З історії села Жадьки відомо, що  в 1862 р. була спроба відкриття в с. Жадьках Радомишльського повіту школи для дітей селян власником села, поміщиком, Фатовичем. Однак, помітивши не бажання селян посилати своїх дітей на навчання, поміщик її закрив.

   Жа́дьки — село в Україні, Черняхівського району Житомирської області, центр сільської ради. До сільради входять села: Карла Маркса і Нераж, а з селом злилися і стали його вулицями села Мар'янівка і Стовпня. Село Жадьки розташоване на північний схід на віддалі 20 км від райцентру смт. Черняхова, на берегах річки Глубинець.

Легенда розповідає, що підводи, які рухалися з села Потіївки на Житомир, проїжджаючи село, часто грузли в піску, а витягувати  їх допомагали місцеві жителі. Щодня тільки й було чути — «нажать, нажать, ну ще раз нажать». Видозмінене слово «нажать» і послужило назві села Жадьки.

Село вперше згадується в акті від 5 липня 1754 року, хоч воно засноване значно раніше. В 1784 році в Жадьках було 96 жителів і 2059 десятин землі.

Легенда розповідає, що першою поселилася в цій місцевості вдова з сусіднього села Фасова — Мар'яна (західна частина села, що знаходиться на високому піщаному горбі і досі називається Мар'янівкою).

   Старожили розповідають, що до реформи 1861 року жителі села були кріпаками пана Глимбоцького, який після скасування кріпосного права збанкрутував і втік в Польщу. Його землі продавались на торгах по 7 крб. золотом за десятину. Селяни села Жадьок зібрали ці гроші і хотіли викупити  землі собі. Але керуючий, якому селяни дали гроші, оформив купчу на себе і в 1901 році з'явився в селі, як новий господар. У XVIII столітті в селі була побудована церква в ім'я Покрови Пресвятої Богородиці.      Новий землекористувач Антоній Червінський  керував всією громадою, і тільки після його смерті була закрита церква через малий прихід.

Звістка про революцію у Петрограді у село Жадьки прийшла разом з листом Бондарчука Сави Федоровича, жителя села. Він служив тоді в 12-й роті резервного лейб-гвардії Литовського полку. Селяни прогнали управителя Міклуху і поділили поміщицьку землю між собою. Та налагодити життя по-новому було важко, бо йшли роки громадянської війни. Навколо села діяли  збройні угрупування різної політичної направленості. В 20-х роках в Жадьках створюється комнезам.

    Вибори сільської ради в селі відбулися в квітні 1921 року, першим головою було обрано Мухіна Б. П..

В 1930 році в селі виникає ще одна сільськогосподарська артіль ім. Паризької комуни (голова Гуцалюк С. П.), а в 1933 році колгосп «Нове життя» (голова Юхимчук М. А.)

В кожному з трьох колгоспів був свій клуб і духовий оркестр, а також хата — читальня. В 1932 році була відкрита бібліотека.

   Село важко пережило Голодомор 1932-33 роки. З голоду померли 13 чоловік, в тому числі одна дитина. В 1937 році репресовано 10 чоловік. Нове горе принесла Друга світова війна, окупація села, яка почалася з липня 1941 року. Фашистами були розстріляні молоді комуністи  О. Бурковський та С.Троценко.

187 жителів воювали на фронтах ІІ світової війни, з них 113 загинуло, 95 нагороджено бойовими орденами і медалями, а уродженець с. Нераж, Жадьківської сільради В. А. Тишкевич удостоєний звання Героя Радянського Союзу. В грудні 1943 року Жадьки були вдруге звільнені від німецько-фашистських військ.

В 1950 році колгоспи об'єдналися в один, який було названо ім. Карла Маркса. В колгосп, а потім в хмелерадгосп ім. К. Марса входили села: Жадьки, Нераж,  Карла Маркса, Стовпня.

В селі у 80-х роках ХХ століття працювали будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, радіовузол, середня школа, ФАП, майстерня побутового обслуговування, їдальня, сільмаг, двоповерхова контора радгоспу.

В центрі с. Жадьки споруджено обеліск в пам’ять про односельців, які загинули у роки ІІ світової війни. А воїнам, які загинули за визволення села, поставлено три пам'ятники.

