Початок історії Андріївської школи тісно пов'язаний з існуванням на Андріївських землях німецької колонії. На відміну від українських селян, німецькі поселенці мали цілий ряд пільг від царського уряду. Тому і заснуванням школи село завдячує саме німцям-колоністам. Треба віддати їм належне – навчали вони не лише своїх дітей, а й охочих до знань дітей місцевих селян.

В 1866 році німецькими колоністами була заснована німецька національна школа для спільного користування, в якій з 1903 по 1907 роки навчав дітей учитель Адольф Дамшь, утримання якого обходилось у 70 карбованців. В школі на той час навчалось 43 хлопчики і 21 дівчинка.

За навчальним закладом  було закріплено 6 десятин землі. Навчання розпочиналось з 1 вересня, інколи з 1 листопада, а то і грудня. Це було пов’язано з ходом сільськогосподарських робіт в селянських господарствах, де діти, як іноді і зараз, були важливими помічниками. А за відсутністю будь-яких соціальних пільг, на першому місці стояло питання виживання родини, а вже потім навчання. Та й держава не дуже переймалася рівнем освіти селянських дітей: маєте змогу утримувати школу – утримуйте, не маєте – ніхто вам не допоможе в цьому.

Після революції, коли затихло полум’я Громадянської війни і село стало повертатися до мирного життя, в 1924 році у 3-х класній школі, збудованій у 1921 році навчав дітей Ганис Решпольд Фридрихов, який проводив заняття на німецькій та російській мовах. Він мав тижневе навантаження від 36 до 42 годин. Крім школи займався лікнепом. Оплата праці становила 198 крб. у місяць. Заняття в школі на той час розпочинались з 15 грудня. Бачимо, що зв'язок освіти села з німцями-колоністами був досить тривалим.

З початком колгоспного періоду в історії села, не зважаючи на тяжкі часи, нестачу найнеобхіднішого, матеріальну скруту, освіту не було забуто. Так 5 жовтня 1924 року на зборах членів КНС с. Андріївка колонія, серед інших важливих питань розглядалося і питання про вступ колгоспної до хати-читальні та про обов’язкове  відвідування школи дітьми членів КНС.

         Аналогічні збори відбулися 14 жовтня 1924 року в с. Андріїво-Українське, де на повістку денну було винесено питання «Про обов’язкову посилку дітей незаможників до школи».

         Збори ухвалили:

1. Беручи до уваги важливість освіти, а саме бідного класу, обов’язково кожен член КНС повинен направити всіх дітей до школи.

2.  По невиконанню цього, передати його до судової відповідальності, як ворога освіти.

Ця характерна для тих часів постанова простої сільської ради свідчить про ту увагу і розуміння важливості освіти, перш за все простих людей, в ті складні та неоднозначні часи.

Як нам не вистачає цього зараз! Є можливість безкоштовно отримувати освіту, є школи, є підручники, є досвідчені вчителі, які не тільки можуть, а й хочуть навчати, а багато дітей не хочуть вчитися, і батьки часто-густо цьому потурають.

Щодо грамотності населення, то на 15 червня 1922 року в селі був такий стан:

Село Стан грамотності         К-ть чоловіків     К-ть жінок

Андріїво-Український грамотні    430   150

         малограмотні     96     21

         неграмотні 18     29

Андріїво-Німецьке       грамотні    275   155

         малограмотні     80     5

         неграмотні          3       10

Воров

(Очеретянка)       грамотні    175   80

         малограмотні     121   42

         неграмотні          100   80

Рудня Воровська         грамотні    128   53

         малограмотні     17     45

         неграмотні          18     20

В 30-х роках в селі було дві школи. В акті від 19.12.1930 року про перевірку роботи Андріївської сільської ради зазначалося: «В селі є однокомплектна 3-х річна школа,  якою охоплено 38 дітей. Поза школою залишилося дітей шкільного віку – 7. Також є школа підлітків, де навчається 34 учні. Але навчання не проводиться, тому що діти не з’являються на уроки. Хата читальня не проводить ніякої роботи».

В акті від 04.02.1931 року перевірки Андріївської сільської ради помічником міжрайпрокурора Майле Е.Я. відмічалося: «Неписемних – 16, які прикріплені до школи. Лікнеп свою роботу розпочав у кінці грудня. Відбулося 1 заняття. На цьому робота лікнепу і закінчилась. В школі – 40 учнів. 30 % не відвідують школу із-за снігових заметів. В школі не має гарячих сніданків. Необхідно з'ясувати причини неявки дітей до школи і винних негайно притягти до кримінальної відповідальності».

Взагалі робота лікнепу викликала в цей час багато нарікань. Наприклад, в акті від 05.01.1932 року обстеження роботи лікнепу по Андріївській сільській раді інспектором Шевченко та головою сільської ради Гресіком зазначалося: «Всього не писемних – 45, мало писемних – 20. Робота перекинута на культурну комісію, яка зовсім не працювала і ніяк не реагувала на зрив роботи, відвідування лікнепу – 20 %. Селищна рада ніяких заходів не вживала».

Після визволення села, школа була в числі перших об’єктів, які було відремонтовано. Цей факт був відмічений постановою сесії Черняхівської Районої Ради депутатів від 2-3 грудня 1944 року.

 В 1945 році в селі Андріївка було додатково відкрито початкову школу. В цьому ж році, внаслідок реорганізації Воровської (Очеретянської) семирічної школи, яку перевели в типову початкову школу із-за відсутності контингенту учнів, рішенням Черняхівської Районної Ради в Андрієво-Українській школі було відкрито 5-й клас.

