ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДИВ І РЕЗУЛЬТАТИ СИСТЕМАТИЗУВАВ ЮРІЙ МАЛАШЕВИЧ

25 (13) березня 1876 року – народився  Маріан Павлович Домбровський (Marian Dombrowski) уродженець м. Житомира. М. П. Домбровський  – піаніст, музичний педагог, навчався  у С. - Петербурській  (1900; кл. А. Єсипової) та Віденсьнській  (кл. Т. Лешетицького) консерваторіях. Виступав у Варшаві (дебютував 1898), Відні (учасник 3-го Міжнар. конкурсу ім. А. Рубінштейна, 1900); здійснив концертне турне Росією, Радянським Союзом,  Австрією та Польщею. У репертуарі – твори П. Чайковського, В. Заремби, Ф. Шопена. Професор Консерваторій у Києві (від 1907), Львові (1926–39), Вищої музичної  школи у Варшаві (1930–39). Помер в 1958 році. [Енциклопедія сучасної України]

25 березня 1920 року  - в м. Житомирі (тогочасний адміністративно-територіальний  центр Волинської губернії і Житомирського повіту) відбувся І Житомирський повітовий з’їзд КСРМУ. [Известия. Житомир].

25 березня  1943 р. – гітлерівці розстріляли членів антинацистської підпільної групи в с. Видиборі Черняхівського району Житомирської області, яку очолював І. М. Легенчук. Це стало можливим як наслідок наслідок дій провокатора. І. Легенчука та Ф. Цьоху гестапівці заарештували 13 березня.[ Історія Черняхівщини А. І.  Богданевич]

У березні 1919 року -  більшовицько – радянські війська здійснили наступ на південь України і одночасно, завдавши удару з території Білорусі захопили Житомир, а згодом Бердичів і Вінницю. Упродовж квітня Червона Армія зайняла майже всю територію Правобережної України, війська Директорії УНР з боями відступили на захід. Зокрема  25 березня 1919 року війська Директорії УНР вели кровопролитні бої з більшовицькими підрозділами які наступали від Бердичіва на Житомир. В Черняхів увійшли підрозділи Червоної армії  (130 богунський полк)

26 березня 1894 року  - народився Олексій Засухін, організатор Радомишльської дослідної станції. Помер  15 грудня 1922 року.

26 березня 1908 року  - в м. Житомирі народився Біренбойм Яків Абрамович — радянський військовик, учасник Другої світової війни. Герой Радянського Союзу (1943). Загинув 7 жовтня 1943 року.

26 березня  1924 року  - народився поет, прозаїк, наш земляк, уродженець с. Кам'яний-Брід Володарськ-Волинського району Михайло Пилипчук. Він автор збірок поезій "Крутою дорогою", "В обіймах Карпат", "Літа летять"; прози "За кулісами", "Усе для України", та теоретичного посібника "Конспект початківця.

Від березня 1919 р. Дмитро Соколовський, керівник селянського антибільшовицького повстанського руху,  уперто бився проти більшовиків, розбивав червоні полки, «рвав зв'язки між ворожими військами», руйнував залізничні колії… У боях повстанці здобули зброю, в тому числі гармати й кулемети. Ведучи бойові дії, Дмитро продовжував опікуватися горбулівською українською гімназією (тогочасний Радомишльський повіт), яку заснувала його родина 1917 року в с. Горбулів ( нині Черняхівський район Житомирської області) [ Коваль Р.  Життя і смерть отамана Соколовського  “Багряні жнива Української революції” Київ: Діокор, 2006].