У перші роки Радянської влади в населеному пункті було налагоджено початкове навчання у хатах жителів села. За свідченнями місцевого жителя  Івана Германовича Цимбалюка (1924 р.н.): «Школа свого часу знаходилась в поміщицькому будинку, як початкова. В 1928 році громадою було збудовано за державним проектом окреме приміщення початкової школи. Для будівництва використали могутні сосни, що росли на кладовищі. У 1930-1931 навчальному році учні навчались в новому приміщенні. В 1932 році початкову школу було  реорганізовано у 7-річну. Першим  директором було призначено Филимона Олександровича Микитюка. А змінив його Войтенко з Горбулева. Перед ІІ світовою війною очолював школу М.Я.Пінькевич.»

 «22 червня 1941 року відбувся шостий випуск учнів семирічної школи. Саме тоді була почута страшна звістка: фашистська Німеччина без оголошення війни напала на нашу Вітчизну. Війна не обминула і нашого села. Школа була понівечена, штукатурка повністю обсипалась, весь дах був пошкоджений, вікна побиті, опалювальні печі зруйновані, підлога також знищена», - зі слів Маковецької Надії Іванівни, 1923 р.н.

Після звільнення села від німецько - фашистських загарбників в грудні 1943 року повернувся в село і Михайло Якович Пінькевич, який знову став директором семирічної школи і працював до 1946 року. Він зумів підняти на ремонт школи всю громадськість села, вчителів, старших учнів.

З 1944 року школа знову розпочала свою діяльність, хоч  була ще така, що в ній не лише вчитися було тяжко, але навіть повірити в те, що тут можна вчитися. На зошити йшли паперові мішки, старі газети, чорнило робили з бузини. У багатьох дітей не було пер, писали спеціально виготовленими паличками. Зразу ж після звільнення від агресорів в школі працювали в початкових класах: О.Г.Пилипчук, Н.С.Гуцалюк, О.С.Ящук, О.І.Андрійчук, у старших класах працювали: В.А.Скалецька, Л.П. Горенчук, Ц.Ф. Хомич, О.Г.Смолич, С.А.Пивоварська (завуч школи).  Не вистачало вчителів, учнів було багато. Чимало класів було паралельних. Сьомий клас було випущено в 1944 році. З цього випуску всі учні закінчили вищі навчальні заклади. З 12 випускників 1945 року Є.В.Омельчук, О.Ф.Хлопіцька стали вчителями, М.Д. Кузьменко – інженером ( працював в Іршанську), М.І.Смолич працювала медпрацівником.

У 1946 році був оновлений педагогічний колектив. М.Я.Пінькевич був переведений на посаду директора середньої школи в райцентр Потіївку. У цьому ж році демобілізувався з армії у званні капітана Д.М.Топчій (він пройшов вогонь Великої Вітчизняної війни з першого і до останнього дня), який до призову в армію працював у школі вчителем російської мови, а після війни став її директором.  Це був талановитий не лише вчитель, але й керівник. Він умів згуртувати колектив, завжди користувався великим авторитетом серед своїх колег-вчителів, директорів району, серед усього населення села.

В 1952 році школу було реорганізовано у середню. Д.М. Топчій у 1952 році був призначений на посаду завідуючого Потіївським райвно. Директором школи був призначений М.К.Човнюк, якого в 1954 році змінив С.Г.Когут.

Перший випуск двох десятих класів відбувся в 1954 році.

    Педагогічний колектив ріс, школа міцніла, надавала значну допомогу місцевому колгоспу у зборі сільськогосподарської продукції. Шкільна виробнича бригада, якою керували В.В.Сахневич та О.І.Смолич мала 15 га. землі, на якій вирощували кукурудзу для колгоспу, добиваючись високих урожаїв.

Вчитель О.І.Смолич своїм технічним гуртком захопив учнів. Члени гуртка неодноразово брали участь в районних та обласних змаганнях юних техніків і займали призові місця. У 1953 році вчителем фізкультури був призначений Шишов Микола Лукич. У спорті навчальний заклад був одним з кращих у районі. Він також добре проводив підготовку юнаків до служби в Збройних Силах СРСР.   З 1959 року педагогічний колектив  очолив Прищепа Сергій Іванович. Умови праці  були важкі. В приміщенні початкової школи потрібно було навчати понад 400 учнів (13 класів). Навчання проводилось в дві зміни при освітленні гасовими лампами. Тому силами колгоспу, дирекції школи, вчителів та учнів було розпочато будівництво невеликих шкільних приміщень. З другої чверті 1959-1960 навчального року перейшла на однозмінне навчання. Всі роботи по ремонту і обладнанню класних кімнат виконувалися власними силами вчителів, техпрацівників та учнів.

