Кожна травинка зростає на своєму корені ¾ кажуть в народі. Духовним коренем кожного із нас є відчуття свого роду, оточення і той клаптик землі, на якому зростав. Саме це відчуття єднає кожного з нас з цілим народом.

Для кожної людини найдорожчим є те місце, де вона народилась, де провела свої дитячі роки, тобто її мала батьківщина.
“ Кожному мила своя сторона”¾ кажуть в народі. Наше село Селець уособлює для нас Україну, і домашню оселю, і стежку біля рідного дому, і поріг батьківської хати.
Любов до рідного села, де тече маленька річка Очеретянка, на березі якої минає босоноге дитинство, лелеки, які селяться на кожній вулиці, як провісники щастя, шумливі гаї, Тарасова гора, Замкова гора, залишки бузкової алеї панського маєтку, стара бабуся–верба, де в дитинстві, здавалось живе лісова Мавка, буде з нами до глибокої старості.
Осередком духовності села була і є школа. В 1876 році це було Селецьке (Фасівської волості) однокласне народне училище Міністерства народної освіти, в якому навчалось 29 учнів. Вона стояла на пагорбі, внизу протікала річка. В одній кімнаті навчалися діти, в другій – жили вчителі.
До початкових народних училищ приймали дітей віком від семи років, навчання тривало 3 роки. Тут давалися елементарні знання арифметики, читання, письма і Закону Божого. Згідно розпорядження Київського губернатора Д.Г.Бібікова (1832 р.) всі предмети в училищах читалися виключно імперською російською мовою. Навчання в училищах тривало шість днів на тиждень з 8.00 по 17.00; дві пари (по 90 хв кожна до обіду і дві пари після обіду, який тривав з 11.00 до 14.00). Щотижня учні мали 4 пари арифметики, 4 – читання, 4 – Закону Божого, 2 – читання рукописів, 2 – читання Біблії і 6 – письма. Всі навчальні предмети, крім Закону Божого, вів, як правило, один вчитель. В однокласних сільських училищах навчалися 3 роки, в двокласних – 5. Навчання в цих школах проводилися за програмами, затверджених Синодом. Основними предметами були: російська мова, закон Божий, арифметика, чистописання, церковний спів. Крім того, в багатьох з них, учні одержували початкові знання з географії, російської історії, природознавства. Навчання в школах розпочиналося 1 жовтня й тривало до 1 травня. Вчителям категорично заборонялося бити учнів, тягати їх за вуха, обзивати лайливими словами. Вчителі не дуже вдавалися до похвал старанних учнів і занадто не засуджували невстигаючих.
Церковнопарафіяльні школи в більшості своїй давали освіту селянським дітям. Рівень освіти церковнопарафіяльної школи відповідав рівню теперішньої неповно середньої школи. Серед підручників, за якими навчалися учні, були: “Пространный” і “Сокращенный Новий Завет”, І і ІІ частини “Арифметика” Буссе, “Арифметика” Больмана, “Алгебра” Белівіна, “Всеобщая древняя история” Кайданова, “Русские прописи” та інші.
Розвиток освіти в селі з часу заснування і до 1909 року мало досліджений і не підтверджений документально. З 1909 по 1914 рік у школі працювали такі вчителі як Стефан Миколайович Матвійчик, Сергій Олексійович Алексєєв, Даміан Васильович Назаренко, Павло Давидович Рой, Марія Василівна Алексєєнко. Законовчителем був священник Микола Северіанович Ковальницький.
Станом на 1.01.1915 року Селецьке народне училище Фасівської волості, поштова станція Топорище, розміщене у власному домі. У школі навчалося 66 хлопчиків та 10 дівчаток.
Завідувач: Сергій Олексійович Алексєєв.
Законовчитель: о. Микола Ковальницький.
Вчителька: Марія Василівна Алексєєва.
Вчитель гімнастики і співів: Сергій Алексєєв.
“На утримання вчителів отримано від казни –840 крб., від земства –66 крб. і від общини – 224 крб.
Завідуючий училищем Сергій Олексійович Алєксєєв, учительська семінарія , на службі з 1 вересня 1910 року - з 1 вересня 1911 року, утримання – 400 крб.
Вчителька Марія Василівна Алєксєєва, жіноча гімназія, 1вересня 1911року – 1 вересня 1914 року, утримання – 360 крб.
Законовчитель, священник Микола Северіанович Ковальницький, на наступній посаді з 1 жовтня 1887 року, камил.- 1903р. , утримання – 100 крб.
При училищі є 1 десятина землі, на якій розміщений сад та город.
Співам та гімнастиці навчає завідуючий училища.” (Державний архів Житомирської області. Пам’ятна книга Дирекції народних училищ Волинської губернії на 1915р.)
Період 1917 – 1920 рр. вважається воєнно-перехідним.
Нова школа повинна стати демократизованою та українізованою. В ній обов’язково вивчалися природознавство і краєзнавство. Навчав вчитель Шиндерівський І.П.
Зі слів односельчан, батьки яких навчалися, школа давала міцні знання, вчитель був дуже строгий, наповненість класів була велика, біля школи був гарний сад, доглянуті квітники.
В 1924 році була запроваджена обов’язкова початкова освіта.
В 1929 році перейшли навчатися в інше приміщення, в центр села, де зараз знаходиться сучасна школа. В цьому приміщенні одночасно була школа, сільська рада, клуб і бібліотека. Початкові класи залишилися в старій школі
В 1934 – 1935 рр. в молодших класах викладав вчитель Олексієнко. Педагогічний колектив цього навчального року був слідуючий:
1. Трохименко Віктор Кирилович – математик
2. Пількевич Євгенія Борисівна – викладала нім. мову
3. Цьома Сергій Семенович – укр. мову
В 1937 – 1940 роках в школі були паралельні класи. М.І. Вознюк (1929 року народження) згадує, що в 1937 році, коли він навчався в 1 класі у них було в класі 30 учнів. І був ще один 1 клас. І так всі наступні класи були паралельні.
