17 April 2024, 01:57 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Громадський діяч

Історичний календар Черняхівщини: 22 – 30 квітня

ДЖЕРЕЛА ДОСЛІДИВ І РЕЗУЛЬТАТИ СИСТЕМАТИЗУВАВ ЮРІЙ МАЛАШЕВИЧ

22 квітня  1952 року  - завершились змагання між Черняхівським колгоспом імені  Ворошилова та Горбашськимким колгоспом імені Сталіна. За загальними результатами посівної компанії трудівники з Горбаші вийшли в перед, але результат обох колгоспів всеодно бажав кращого.

23 квітня 1659 року - Юрій Немирич як новопризначений канцлер Великого князівства Руського виступив на сеймі Речі Посполитої зі знаменитою промовою, що тоді ж була видана друком, у якій обґрунтовував можливі позитивні наслідки Гадяцького пакту для польського та українського народів.

23 квітня 1951 року – у  сільському  клубі с. Трокович відбулась районна нарада голів колгоспів, бригадирів кок – сагизних  бригад та агрономів з питання вирощування кок – сагизу в господарствах Черняхівського району.

24 квітня 1919 року - найбільшим із повстанських загонів був загін Соколовського, який нараховував 500 чоловік з кулеметами і загрожував Радомишлю з трьох сторін.

24 квітня  1951 року  - у  Черняхівському районі колгоспники підбили загальний результат першого експериментального вирощування червонозерної чумизи в 1950 році. Слід додати, що крім чумизи, як вказано вище,  в районі також вирощували каучуконосну культуру – кок–сагиз.

25 квітня 1919 року - вночі у Горбулеві відділи Соколовського та Волинця розбили ворога і здобули чималі трофеї.

26 квітня 1920 року - Черняхів захопили польські війська Ю.  Пілсудського.

Районна газета Колгоспник Черняхівщии за 26 квітня 1962 р. № 50 (4338)) повідомляє про Лідію Володимирівну Малашенко – сільського бібліотекаря Неражської сільської бібліотеки – активного організатора гуртків художньої самодіяльності, керівника сільського драматичного гуртка.

26 квітня 1969 року – новий будинок культури став справжньою прекрасою с. Городище.

27 квітня 1608 року – крім успадкування та заснування нових сіл,  Немиричі розширювали свої володіння шляхом захоплення чужих земель й осадження на них слобід. В архівних документах згадується, як  Маруша Хребтовичівна та її син Стефан на щеніївському ґрунті насипали греблю, вкопали на орних землях стовп на слободу та  почали будувати млин і ставити хати. [ ЦДІАК України. – Ф. 11. – Оп. 1. – Спр. 5. – Арк. 88–88 зв., 358–358 зв ]

27 квітня 2011 року -  жителі Черняхівщини отримали благодійну допомогу від Миколи Оніщука. За подарунки до найвеличнішого християнського свята – Великодня дякують жителі Черняхівщини голові Благодійного фонду сприяння правовим і політичним реформам Миколі Оніщуку. Біля дев’ятисот чоловік по всьому району отримали від цього фонду такі потрібні їм продуктові набори. Їх із вдячністю прийняли всі підопічні Черняхівського територіального центру соціального обслуговування «Надання соціальних послуг» та районної організації Товариства Червоного Хреста.

27 квітня 2011 року – відбувся Вдалий виступ черняхівців у Житомирі. Звіти аматорських колективів та майстрів народної творчості Житомирської області на сцені Житомирського обласного музично-драматичного театру імені І. Кочерги розпочалися ще на початку лютого.

28 квітня 1925 року - колонія Андріївка виділена в німецьку національну сільську раду ( Андрієво – німецьке).

28 квітня 2011 року – відбулась відбулася зустріч добрих друзів, яких поєднує одна благородна справа: у Черняхів прибули представники італійської благодійної організації «Друзі без кордонів» на чолі з керівником проекту сеньйорою Полі та меценатом сеньйором Фабриціо.

29 квітня 1951 року - закінчились чотиримісячні курси трактористів при Черняхівському МТС №1. Більшість випускників отримали дипломи про закінчення курсів з відмінними та добрими оцінками.

29 квітня 2014 року - «Козацтво запорозьке» подарували військовій частині А 1262, що на Богунії в Житомирі, компресора. Вони купили його за власні кошти, адже ця громадська організація існує за рахунок внесків. Колектив військової частини був щиро вдячний нашим землякам за такий подарунок і за тепле спілкування.

30 квітня 1952 року - гранітники Головинського кар’єру перевиконали план роботи, так каменотес Сергій Степаненко виконав місячне завданя на 169%, Андрій Краснобокий на 198%, Федір Краснобокий на  163%. На 197% виконав місячне завдання бруківник Володимир Каленюк.

У квітні 1919 року виступи проти російських окупантів на Поліссі переросли в масове повстання. Його провідником став отаман Дмитро Соколовський. “Будемо держати Україну!”, – примовляв він.

В квітні 1962 року було підбито підсумки на Черняхівському обозному заводі, чотиримісячний план по випуску валової продукції було виконано на 106%. Більше ніж на 120% був виконаний план по асортименту. Переможцем у соц. змаганні  був визнаний цех по обробці деревини  начальником якого був Воронцов, змінний майстер Коночук.  Гарно виконували норми виробітку пресувальник Микола Кондратюк та Микола Іваницький, верстатники Михайло Дворський, Ганна Байталюк, стельмах Франц Худаске, коваль Микола Дідовець.  Головним інженером був тоді на заводі Й. Гершман.

У квітня 2011 року жителі Черняхова об’єдналися й створили своє товариство рибалок “Сазан”. Ініціативна група зуміла організувати любителів “тихої охоти”. Місцем для ведення господарської діяльності обрали кар’єр №3.  За власні кошти придбали 250 кг мальків та запустили у водойму.  Напередодні 9 травня силами членів товариства провели суботник. В ході якого прибрали сміття навколо кар’єру та вивезли на сміттєзвалище (близько 10 тонн). Змайстрували на березі невеличку бесідку. З метою запобігання бракон’єрства встановили цілодобове чергування.

Навесні 1991 року депутати Черняхівської селищної ради на чергову сесію винесли питання про зміну державної символіки. Місцевим патріотам, серед яких найактивнішими були Василь Василиків, Іван Васильєв та Віктор Матвійчук, не терпілося встановити справедливість і прибрати з-перед очей радянські символи. Головою селищної ради був тоді Валерій Красовський. Депутати підтримали пропозицію ініціаторів. Виконати рішення сесії доручили Василю Василикову – жовто-блакитний прапор замайорів над селищною радою. Два прапори (другий згодом підняли над райдержадміністрацією) передали В. В. Василикову його земляки – львівські рухівці.