Вчитель виробничого навчання В.В.Сахневич та вчитель біології А.В.Щуцький велику увагу приділяли конкретній роботі учнів на пришкільних навчально-дослідних ділянках. Добре діяла  учнівська виробнича бригада. Бригадиром учнівської бригади був учень 10 класу Камінчук Василь, який зарекомендував себе добрим організатором і своєю старанністю був яскравим прикладом для товаришів. В.М.Камінчук після служби в армії став офіцером. На посаді командира батальйону у званні майора він виконував інтернаціональний обов’язок в Афганістані. Тепер він офіцер запасу, живе у місті Керч.

В 1964 році при школі було створено інтернат для учнів з віддалених сіл, почала працювати їдальня. У 196році директором  став В.К.Коляда, якого змінив В.Ф.Шурдук у 1972 році.

         За роки роботи В.К.Коляди була міцною дисципліна в школі, кожен вчитель намагався своєчасно і добросовісно виконати доручене йому завдання.

       Напружена робота вчителів та дисципліна впливала і на учнів.

Відзначалися високим рівнем навчальних досягнень і вихованістю випускники 1965 та 1966 років .

Коли школу очолив В.Ф. Шурдук,  було споруджено  другий корпус, де планувалось розмістити спортивну кімнату, кабінет хімії та два класи. У 1976 році В.Ф.Шурдук був звільнений з посади директора і переведений на інше місце роботи. Школу очолив А.І.Вербило, який налагодив тісні зв’язки з місцевим радгоспом імені Карла Маркса. Учні були працьовиті і надавали велику допомогу у виконанні сільськогосподарських робіт. Постійно зміцнювалась навчально-матеріальна база.      

   Вербило Анатолій Іванович почав трудову діяльність у 1961 році, а у 2006 році вийшов на пенсію. Спочатку працював вчителем математики 5-8 класів у Фулилівській школі Радомишльського району. З жовтня 1962 року до вересня 1965 року служив у лавах радянської армії.

З 1965  до 1973 року працював вчителем у Ємільчинському районі, після того працював один рік у Черкаській області. 3 вересня 1974 року по вересень 1976 року працював вчителем математики у Жадьківській середній школі. Після чого був призначений її директором. У1984 році за дієвої участі директора було побудовано, обладнно і оформлено нове приміщення навчального закладу. Нагороджений грамотами районного і обласного відділів народної освіти, Почесною Грамотою Міністерства освіти України, значком «Відмінник народної освіти», медаллю «Ветеран праці» та грошовими преміями.

З вересня 1999 року став працювати вчителем математики і фізики, після чого у 2006 році вийшов на пенсію, маючи стаж педагогічної роботи сорок п'ять років.

Школа почала займати призові місця в районному соціалістичному змаганні, за що неодноразово нагороджувалась перехідним Червоним прапором та перехідним вимпелом.

Наш односельчанин В.С.Вознюк, який працював начальником об’єднання «Укрхміль», на прохання земляків вирішив надати практичну допомогу по будівництву нової типової школи. У 1979 році завезли будівельні блоки для фундаменту. Проте, директор радгоспу, А.М.Канівець відмовився розпочати будівництво школи і блоки були використані для будівництва тракторного парку. Лише у 1982 році за сприяння нового директора радгоспу А.В.Голубенка та В.С.Вознюка розпочалося будівництво. На завершальному етапі зведення нової школи працювало багато жителів села, педагогічний колектив та учні.       Першого вересня 1984 року учні ввійшли у просторі та світлі класи нової школи. На кошти радгоспу були оформлені навчальні кабінети, Ленінський зал, коридори. Учителі дбали про те, щоб оформлення та обладнання довести до зразкових.

У 1986 році завдяки старанності, творчості, наполегливості та ініціативі військового керівника Шишова Миколи Лукича у школі було створено музей Бойової і трудової слави, а також всю навчальну базу з початкової військової підготовки: побудовано тир, смугу перешкод, оформлено кабінет ПВП.      Педагогічний колектив постійно працював над зміцненням навчально-матеріальної бази, над благоустроєм і впорядкуванням території, створенню належних умов для навчання і відпочинку дітей шестирічного віку; естетично оформлено шкільну їдальню, фойє, ігрову кімнату; оформлено і обладнано комп’ютерами кабінет інформатики і обчислювальної техніки, гімнастичне містечко, географічний майданчик; посаджено молодий фруктовий сад, розбито і впорядковано квітники, розпочато насадження парку відпочинку.

Зміцніла навчально-матеріальна база. Учні-старшокласники навчались тракторної справи. Школа стала зразковою завдяки наполегливій праці вчителів: О.К.Смолич, А.І.Вербила, Т.В.Янович, Н.С.Стадник. У 1992-1995 роках педагогічний колектив продовжував працювати над впровадженням програми «Освіта». Колектив поповнився молодими вчителями: Н.І.Григорчук,І.М.Гаєвською, В.А.Субіною,В.В.Кропивницькою, О.А.Денисюк, О.М.Шишовою, М.В.Власюком, Н.Б.Григорчук.