Не одразу діти, відірвані на декілька років від навчання війною, повернулися до школи. Багато зусиль довелося прикласти педагогічному колективу, щоб діти повірили – нарешті війна закінчилась, час повертатися до мирного життя, час починати наздоганяти втрачене за час війни навчання. Не одну догану отримав директор в ці роки за те, що діти погано відвідують школу і погано вчаться. Але колектив продовжував працював, не покладаючи рук.

В 1950 році в селі відновила роботу семирічна школа, яку очолювала Буднік Марія Миколаївна – перша піонервожата району. Був перенесений у центр села (на його місці у 70-х роках був побудований теперішній клуб) сільський клуб, який до цього стояв на колгоспному дворі.

В 1952 році Андріївську 7-річну школу реорганізовують у 8-річну і об'єднують її із початковою школою, яка діяла в селі Андріївка (колонія) на відстані близько 1 км одна від одної.

Директором школи стає Буднік Валентин Юхимович, який власними зусиллями домагається добудови чотирьох класних кімнат та методичного кабінету.

В 1953 році його зусиллями в школі було відкрито буфет.

Все більше і більше школа зарекомендовує себе як навчальний заклад, який дає ґрунтовні знання. Про це свідчать порівняльні дані про успішність школи в 50-ті роки.

З річних звітів Черняхівського відділу освіти:

Навчальний рік

         56-57 57-58 58-59 59-60

К-ть учнів  155   157   160   159

Переведено         147   151   153   151

Залишено  4       2       3       2

Робота на літо    4       4       4       6

% успішності      94,8 %        96,3 %        95,6 %        94,9 %

Цифри в таблиці свідчать, що підхід до навчання був доволі принциповий: не можеш вчитися – залишайся на повторний курс  або опрацьовуй матеріал влітку. І нікого не лякали, на відміну від сьогодення, наявність декількох недолугих другорічників.

 В 1955-56 н. р. школі було передано автомашину, що стало результатом  гарної роботи технічного гуртка по вивченню автомашини та трактора.

В 1958 році закінчено будівництво в Андрієво-Українській школі приміщення на 3 класні кімнати (90 учнівських місць). Тепер там навчаються початкові класи. В 1961 році в Андріївській школі добудували майстерню по металу та дереву.

З 1967 року школа стає середньою з 10-річним періодом навчання. В цей же період був придбаний автомобіль і побудований гараж, господарські будівлі, відкрита шкільна їдальня. За значний внесок в розвиток народної освіти, Буднику В.Ю. присвоєно звання «Заслужений працівник культури».

В 1977 році директором школи призначають Усатого В'ячеслава Дмитровича, при якому господарським способом було побудовано приміщення для шкільної бібліотеки та піонерська кімната, гараж для навчального трактора. На той час у школі було введено виробниче навчання, де учні-випускники могли отримати посвідчення тракториста.

У 80-х роках педагогічний колектив очолює Федір Дорофійович Легенчук, досвідчений педагог і вмілий господарник. За його активної участі був перекритий дах на двох приміщеннях школи, асфальтовано двір, висаджений молодий сад, встановлено огорожу, побудовано комбіновану майстерню для трудового навчання, а у 1986 році -  розширено і обладнано нестандартним обладнанням пришкільний спортивний майданчик, висаджено навколо школи липи, закуплено шкільні меблі. І що важливо, для забезпечення теплового режиму в школі, була побудована автономна котельня, працювала їдальня.

На той час, майже кожний навчальний кабінет мав телевізор, інші технічні засоби навчання. Шкільна бібліотека була забезпечена підручниками, художньою та методичною літературою, розширювалася спортивна база школи.

Правою рукою директора  була завуч школи - Супрунчук Валентина Антонівна, весь педагогічний колектив та технічний персонал школи.

11 років педагогічний колектив Андріївської загальноосвітньої школи І - III ступенів очолювала Прищепа Надія Никанорівна. В непростих умовах їй і педагогічному колективу вдалося зберегти матеріально-навчальну базу школи, підготувати приміщення до нового навчального року. Без належного фінансування дотримуватись світлового і теплового режиму. За цей непростий період 6 випускників нашої школи були нагороджені золотими і срібними медалями «За успіхи в навчанні».

Останні кілька років школу очолює Собченко Валентина Вікторівна, колишня учениця Андріївської середньої школи, вчитель хімії та біології Очеретянської ЗОШ І- ІІ ступенів, яка надихає колектив своєю наполегливістю, енергією та ентузіазмом.

В 2006 році після початку реорганізації з неповносередньої в початкову, була закрита Очеретянська школа,  діти якої наразі навчаються в Андріївці.

Взагалі в Андріївській ЗОШ І – ІІІ ступенів навчаються діти не лише з Андріївки та Очеретянки, а й з Рудні, Стирт, Браженки, іноді навіть з Черняхова.

В школі створено Куточок бойової слави, де відображені відомості про героїчне минуле наших земляків, бойові події під час визволення нашого села, зібрано 5 папок матеріалів-спогадів «Збережемо пам'ять про подвиг». Тут же обладнано стенд, який розповідає про воїнів-інтернаціоналістів - випускників нашої школи. На вітринах розміщені свідчення про зустрічі шкільного колективу, громадськості з ветеранами війни, з рідними і близькими загиблих воїнів.

Вчителі і жителі сіл, діти яких навчаються в Андріївській школі сподіваються, що школа, яка вже відмітила свій перший сторічний ювілей, переживе і друге століття свого існування.