриївку.

Горбулів розташований на рівнині, оточений лісами і болотами. Назву отримало від височин чи горбів. З цих височин особливо примітним є курган Дівич-гора.

У далеких краях Горбулів був знаний покладами лабрадоритів і виробів з цього чудо-каменю. Потужний (як на той час) кар’єр відкрив у 1909 році італійський підприємець Лива. Видобували і обробляли камінь вручну. Це були переважно надмогильні пам’ятники. Тут їх мало хто міг придбати, а от за кордоном господар мав від них великий зиск.

На території польського кладовища є пам’ятник Ливі (1876-1925). Тут похована і його дружина.

На краю села, з-за кущів, визирає чорний скелет вітряка. Похилений наче Пізанська вежа, але ж справжній, не розібраний і перевезений, а де звели, де працював там і стоїть. Це треба бачить! Абсолютно все з дерева, навіть вцілілий механізм. Завжди вражало, як наші пращури робили руками такі споруди.

Серед села стоїть закинутим і руйнується костел Непорочного Зачаття Діви Марії. Збудований у середині 19 ст., в стилі неоготики. Збудували храм, імовірно, тодішні власники села - шляхтичі Подгороденські.Костел має значні розміри та цікаву архітектуру. В інтер'єрі частково зберігся декор - дерев'яна арка вівтаря, розписи по штукатурці. Ще є пуста рама від Чудотворної ікони Матері Божої Горбулівської, яка тепер знаходиться в храмі св. Софії в Житомирі та має свій немалий культ. Товщина стін - 1,2 метри.

Поряд розташований закинутий польський цвинтар, де вцілілі надгробки 19 століття.