         Досвідчені вчителі: А.І.Вербило,Л.П.Легенчук, О.К.Смолич, Н.С.Стадник, А.С.Стадник допомагали молодим педагогам ознайомитися з традиціями навчального закладу, передавали їм свій досвід. Проводилось багато виховних заходів, вечорів, радіо лінійок, традиційних свят, звітів. Кожного року відбувався огляд навчальних кабінетів.

Велику роботу по оформленню та обладнанню кабінетів наочністю,  роздатковим  та методичним матеріалом проводили вчителі О.М.Шишова,О.К.Смолич, М.В.Власюк, А.С.Стадник, Ю.Д. Крисевич.

Учні  кожного року допомагали місцевому господарству у виконанні сільськогосподарських робіт, а зароблені гроші використовували для проведення масових заходів.

З 1 вересня 1999 року директором Жадьківської ЗОШ 1-111 ступенів став О.М.Григорчук, випускник даного навчального закладу. Це молодий, енергійний, врівноважений керівник, який завжди намагався знайти спільну мову з працівниками  і учнями.

У 1999 році на базі школи був проведений Всеукраїнський семінар керівників допризовної підготовки юнаків. Учні школи – постійні учасники районних спартакіад і олімпіад, а вчительський колектив – учасник спартакіади освітян Черняхівщини.

 Навчалося 132 учні. Працювало 19 вчителів, 16 з них мали вищу освіту,3 – середню спеціальну; 4 вчителі мали вищу категорію, 6 – першу, 1 – старший вчитель.

В.М.Горностай, О.М.Григорчук, Ю.П. Присяжнюк були переможцями і призерами районного конкурсу «Вчитель року». Вокальній групі вчителів школи в 2001 році було присвоєно звання «Народного колективу».

У 2000-2001 навчальному році в закладі працювали 19 вчителів, 8 з них – випускники Жадьківської школи різних років. 2003 року О.М. Григорчук переїхав до Києва, а директором було призначено О.О. Прута.

Сучасна школа

У 2008 році Жадьківську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів  реорганізовано в Жадьківський колегіум Черняхівського району Житомирської області.

    З урахуванням профільності навчання в закладі культурно-естетичного та технологічного напрямку, у старших класах введено курси з Основ лісництва та бджільництва, а також хореографія, народознавство та основи світової культури.

Для кращого засвоєння учнями навчального матеріалу з предмету «Основи лісництва» адміністрацією колегіуму було залучено до викладання представника Черняхівського лісництва Ковтонюка О.Ю,  який крім подання теоретичного матеріалу, виробляє у дітей практичні навички поводження у лісі, ознайомлює їх з особливостями роботи у лісових масивах, прищеплює любов до природи тощо. При колегіумі створено ставок, який зариблюється силами учнів та місцевих жителів. Для поглиблення знань учнів з профільної дисципліни, при колегіумі функціонує справжня пасіка, на базі якої учні колегіуму та всі бажаючі мають можливість отримати консультації від спеціаліста, фахівця своєї справи  - Сахневича М.В.  

           Для безперервності профільного навчання у середній ланці вводяться до профільні курси, а саме, хореографія, писанкарство та бджільництво.

       З метою рівного доступу всіх дітей мікрорайону до якісної освіти, на підставі розпорядження голови Черняхівської районної державної адміністрації №147 від 01.04.2008р., створено Жадьківський освітній округ.

Розпорядженням визначено, що суб’єктами округу являються: Жадьківський колегіум, Селецька , Салівська ЗОШ І-ІІ ступенів, Росівська , Браженська ЗОШ І ступеня, Жадьківський , Росівський, Салівський, Селецький дошкільні навчальні  заклади Черняхівського району Житомирської області;

    Установчими зборами, протокол №1 від 22.12.2008 року, було обрано раду округу. Голова Ради – директор Жадьківського колегіуму О.О. Прут.

    Відділом освіти Черняхівської РДА, на підставі рішення ради округу, визначено опорним загальноосвітнім навчальним закладом  Жадьківський колегіум Черняхівського району Житомирської області.

   Педагогічний колектив навчального закладу постійно поповнюється молодими та енергійними педагогами, зміцнюється матеріальна база, удосконалюються методи та прийоми навчання і виховання підростаючого покоління - гідного майбутнього  незалежної України. Ми впевнено дивимось у майбутнє.