27 березня  1640 року   – Юрій Стефанович Немирич  ((1612, Черняхів —  1659, Свидовець) — український магнат, протестант, державний діяч і дипломат доби Хмельниччини . Автор проекту Гадяцького договору, канцлер Великого Князівства Руського, соратник Виговського та запеклиий ворог Москви)) на Звичайному Сеймі Речі Посполитої у Варшаві  одержав важливу посаду Київського підкоморія (урядник суду, що займався розглядом справ про межі земельних володінь). Дана посада  була досить впливова і давала йому можливість підтримувати своїх одновірців. Немирич, часто буваючи послом на сеймах, виступав проти гонінь на антитринітаріїв, які в цей час посилюються з боку католицької церкви та польського уряду. Остаточний удар антитринітаріанству був нанесений в ході Визвольної війни українського народу 1648 –1654 рр. Социніани разом з дворянами інших віросповідань рятувались втечею від наступаючого козацького війська. Його родове помістя містечко Новий Черняхів (в історичних документах не раз зустрічаємо „Немирич на Черняхове Юре”) починає відігравати важливу роль у поширенні социніанських ідей в Речі Посполитій та зокрема на Київщині і Волині. [ доктор іст. наук Іван Ярмошик (Житомир) Родовід Юрія Немирича на Житомирщині  (ХVІ – ХVІІ СТ.)]

27 березня 1911 року - народився наш земляк, уродженець с. Чоповичі Малинського району, заслужений діяч мистецтв, народний художник України Степан Кириченко.

Степан Андрійович Кириченко народився в багатодітній сім'ї. Батьки його мали 14 дітей, з яких вижила лише половина. Потяг до мистецтва проявився в нього з раннього дитинства, очевидно, під впливом старшого брата Івана, який захоплювався живописом.

У 1941 році він закінчив Київський художній інститут, де навчався у відомого художника Ф. Кричевського. Під керівництвом досвідченого наставника в 1940-му році Степан Андрійович виконав перший свій мозаїчний твір – портрет Кобзаря. Художник брав участь у республіканських, всесоюзних і зарубіжних виставках. Його мозаїка „Україна” експонувалася на Всесоюзній художній виставці в Москві, а також 1958 р. на Всесвітній виставці в Брюсселі, де була відзначена срібною медаллю. Художник, разом з іншими колегами брав участь у монументально-декоративному оформленні Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. В 1963 р. йому присвоїли звання заслужений діяч мистецтва. З 1981 р. Степан Андрійович – Народний художник УРСР. Помер 1988 р. у Києві.

27 (14) березня  1918 року  - Радомишльський повітовий земельний комітет ухвалив, щоб інструктори розпродали живий і мертвий інвентар ще не пограбованих землеробів, а також роздали селянам усю зернову продукцію за твердими цінами.

27 березня 1921 року  – на загальних зборах в с. Клітищах Черняхівського району Житомирської області   обрано депутатський склад першої сільської ради.

27 березня 1922 року  - народився Павло Іванович  Сірагов (1922 —  2005), учасник Другої Світової війни війни Радянського Союзу з червня 1941, Герой Радянського Союзу. Уродженець м.  Новоград-Волинського Житомирської області. Росіянин. У 1939 році закінчив середню школу № 2 в Новоград-Волинському. Працював бухгалтером, потім технормувадьником артілі "Газомотор" в місті Тальне Черкаської області.  З 24 червня 1944 заступник командира батальйону 199 стрілецького полку старший лейтенант П.І. Сірагов з групою бійців форсував р. Західна Двіна в районі д. Лабейки (Бешенковицького р-ну Вітебської обл. Білорусь), зайняв плацдарм на лівому березі і вогнем прикривав переправу основних сил. Тричі піднімав бійців у рукопашну атаку. Звання Героя Радянського Союзу присвоєно 24 березня 1945. Нагороджений орденами Леніна, Червоного Прапора, 2 орденами Вітчизняної війни 1 ст., 2 орденами Червоної Зірки, медалями. Похований у м. Вільнюсі (Литва).