В 1937 році не вистачало кадрів, тому спочатку на курси направляли кращих випускників, а після їх закінчення вони ішли в педвузи.
В 1940 році на такі курси були направлені Демчук Олександра, Григорчук Євдокія, Заречна Василина.
В роки війни 1941 – 1945 рр навчалися тільки молодші школярі.
Директором і вчителем школи був Муромцев Опанасій Іванович.
Навчання продовжилось після визволення села. Учням була повернута бібліотека, яку сховав директор школи, коли в селі господарювали німці. Вчителям видавали пайки: муку, крупу.
В 1946 – 1948 р директором школи була Ніна Яківна Ковтонюк.
В школу пішли діти, які не навчалися, тому в класах були різновікові діти. Не вистачало книг, підручників, шкільного приладдя.
Педагогічний колектив: Цимбалюк Сергій Федотович, Носков Сергій Іванович, Ковальчук Андрій Лукич, Артемчик Василина Оксентіївна, Легенчук Андрій Петрович.
В 1949–1950 н.р директором школи був Збиковський Володимир Антонович.
З 1952 року по 1960 рік Селецьку школу-семирічку очолювали різні директори: Мордалевич О. І., Зубович М. Є., Романчук М. Т., Захарчук П. П.
За цей період школу закінчили 240 учнів. Найменша кількість учнів у 1959 – 15, а найбільша у 1956 – 46 учнів.
1960 – 1964 рр. директором був Адам Антонович Шафаренко.
У 1965 році директором школи було призначено Василя Степановича Габрука. На той час учні навчалися в новому приміщенні школи та старому, що на самому березі річки. З його ініціативи було зроблено добудову правого крила школи (дві класні кімнати, спортзал та коридор), що дало змогу перевести всіх учнів школи до одного приміщення. За цей період школу закінчили 302 учні.
З 1971 по 1975 рік школу очолює Владислав Марцелович Сорочинський. За час його керівництва покращується робота піонерської організації, високого рівня досягають гуртки художньої самодіяльності, спортивні секції.
З вересня 1975 року директором школи призначено Любов Василівну Ярмоченко. За час її керівництва перекрито дахи шкільних приміщень, побудовано туалет, заасфальтовано подвір'я школи (при підтримці керівників села голів колгопу Л. Я. Коломійця, Л. М. Жидецького, голови сільської ради В. І. Ткачука, голови райвиконкому А. М. Залізка). Оновлено методичний кабінет та кабінет директора школи.
У вересні 1986 року Л. В. Ярмоченко було обрано головою Селецької с/р, а школу очолив Сергій Федорович Волинчук, який за власні кошти купив труби та батареї для парового опалення (пізніше гроші були повернуті фінвідділом) З 1979 по 1989 рік школу закінчили 119 учнів
З 1989 по 2000 рік директором школи була Галина Тихонівна Крижанівська.
За період її керівництва було зроблено централізоване парове опалення, металевий паркан, благоустрій території (під'їздні шляхи вимощені тротуарною плиткою), оздоблена лицьова сторона приміщення школи. З 1990 по 2000 рік школу закінчили 112 учнів

З 2001 по 2004 рік директором школи була Натела Генадіївна Крученюк
В цей час було зроблено капітальний ремонт опалення, встановлено нові котли.
З 2005 року школу очолює Руслан Іванович Іваницький. За час його керівництва в приміщенні школи було замінено старі вікон, придбано меблі, парти та стільці для класних кімнат, викопана криниця, встановлено насосну станцію, збудовано новий туалет, придбано комп’ютерну техніку та аудіо апаратуру. Встановлено нова електроплита та бойлер в шкільній їдальні, придбано холодильник, морозильна камера, електром’ясорубка та посуд.
За два останні десятиліття школу закінчили 92 учні.
За роки свого існування наша школа дала путівку в життя багатьом учням. Серед них чимало педагогів, інженерів, агрономів, військових і просто хороших людей, які знайшли себе в житті.
Випускники школи, які обрали професію педагога
1. Цимбалюк Сергій Федотович
2. Демчук Василина Платонівна
3. Климчук Марія Лавринівна
4. Волинчук Марія Данилівна
5. Опанасюк Галина Дмитрівна
6. Демчук Олександра Мілівна
7. Назаренко Міля Дем’янівна
8. Волинчук Сергій Федорович
9. Габрук Василь Степанович
10. Ковальчук Андрій Лукич
11. Легенчук Андрій Петрович
12. Ярмоченко Микола Володимирович
13. Ярмоченко Віктор Володимирович
14. Опанасюк Любов Василівна
15. Корнійчук Валентина Филимонівна
16. Климчук Надія Мусіївна
17. Вознюк Алла Миколаївна
18. Рускевич Євгенія Миколаївна
19. Пелікша Олена Степанівна
20. Ярмоченко Інна Миколаївна
21. Забродська Катерина Миколаївна
22. Рюмшина Анжела Володимирівна
23. Григорчук Наталія Борисівна
24. Шуляк Олена Олександрівна
25. Шуляк Любов Олександрівна
26. Крижанівська Вікторія Олександрівна
27. Заречна Наталія Леонідівна
28. Шкандевич Надія Петрівна
29. Заречна Оксана Леонідівна
30. Готьє Юлія Олександрівна.