27 березня 1973 року  – народився Козак Віктор Олександрович, учасник бойових дій на сході України. Уродженець с. Майстрів Новоград-Волинського району Житомирської області, військовослужбовець батальйону радіаційного, хімічного, біологічного захисту 30-ї окремої механізованої бригади. Дата та місце загибелі: 15 лютого 2015 р., с. Нижнє Лозове, Донецька область. Звання: Старший прапорщик. Посада: Командир машини РХБЗ. Підрозділ: 144-й окремий батальйон РХБ захисту. Обставини загибелі: Загинув 15 лютого 2015 р. під час супроводу колони, яка йшла польовою дорогою з смт Луганське до міста Дебальцеве, потрапивши у засідку поблизу села Нижнє Лозове. Разом з Віктором загинув механік-водій старший сержант О. Чернявський. Сімейний стан: Залишилися батьки, брат та донька. Місце поховання: с. Майстрів, Новоград-Волинський район, Житомирська область. Нагороджений орденом  Богдана Хмельницького III ступеня Указом Президента України № 311/2015 від 4 червня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі" (посмертно). [Книга пам’яті – Житомирська область]

28 березня 1898 року  - народився Микола Сціборський ((за іншими даними 28.03.1897)  Псевдоніми: Рокош, Органський, Житомирський. Діяч національно-визвольного руху, один з фундаторів ОУН, підполковник, теоретик та практик  українського націоналізму, співавтор проекту конституції української держави. Народився у Житомирі в польській родині. На початку  Першої світової війни 1914 - 18 призваний до російської армії, капітан російської армії. У 1917 перейшов на службу до армії УНР. З 1920 – підполковник. В еміграції жив у Чехословаччині та Франції. У 1929 закінчив Українську господарську академію у Подєбрадах, де створив на початку  1920 Легію українських націоналістів. З 1927 входив до Проводу українських націоналістів. У 1928 – 34 видавав у Празі ідеологічний орган ПУН – журнал “Розбудова нації”, співпрацював у націоналістичних виданнях – “Державна нація”, “Сурма”, “Українське слово”. У 1929 – делегат 1 Конгресу українських націоналістів у Відні, обраний першим заступником голови Проводу українських націоналістів. У 1930-х роках вийшло ряд праць Сціборського: “Робітництво і ОУН” (1932), “ОУН і селянство” (1933), “Націократія” (1935), “Національна політика більшовиків в Україні” (1938), “Земельне питання” (1939), “Україна в цифрах” (1940), “Сталінізм” (1940) та ін. Один із творців солідаризму. У вересні 1939, за дорученням А.Мельника розробив проект Конституції України, яка передбачала “тоталітарний, авторитарний, професійно-становий” устрій держави. Після розколу ОУН – на боці А.Мельника. На початку радянсько-німецької війни 1941-45 у складі основної похідної групи вирушив у Київ. 30 серпня 1941 р. загинув разом з О.Сеником у Житомирі внаслідок терористичного акту, був вбитий НКВС-никами та похований у Житомирі на подвір'ї Свято-Преображенського Собору. [Енциклопедія історії України]

Батько відомого науковця 19 - початку 20 століття, доктора історичих наук, академіка Миколи  Дашкевича - Павло Дашкевич в  березні  1844 року посвячений в сан священника села Шумське, а вже наступного року переведений на паству села Бежева – центру Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії (нині Черняхівський район Житомирської області). Через вісім років, тобто в 1852 році в цьому селі  народився майбутній вчений [А. Чуткий   «Микола Дашкевич»]

28 березня 1942 року – генерал-хорунжий Тарас Боровець (Бульба) організовує нове збройне формування «Олевської республіки» Українську Повстанську Армію Бульби-Боровця (УПА (Б-Б)),  (не плутати з ОУН – УПА)  остаточно відділяючи частину своїх збройних підрозділів від «Поліської Січі». Діяльність УПА ( Б-Б) набирає виразного антигітлерівского спрямування, тоді як «Поліська Січ» вважала головним ворогом Українського народу під час Другої Світової війни радянські регулярні війська  та червоних партизан [Cтельникович. С. «Український національний рух опору Тараса Бульби-Боровця: історичний нарис]

28 березня 1945 року – народився Василь Баранівский , сучасний український філософ, уродженець с. Барвінки Малинського району. Доктор філософських наук, професор, академік УАПН, АНВО України, полковник у відставці, учасник бойових дій. В 2002 році був обраний Академіком Академії наук вищої школи України та Академіком Української академії політичних наук. Особисто та у співавторстві підготував понад 200 наукових праць, серед яких: 7 монографій, 15 навчальних та навчально-методичних посібників з філософії, політології, педагогіки, культури, релігієзнавства та військової справи. Прийняв участь в роботі понад 120 наукових, науково-практичних конференцій та семінарів. Член спеціалізованої Вченої ради Д 26.456.01 в Інституті вищої освіти АПН України зі спеціальностей 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії, 09.00.10. – філософія освіти та спеціалізованої вченої ради для захисту дисертацій на здобуття наукового ступеня доктора/кандидата наук за спеціальностями 09.00.12 – українознавство (філософські та історичні науки) в Національному науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки України.

28 березня 1978 року - народився Беляк Геннадій Йосипович, учасник бойових дій на сході України. Народився в с. Рихальське, Ємільчинського району, Житомирської  області. Дата та місце загибелі: 19 травня 2014 р., м. Слов'янськ, Донецька область. Звання: Солдат. Посада мінометник мінометного взводу. Підрозділ: 95-а окрема аеромобільна бригада. Обставини загибелі: Загинув від отриманих поранень під час мінометного обстрілу терористами гори Карачун поблизу Слов'янська, де розташований телерадіопередавальний центр, контрольований українськими військовиками. Сімейний стан: Залишились дружина та двоє дітей. Місце поховання: с. Рихальське, Ємільчинський район, Житомирська область. Нагороджений орденом За мужність III ступеня Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України" (посмертно). ...Яким був у житті загиблий воїн-герой із поліського села? Працівники військкомату запам’ятали Геннадія, коли його мобілізували. Отримавши повістку, він прибув у Ємільчине у військкомат без будь-яких запізнень на точно зазначений час. Поводився як дисциплінована, врівноважена людина, яка знає, що її обов’язок — захищати. У селі Геннадія знали як добру, порядну й працьовиту людину, — розповів рихальський сільський голова Григорій Шроль. — Після школи вчився на водійських курсах при районному відділенні Товариства сприяння обороні України. Згодом пішов служити в армію. А повернувшись, створив сім’ю і докладав усіх зусиль, аби забезпечити добробут своїх близьких. Працював за різними робітничими професіями. Останнім часом — в одній з київських фірм. Дружина Ольга працює на місцевому маслозаводі. Односельчани кажуть, що Беляки добре господарювали, були зразковим подружжям. Дуже тішилася родина, що спільними зусиллями купили ошатний дім. Уже й облаштували його, нові вікна поставили. Біля хати охайно і багато барвистих квітів. Родина чекала швидшого повернення Геннадія: казав, уже скоро приїде... Нині у великому розпачі і дружина, і діти. Страшний удар для батьків. [Житомирська область – Книга пам’яті загиблих]

У березні 1922 року - у Бежівській волості (нині Черняхівський район) було проведено тиждень допомоги голодуючим Поволжжя, під час якого жителі села Андріївка  зібрали 30 пудів 20 фунтів збіжжя, селяни колонії Андріїв відповідно 7 пудів 20 фунтів збіжжя.

У березні 1944 року, комісія в складі голови колгоспу ім. Сталіна Жилуна Михайла Миколайовича, рахівника Кирийчука Миколи Петровича, голови сільради Євхимчука Андрія Гапоновича та двох колгоспників Тищенко Василя Микитовича і Столяренко Василя Олександровича склали акт про збитки нанесені німецько-нацистськими  окупантами  в селі Андріїво-Українське Черняхівського району.